16. Адміністративно-правовий статус державного службовця

Правовий статус державного службовця – це сукупність прав, обов’язків, свобод, обмежень, відповідальності, що встановлені законами і гарантовані авторитетом держави.

Адміністративно-правовий статус державного службовця характеризується наступним:

– права та обов’язки встановлюються, як правило, у межах компетенції органів, у яких вони перебувають на державній службі;

– діяльність державних службовців підпорядкована виконанню завдань, покладених на відповідний орган, і має офіційний характер;

– службові права та обов’язки характеризуються єдністю, тобто права одночасно є обов’язками, оскільки вони повинні використовуватися в інтересах служби, а обов’язки – правами, адже інакше обов’язки неможливо буде виконати;

– законні приписи і вимоги державних службовців повинні виконуватися всіма, кому вони адресовані;

– здійснення службовцями своїх прав та обов’язків гарантується законодавством;

– передбачено обмеження їхніх загальногромадянських прав з метою ефективності службової діяльності;

– для них передбачені певні пільги, а також підвищена відповідальність за здійснення правопорушень.

Адміністративно-правовий статус державних службовців заслуговує особливої уваги, адже це особливий вид спеціально визначених і гарантованих державою норм, що характеризують місце державного службовця в суспільстві. Сутність статусу державного службовця полягає в тому, що це закріплена в нормах права спеціальна соціальна роль особи як представника держави, що виступає суб’єктом управлінської діяльності.

Поняття правового статусу державного службовця складається з правового та організаційного аспектів. Правовий аспект статусу державного службовця обумовлений змістом державно-службових правовідносин. Він визначається Конституцією України, ЗУ «Про державну службу», ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими нпа., які встановлюють вихідні концептуальні положення щодо формування сучасної кадрової політики в центральних і місцевих органах виконавчої влади та місцевого самоврядування. Характеризується цей аспект насамперед сукупністю прав, обов’язків, повноважень та обмежень.

Організаційний аспект статусу державного службовця визначається місцем органу державної влади в структурі державного апарату, посадою, яку він обіймає в цьому органі.

В Ст. 1 ЗУ «Про державну службу» зазначено в, що:

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Адміністративно-правовий статус державних службовців складається з основних прав та обов'язків службовців. Доцільно в ракурсі розгляду адміністративно-правового статусу звертати увагу на обмеження, що виникають у особи, яка має намір стати або вже є державним службовцем. Основою для розгляду прав, обов'язків та обмежень державних службовців є Закон «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII

Традиційно до статусу державного службовця включаються наступні елементи: права, обов'язки, обмеження, заохочення та гарантії, відповідальність, які органічно поєднуються між собою

Детальніше права, обов’язки в наступних питаннях…