- •1.Загальна характеристика управлінської діяльності.
- •2.Поняття та види функцій державного управління.
- •3.Адміністративно-правові режими.
- •4. Поняття та види форм державного управління.
- •5. Адміністративний договір.
- •6. Поняття, ознаки та класифікація актів органів державного управління.
- •11. Моделі державної служби
- •12. Поняття державної служби
- •13. Принципи державної служби: загальна х-ка
- •14. Забезпечення рівного доступу до державної служби як принцип державної служби
- •15. Політична неупередженість як принцип державної служби
- •16. Адміністративно-правовий статус державного службовця
- •17. Основні права державного службовця
- •18. Основні обов’язки державного службовця
- •19. Повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби
- •20. Національно-правовий статус Національного агентства України з питань державної служби
- •22. Проходження державної служби.
- •23. Дисциплінарна відповідальність державного службовця
- •24. Підстави припинення державної служби.
- •25. Поняття та особливо9сті служби в омс
- •26. Організаційно-правові засади державної політики в сфері господарської діяльності
- •27. Державні органи управління та регулювання в сфері господарської діяльності
- •28. Форми і методи державного управління у сфері господарської діяльності ?????
- •29. Правові засади ліцензування видів господарської діяльності
- •30. Правові засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності
- •31. Правові засади дозвільної системи у сфері господарської діяльності
- •32.Державний контроль та нагляд у сфері господарської діяльності
- •33. Адміністративно-правове регулювання у сфері підприємництва
- •35)Основні напрямки підтримки малого і середнього бізнесу за законодавством єс.
- •36)Адміністративно –правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції.
- •37)Правовий статус Антимонопольного комітету України
- •38.Адміністртивно-правове регулювання у сферах природних монополій
- •39.Адміністративно-правове регулювання у сфері енергетики
- •40. Адміністративно-правове регулювання та державне управління в сферах енергетики та комунальних послуг
- •42. Адміністративно-правове регулювання та державне управління у сфері охорони здоров’я
- •43. Адміністративно-правове регулювання та державне управління у сфері освіти
- •44. Адміністративно-правове регулювання та державне управління у сфері науки
- •45. Організаційно-правові засади у сфері політики державних фінансів
- •46 Питання
- •23.Правовий статус дфс
- •2) Внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування:
- •25. Правовий статус Державної служби фінансового моніторингу України
- •26. Державна фінансова інспекція України: структура, повноваження
- •2) Здійснює державний фінансовий контроль за:
- •3) Здійснює контроль за:
- •4) Забезпечує участь представників Держфінінспекції в ревізійних комісіях господарських організацій, у яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків статутного капіталу;
- •5) Вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:
- •27.Правовий статутс Рахункової палати України
- •Рахункова палата:
- •28.Правовий статус Міністерства фінансів України
- •Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань:
- •47 Питання
- •48. Система органів державного фінансового контролю
- •49. Форми та методи державного фінансового контролю.
- •50. Національний банк як суб’єкт державного управління.
- •51. Правові засади банківського регулювання і банківського нагляду
- •52. Правові засади ліцензування банківської діяльності та операцій
- •53. Правові засади застосування санкцій за порушення банківського нагляду
- •54. Загальна характеристика державної політики у сфері праці та соціальної політики.
- •55. Організація державного управління у сфері праці та соціальної політики.
- •56. Державний контроль та нагляд у сфері праці та соціальної політики.
- •58. Організація державного управління у сфері охорони здоров’я.
- •59. Адміністративно-правове регулювання дозвільно-реєстраційних функцій у сфері охорони здоров'я
- •60. Державний контроль та нагляд у сфері охорони здоров’я.
- •61. Загальна х-ка державної політики у сфері освіти
- •62. Організація державного управління в сфері освіти.
- •63. Основні адміністративно-правові засоби впливу у сфері освіти
- •1)Державна інспекція навчальних закладів України
- •2)Органи місцевої влади з питань освіти.
- •65. Загальна характеристика державної політики у сфері науки
- •66. Організація державного управління у сфері науки
- •67. Загальна характеристика державної політики у сфері культури
- •68. Організація державного управління у сфері культури
- •69.Здійснення реєстраційно-дозвільних функцій у сфері культури.
- •70.Державний контроль та нагляд у сфері культури.
- •71.Органи державного управління в сфері юстиції.
- •72 Загальна характеристика державного управління в сфері внутрішніх справ
- •73 Органи,які здійснють держ. Управління в сфері внутрішніх справ
- •74. Форми та методи
- •75. Загальна характеристика зовнішньополітичної діяльності
- •76. Організація державного управління у сфері закордонних справ
- •77. Правові засади дипломатичної служби
- •78. Адміністративно-правове регулювання питань перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства
55. Організація державного управління у сфері праці та соціальної політики.
Відповідно до Конституції України указом Президента України створено Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці), яке діє згідно з Положенням про нього, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р.,[48] його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінпраці є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі — соціального страхування), соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу.
Основними завданнями Мінпраці є:
• участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, у тому числі інвалідів, ветеранів війни, праці, військової служби та громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціального страхування, соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу;
• керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів, пов'язаних із ефективним функціонуванням ринку праці, сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню якості і конкурентоспроможності робочої сили;
• розроблення і здійснення заходів для посилення мотивації до праці, вдосконалення її оплати, організації та нормування;
• забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі всіх видів державної соціальної допомоги, у разі втрати роботи, працездатності, досягнення пенсійного віку тощо;
• забезпечення розвитку соціально-трудових відносин та захисту прав працюючих громадян шляхом здійснення державного нагляду за додержанням роботодавцями вимог законодавства про працю;
• розроблення заходів, спрямованих на реалізацію політики грошових доходів населення;
• розроблення заходів, спрямованих на подолання бідності, у тому числі проведення аналітичної роботи з моніторингу показників бідності та соціального розвитку;
• забезпечення здійснення Пенсійним фондом України його функцій.
Мінпраці очолює міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади за поданням Прем'єр-міністра України Президент України.
Міністр має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України. Пропозиції щодо кандидатур заступників міністра вносить на розгляд Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністр України за поданням міністра.
Міністр керує міністерством, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за розроблення і реалізацію державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, соціального страхування, соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу та за виконання міністерством своїх завдань і функцій; координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Міністерства, визначає на виконання вимог законодавства в межах наданих йому повноважень політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи Міністерства, шляхи досягнення поставлених цілей; подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції міністерства; вносить Прем'єр-міністрові України подання про призначення на посаду і звільнення з посади заступників міністра, керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується через міністра; розподіляє обов'язки між своїми заступниками; затверджує програми і плани роботи міністерства та звіт про їх виконання; підписує нормативно-правові акти міністерства; приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Мінпраці; погоджує проекти законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції міністерства, а також проекти нормативно- правових актів Пенсійного фонду України; вносить Кабінету Міністрів України подання про призначення на посаду і звільнення з посади керівників урядових органів державного управління, що діють у складі міністерства, пропозиції щодо утворення, реорганізації, ліквідації зазначених органів; вносить Прем'єр-міністрові України подання про призначення на посаду та звільнення з посади керівника Пенсійного фонду України та його заступників; встановлює за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України порядок призначення на посаду та звільнення з посади начальників головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; затверджує за поданням керівників урядових органів державного управління, що діють у складі Мінпраці, та за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України граничну чисельність працівників, а також погоджує структуру, штатний розпис та кошторис зазначених органів; затверджує за погодженням з Віце- прем'єр-міністром України структуру центрального апарату Пенсійного фонду України; порушує питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності заступників міністра; вносить подання щодо відзначення державними нагородами працівників міністерства; приймає за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію територіальних органів Мінпраці, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, а також затверджує положення про зазначені органи або їх статути; призначає на посаду та звільняє з посади працівників центрального апарату Мінпраці; укладає та розриває за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України відповідно до законодавства контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінпраці; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Через міністра спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Пенсійного фонду України.
Для погодженого вирішення найважливіших питань, що належать до компетенції Мінпраці, визначення основних напрямів його діяльності у міністерстві утворюється колегія у складі міністра (голова колегії) та заступників міністра, а також керівників структурних підрозділів Мінпраці. У разі потреби до складу колегії Мінпраці можуть входити інші особи. Членів колегії затверджує та увільняє міністр. Рішення колегії проводяться в життя наказами Мінпраці.
Систему органів Пенсійного фонду України утворюють: Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який діє відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р.,[49] у межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства. Його діяльність спрямовується та координується через міністра праці та соціальної політики.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є:
• участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;
• керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
• забезпечення збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення їх обліку;
• призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;
• забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів
Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством;
• ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів.
Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є: страхові внески; кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до фонду у випадках, передбачених законодавством; благодійні внески юридичних та фізичних осіб; добровільні внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; інші надходження відповідно до законодавства. Бюджет фонду щороку затверджує Кабінет Міністрів України.
Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням фонду, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. Голова правління фонду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-Міністра України за пропозицією міністра праці та соціальної політики.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління в районах, містах і районах у містах.
Структуру центрального апарату Пенсійного фонду України затверджує голова правління фонду за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Положення про структурні підрозділи центрального апарату затверджує голова правління.
В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворені головні управління, які підвідомчі та підзвітні Пенсійному фонду України і діють на підставі Положення про них, яке затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України 25 лютого 2008 р.[50]
У районах, містах і районах у містах утворені управління Пенсійного фонду України, які здійснюють свою діяльність на підставі Положення про них, яке затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р.