3. Історія виникнення та розвитку криміналістики як самостійної юридичної науки.

Історію розвитку криміналістики, можна поділити за різними критеріями:

- за часовим критерієм:

• до середини ХІХ ст. (до реформи 1864 р.);

• з середини ХІХ  до  початку ХХ ст.;

• криміналістика ХХ ст.

- за напрямком розвитку спеціальних знань:

• розвиток методів криміналістичної реєстрації;

• розвиток судової медицини;

• розвиток судової таксикології;

• розвиток судової балістики;

• розвиток криміналістичної одорології;

• розвиток інших напрямків криміналістики.

- за розвитком наукових знань:

• донаукова криміналістика;

• криміналістика на базі наукових методів.

- за групами країн в яких проходив розвиток криміналістики:

• Австрійсько-німецький - достатньо високий рівень розвитку криміналістики (теорії);

• Франко - італійський - криміналістика - це наука про криміналістичні засоби, що використовуються слідчими;

• Англо-саксонський - криміналістика має прикладне значення, яка вивчається в спеціалізованих поліцейських академіях (обмежена кількість загальнотеоретичних досліджень);

• Східноєвропейський ( радянський ) - достатньо високий рівень, порівняно з іншими напрямками, теоретичних розробок в області науки, але недостатній рівень технічного забезпечення.

4. Історія розвитку криміналістики дозволяє краще зрозуміти витоки, соціальну функцію та тенденції розвитку криміналістики.

5. Необхідно відмітити, що історія розвитку криміналістики на Україні на сьогоднішній день недостатньо розвинута і потребує детального аналізу.

4. Структура криміналістики та загальна характеристика її складових.

Система криміналістики - це її складові частини або розділи, розташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків.

Запропонована система традиційно складається з чотирьох розділів:

1. Загальна теорія криміналістики (теоретичні основи криміналістики).

2. Криміналістична техніка.

3. Криміналістична тактика.

4. Криміналістична методика (методика розслідування окремих видів злочинів).

Загальна теорія криміналістики являє собою систему базових принципів, теоретичних концепцій, категорій, понять, термінів і методів, що є методологічною основою її розвитку.

Криміналістична техніка - це система наукових положень і розроблених на їхній основі технічних засобів, прийомів і методик, призначених для збирання, дослідження доказів. У практичному вигляді криміналістична техніка є арсеналом засобів і методів збирання криміналістичної інформації. Даний розділ криміналістики складається з таких галузей: загальні положення криміналістичної техніки; криміналістична фотографія і відеозйомка; криміналістичне дослідження слідів (трасологія); криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв та слідів їх застосування (зброєзнавство); криміналістичне дослідження письма; техніко-криміналістичне дослідження документів; ідентифікація людини за ознаками зовнішності (габітоскопія); криміналістичне дослідження звукових слідів (фоноскопія); криміналістичне дослідження слідів запаху (одорологія); криміналістичне дослідження матеріалів, речовин і виробів; інформаційно-довідкове забезпечення правоохоронної діяльності (кримінальна реєстрація).

Криміналістична тактика - це розділ науки криміналістики, що включає систему наукових положень і розроблених на їх основі практичних рекомендацій з організації та планування досудового розслідування і судового провадження, визначення оптимальної лінії поведінки осіб, які проводять розслідування, прийомів проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових), процесуальних дій під час судового провадження, спрямованих на встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, збирання та оцінку доказів.

У структурному відношенні в тактиці виділяються два розділи. Перший містить так звані загальні положення: поняття, система, завдання, джерела та принципи криміналістичної тактики; вчення про криміналістичну версію, організацію й планування розслідування; особливості здійснення взаємодії слідчого з іншими правоохоронними підрозділами, використання допомоги спеціалістів, громадськості у розслідуванні. Другий розділ включає положення щодо тактики проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, процесуальних дій під час кримінального провадження, що охоплює весь тактичний комплекс можливого їх здійснення. Таке розуміння тактики та її структури має найбільш загальний характер.

Криміналістична методика - це завершальний розділ науки криміналістики, що представляє собою систему інтегрованих наукових положень і сформованих на їх основі комплексів методичних рекомендацій, що забезпечують оптимальну організацію розслідування та попередження окремих видів злочинів.

Криміналістична методика складається з двох частин: загальних положень та окремих (видових) методик розслідування злочинів.

Перша частина включає дані дослідження і застосування загальних закономірностей організації і проведення розслідування, понятійний апарат, завдання і принципи криміналістичної методики, характеристику структури окремих методик розслідування тощо. Загальні положення відображають і забезпечують системність складових криміналістичної методики, окремих методик розслідування, їх наукову обґрунтованість і взаємозв'язок.

Другу частину розділу складають методики розслідування окремих видів (груп) злочинів, що розробляються на основі загальних положень криміналістичної методики відповідно до потреб слідчої практики.