Фіксація і вилучення слідів транспортних засобів.

Способи фіксації слідів транспортних засобів:

1) опис у протоколі;

2) фотографування;

3) виготовлення схем, замальовок;

4) копіювання;

5) виготовлення зліпків.

У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: місцезнаходження слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; вид слідів (об'ємні, поверхневі); кількість слідів, їх розташування між собою; ширину кожного сліду; глибину об'ємних слідів стосовно поверхні дороги; розмір колії; форму малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості; довжину сліду одного оберту колеса; довжину шляху гальмування; ознаки напрямку руху; ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення.

Поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошкурену листову гуму. У випадку виявлення слідів на картоні, фанері, папері, одязі потерпілого вони вилучаються в натурі.

З об'ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліпки (зліпки повинні бути завдовжки 600-700 мм). Для фіксації окремих деталей використовують полімерні матеріали.

25. Криміналістичне дослідження слідів пальців рук.

Розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних візерунків шкіри на долонях, пальцях рук з метою використання їх відбитків для ототожнення особи і розслідування кримінальних правопорушень, традиційно називається дактилоскопією.

У криміналістиці слідам рук приділяється важливе значення, оскільки: а) контактування руки з яким-небудь об'єктом відбувається переважно долонною поверхнею кисті; б) на пальцях і долонях рук наявні потожирові виділення, які залишають сліди нашарування; в) шкіра руки має специфічні властивості.

Шкіра на долонній поверхні рук людини складається з двох основних шарів: верхнього шару – епідермісу та нижнього, що розташований під епідермісом, – дерми. Дерма має будову у вигляді сосочків, розміщених рядами, кожен з яких має незмінну структуру протягом усього життя людини. Епідерміс копіює рельєф сосочків і утворює папілярні лінії – лінійні пагорби, розділені борозенками. Папілярні лінії утворюють візерунки, які становлять основу рельєфу шкіри долонної поверхні руки і підошви стопи. Крім папілярних, на долонній стороні кисті, яка найчастіше бере участь в утворенні слідів рук, розташовані також флексорні (згинальні) лінії, дрібні складки шкіри (зморшки), пори.

Папілярні візерунки наділені трьома основними властивостями, що надають відбиткам пальців суттєвого криміналістичного значення, а саме: а) індивідуальність; б) стійкість; в) відновлюваність.

Своєрідність візерунків дозволяє класифікувати їх за трьома типами: пет- льові, дугові, завиткові. Надзвичайно рідко, але трапляються аномальні (атипові) папілярні візерунки нігтьових фаланг пальців рук людини.

Загальними ознаками папілярних візерунків є їх типи і види, розміри папілярних ліній, ступінь їх вигнутості, форма флексорних і білих ліній. Окремими ознаками служать особливості будови кожної конкретної папілярної лінії, її дрібні морфологічні відмінності деталі. До них відносяться острівці, вічка, гачки, містки, обривки, розходження ліній, початки ліній і закінчення ліній, шрами, пори, розриви, згини, потовщення, особливості дельт, крапки, пунктири, злиття папілярних ліній та їх фрагменти.

Сліди пальців рук залишаються на всіх предметах, яких торкається людина: пластичних і сипких. На сипких і пластичних об'єктах залишаються об'ємні сліди пальців рук, а на твердих – поверхневі, які поділяються відповідно на сліди нашарування та відшарування.

Більшість поверхневих слідів пальців рук безбарвні (невидимі). Якщо пальцем торкнутися предмета, залишається потовий (а не потожировий) слід, оскільки на долонях рук, жирових залоз немає. Жирова речовина може потрапити на долоні рук від дотику до інших частин шкіри, обличчя, шиї, волосся, які сильно змащені жировою речовиною. Якщо палець торкається предмета декілька раз, слід стає менш насиченим. Спітнілі руки залишають більш насичені сліди ніж сухі.