40. Адміністративно-правове регулювання та державне управління в сферах енергетики та комунальних послуг

Адміністративно-правове регулювання та державне управління у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює Національна комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ЗУ від 22.09.16).

Стаття 1. Статус Регулятора

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

2. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

3. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

4. Територіальні органи Регулятора утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за його рішенням як структурні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи.

Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються Регулятором. Повноваження територіальних органів визначаються Регулятором відповідно до закону.

Стаття 2. Сфера діяльності Регулятора

1. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:

1) у сфері енергетики:

діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії;

діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;

діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;

2) у сфері комунальних послуг:

діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону.

2. Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України "Про природні монополії", "Про електроенергетику", "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.

Стаття 3. Мета, форми діяльності Регулятора та його основні завдання

1. Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

2. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

3. Основними завданнями Регулятора є:

1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;

2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів;

3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;

4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами;

5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури;

6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг;

7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища;

8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;

9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг;

10) інші завдання, передбачені законом.

Стаття 4. Основні принципи діяльності Регулятора

1. Основними принципами діяльності Регулятора є:

1) законність;

2) самостійність і незалежність;

3) компетентність;

4) ефективність;

5) справедливість;

6) прогнозованість та своєчасність прийняття рішень;

7) адресність регулювання;

8) неупередженість та об’єктивність під час прийняття рішень;

9) відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання;

10) недопущення дискримінації;

11) відповідальність за прийняті рішення.

41.Адміністративно-правове регулювання та державне управління в сферах зв’язку та інформатизації Сучасні комунікації є однією з пріоритетних і найважливіших галузей в Україні та покликані задовольняти потреби споживачів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, оборони та безпеки держави у засобах і послугах поштового та електричного зв язку. Відносини у сфері комунікацій регулюються Законом України від Про телекомунікації, іншими актами законодавства України та нормативними актами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом.

В сучасний період засоби зв язку також перебувають у віданні Міністерства транспорту України, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади України. Ці державні органи здійснюють управління зв язком відомчого користування. Державну політику у сфері комунікацій визначає Верховна Рада України. Управління єдиною національною системою зв язку здійснює Кабінет Міністрів України.

Управління зв язком полягає у визначенні основних напрямів розвитку галузі, а саме: розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку і вдосконалення єдиної національної системи зв язку, підвищення її якості, доступності і сталого функціонування; регулюванні діяльності, спрямованої на задоволення потреб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, об єднань, установ, організацій і фізичних осіб у послугах електричного і поштового зв язку загального користування; сприянні розвитку підприємництва на конкурентних засадах у сфері надання послуг зв язку; проведенні державної антимонопольної політики у галузі зв язку.

Управління зв'язком. Правовою основою управління зв'язком є Закони України "Про телекомунікації-" від 18.11.2003 p., "Про поштовий зв'язок" від 04.10.2001 p., "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 p., "Про радіочастотний ресурс України" від 01.06.2000 p., Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, інші нормативно-правові акти. Державний департамент з питань зв'язку та інформатизації (Держзв'язку) діє відповідно до Положення про нього, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1264. Державний департамент з питань зв'язку та інформатизації є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінтрансзв'язку та підпорядковується йому. Основними завданнями Держзв'язку є: - участь у реалізації державної політики у сферах телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України та надання послуг поштового зв'язку; - здійснення державного управління у сферах телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України та надання послуг поштового зв'язку; - узагальнення практики застосування та підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення та організація виконання актів законодавства, здійснення контролю за їх реалізацією; - розроблення та здійснення заходів щодо розвитку і вдосконалення телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв'язку, підвищення їх якості, доступності і забезпечення сталого функціонування; - участь у формуванні Національної програми інформатизації та забезпечення її виконання; - сприяння розвитку підприємництва на конкурентних засадах у сферах телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України та надання послуг поштового зв'язку, проведення у цих сферах державної інвестиційної та антимонопольної політики; - створення умов для інтеграції сфер телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України та надання послуг поштового зв'язку у європейський та світовий інформаційний простір.

Поштовий і електричний зв язок в єдиному технологічному процесі здійснюють державні підприємства зв язку. Поштовий зв язок         це приймання, оброблення,

Перевезення та доставления письмових відправлень, матеріальних цінностей, виконання доручень фізичних та юридичних осіб щодо грошових переказів, банківських операцій.

В Україні у сфері поштового зв язку діють такі основні госпрозрахункові підприємства: Українське державне підприємство поштового зв язку (далі Укрпошта), державне підприємство Преса та державне підприємство Марка України .

Укрпошта діє на підставі її статуту і очолюється генеральним директором, який в межах своєї компетенції видає накази та затверджує положення про структурні підрозділи поштового зв язку України. Укрпошта є юридичною особою.

В областях функціонують дирекції Укрпошти, які є її структурними підрозділами, філіалами, що діють на підставі її довіреності. Дирекція має у своєму складі територіальио відокремлені безбалансові виробничі структурні підрозділи вузли зв язку, поштами. Дирекція не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені Укрпошти та на підставі Положення про дирекцію, яке затверджується генеральним директором. Управління дирекцією здійснює директор, який у межах своєї компетенції видає накази та розпорядження. Головним завданням дирекції є своєчасне якісне та повне задоволення потреб споживачів у послугах поштового зв язку.

В обласних центрах діють поштампи, а також нерайоновані відділення зв язку; в районах                                                                  вузли

Зв язку; в містах і селах відділення зв язку. Очолюють їх відповідні начальники.

Правила користування послугами поштового зв язку затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. Ці правила визначають права та обов язки підприємств поштового зв язку і споживачів та регулюють відносини між ними.

Основне призначення державного підприємства Преса це розповсюдження друкованих засобів інформації по передплаті та в роздріб. Підприємство укладає договори з видавництвами, отримує тиражі видань, що друкуються в Києві, та експедує видання до газетних вузлів України (районних вузлів зв язку).

Державне підприємство Марка України збирає заявки у філіалах Укрпошти на знаки поштової оплати (марки, конверти, листівки), укладає договори з фабриками на маркіровану продукцію (марковані конверти, листівки) і марки тільки з фабрикою Держзнак , отримує продукцію і експедує її до дирекцій, а останні розсилають її по вузлах зв язку.

Управління у сфері електричного зв язку на рівні держави і областей є аналогічним управлінню Укрпошти.

Українське державне підприємство електричного зв язку Укртелеком є найбільшим і найпотужнішим суб єктом господарювання на телекомунікаційному ринку України, який володіє первинною і вторинними мережами зв язку, надає усі види телекомунікаційних послуг: міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв язок, проводове мовлення, радіозв язок, радіомовлення і телебачення, документальний електрозв язок, відеоконференцзв язок, надає в оренду цифрові канали, а також доступ до світової мережі Інтернет.

В областях діють дирекції Укртелекому . Очолює дирекцію директор. У районах діють міжрайонні центри експлуатації. Як правило, в одному центрі експлуатації об єднані декілька районів. Центр експлуатації очолює начальник.

Правовий статус як дирекції, так і центрів експлуатації регламентується відповідними положеннями та іншими нормативними актами.