63. Основні адміністративно-правові засоби впливу у сфері освіти

Організація ліцензійно-акредитаційних процесів є основою адміністративно-правового регулювання освітньої діяльності та забезпечення державних стандартів у галузі освіти України, що охоплює понад 970 вищих навчальних закладів різних форм власності й понад 1080 професійно-технічних та вищих професійних училищ.

Ліцензування навчальних закладів — це система державного визнання спроможності навчального закладу здійснювати освітню діяльність за заявленими обсягами підготовки відповідно до державних вимог щодо кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Термін дії ліцензії повинен відповідати терміну навчання заданим освітньо-кваліфікаційним рівнем.

Ліцензування здійснюється відповідно до Постанови КМУ «Прозатвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності» Ці Ліцензійні умови розроблені відповідно до Законів України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про загальну середню освіту” та “Про дошкільну освіту”.

Акредитація напрямів (спеціальностей) навчальних закладів - це підтвердження здатності вищих навчальних закладів (ВНЗ) здійснювати підготовку фахівців на рівні державних вимог з певного напряму (спеціальності) - інститут державно-громадського визнання такого статусу. Термін дії сертифіката про акредитацію має бути 5 років, для національних вищих навчальних закладів - 10 років.

Акредитація навчального закладу в цілому, її необхідною умовою повинен бути певний відсоток акредитованих за відповідним рівнем спеціальностей (до 70 відсотків), при цьому повинні враховуватись спеціальності, акредитовані не раніше ніж три роки тому. Для ВНЗ різних рівнів акредитації вимоги повинні бути різні. При акредитації ВНЗ у цілому за IV рівнем мають враховуватись: загальна кількість студентів; наукова робота студентів: участь в конкурсах та олімпіадах, отримані призові місця, кількість публікацій у наукових виданнях та ін.; наукова робота професорсько-викладацького складу; міжнародні зв'язки навчального закладу; внесок у систему освіти: кількість власних видань з грифом Міністерства освіти і науки, участь у роботі науково-методичних комісій, розробці стандартів МОН та ін.; рівень, інформаційного забезпечення навчального процесу (доступ студенті и до Інтернет).

Всі ці дані повинні бути представлені в результатах самоаналізу навчального закладу, а також перевірені експертами комісії. Акредитація спеціальностей національних навчальних закладів має проводитись за результатами самоаналізу навчального закладу.

Важливим адміністративно-правовим засобом державного вплив у сфері освіти є встановлення державних стандартів освіти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи.

Цей Державний стандарт складається із:

• загальної характеристики складових змісту освіти;

• Базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів II-III ступеня згідно з додатком 1 (далі - Базовий навчальний план);

• державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів згідно з додатком 2.

Виконання вимог Державного стандарту є обов'язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту, адже він спрямований на виконання завдань загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня

Офіційне визнання відповідності навчальних видань, засобів навчання, навчального обладнання вимогам державних стандартів освіти, навчальним програмам, іншим нормативним документам освіти реалізується МОН через процедуру надання відповідного грифа. Порядок надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв МОН затверджено наказом МОН від 17.06.2008 року.

Міністерство освіти і науки України встановлює два види грифів:

"Затверджено Міністерством освіти і науки України";

"Рекомендовано Міністерством освіти і науки України".

Важливим адміністративно-правовим засобом державного впливу у сфері освіти є присвоєння вчених звань професора і доцента. Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам затверджено наказом МОН від 14.01.2016 р. Цей Порядок визначає механізм присвоєння науковим і науково-педагогічним працівникам вчених звань вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ (далі – вчені ради), основні критерії оцінки їх науково-педагогічної або наукової діяльності, а також порядок позбавлення вчених звань.

64. Державний контроль у сфері освіти

Відповідно до статті 5 Закону України «Про освіту» державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в галузі освіти центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти (наразі – Державною інспекцією навчальних закладів України), та місцевими органами управління освітою (далі – органи контролю).

Відповідно до чинних НПА повноваженнями щодо проведення планових та позапланових перевірок установ освіти наділені: