- •Криміналістика в системі юридичних наук.
- •Предмет і завдання криміналістики.
- •Історія виникнення та розвитку криміналістики як самостійної юридичної науки.
- •Структура криміналістики та загальна характеристика її складових.
- •Методи криміналістики.
- •Мова криміналістики.
- •Поняття та предмет криміналістичної ідентифікації
- •Суб’єкти та об’єкти криміналістичної ідентифікації.
- •Форми криміналістичної ідентифікації.
- •11.Поняття ототожнення та встановлення групової належності.
- •12. Поняття криміналістичної діагностики.
- •13. Поняття та предмет криміналістичної техніки.
- •14. Структура криміналістичної техніки.
- •17. Техніко-криміналістичні засоби, що застосовуються при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій.
- •18.Технічні засоби фіксації слідів злочину.
- •19. Поняття та правові засади криміналістичного слідознавства.
- •20.Співвідношення криміналістичного слідознавства і трасології.
- •21.Структура криміналістичного слідознавства.
- •22. Поняття слідів у криміналістиці.
- •23. Види слідів у криміналістиці.
- •24. Загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів та їх процесуальне оформлення. Виявлення, фіксація і вилучення слідів рук.
- •Фіксація і вилучення слідів ніг та взуття людини.
- •Фіксація і вилучення слідів знарядь злому та інструментів.
- •Фіксація і вилучення слідів транспортних засобів.
- •25. Криміналістичне дослідження слідів пальців рук.
- •26. Криміналістичні властивості папілярних візерунків.
- •27. Види слідів ніг і їх значення у розслідуванні злочинів.
- •28. Поняття доріжки слідів та її криміналістичне значення.
- •29. Елементи доріжки слідів ніг та її криміналістичне значення.
- •30. Види слідів транспортних засобів. Особливості їх виявлення, фіксації та вилучення.
- •31. Види слідів знарядь зламу, особливості їх виявлення, фіксації та вилучення.
- •32. Питання, що вирішуються трасологічною експертизою.
- •33. Поняття та предмет криміналістичного зброєзнавства.
- •34. Структура криміналістичного зброєзнавства.
- •35.Поняття та предмет судової балістики.
- •36. Особливості криміналістичного дослідження слідів пострілу.
- •37. Питання, що вирішуються судово-балістичною експертизою.
- •38. Криміналістичне дослідження слідів застосування холодної зброї.
- •39. Поняття та предмет вибухотехніки.
- •40. Поняття та предмет криміналістичного дослідження документів.
- •Структура криміналістичного дослідження документів.
- •Судове почеркознавство та його наукові основи.
- •Письмо як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •Криміналістичні властивості та ознаки почерку.
- •Питання, які вирішуються судово-почеркознавчою експертизою.
- •Види зразків почерку, які надаються на проведення судово-почеркознавчої експертизи.
- •Поняття та предмет судового авторознавства.
- •Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку.
- •Поняття і види підробки документів.
- •Поняття та предмет габітоскопії.
- •Історія становлення габітоскопії в структурі криміналістичної техніки.
- •Види ознак зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •Поняття та криміналістичне значення функціональних ознак людини.
- •Поняття та види особливих прикмет.
- •Правила складання словесного портрету.
- •Питання, що вирішуються портретною експертизою.
- •Поняття, сутність і правові засади інформаційно-довідкового забезпечення досудового розслідування.
- •Поняття та структура криміналістичних обліків.
-
Поняття та криміналістичне значення функціональних ознак людини.
Функціональні (динамічні) ознаки є загальними і характеризують людину як живу динамічну систему. Функціональні ознаки проявляються у русі та іншій життєдіяльності людини. До функціональних ознак належать хода, міміка, жестикуляція, мова та голос, навики поведінки, злочинної професійної діяльності (спосіб злому, відчинення замків, проникнення в сховище, вчинення убивства).
-
Поняття та види особливих прикмет.
Особливі прикмети – це різні анатомічні або функціональні аномалії організму людини (І.Ф. Пантелеев), що рідко зустрічаються та відзначаються високою стійкістю. Ю.П. Дубягін визначає особливі прикмети як особливості зовнішності, що рідко зустрічаються та різко виділяють одну людину від інших внаслідок своєї неповторності та незвичності. До них належать невідповідності розміру окремих частин тіла (рук, ніг, голови, носа, вух та ін.); кольорові аномалії, тілесні нарости, шрами, татуювання, викривлення хребта, горб, родимки, бородавки, особливості ходи, жестикуляції, мови, голосу тощо.
Особливі прикмети у свою чергу можуть бути помітними, тобто такими, що очевидно спостерігаються, кидаються в очі. Тобто помітні ознаки – це особливі прикмети, які розташовані на відкритих частинах тіла та привертають увагу з першого погляду своєю незвичайністю (форма, розмір, колір). Помітні ознаки дозволяють одразу ж виділити окрему особу із групи людей.
-
Правила складання словесного портрету.
Правила опису за методом С. п. базуються на взаємопов'яз. принципах системності й повноти. Принцип системності визначає послідовність (черговість) опису. Принцип повноти передбачає доповідь, характеристику загальнофіз. елементів зовнішності (стать, вік, національність), анатомічних (зріст, статура, форма голови, форма та особливості обличчя, брови, очі, ніс, рот, губи, підборіддя, вуха, волосся, шия, плечі, спина, руки, ноги), функціональних (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манера поведінки) та супутніх (капелюхи, одяг, взуття, валізи, сумки, парасольки, годинники, запальнички, персні, окуляри тощо) ознак. Першочергова увага приділяється опису особливих та помітних прикмет (татуювання, анатом, аномалії, шрами, кульгавість, заїкання, колір волосся тощо), які суттєво відрізняють одну людину від іншої внаслідок своєї незвичності або неповторності і тому мають найб. цінність для ідентифікації. Опис ознак зовнішності здійснюється за схемою «від загального до окремого» та «зверху донизу». Кожний з анатом, елементів характеризується за формою, розміром, положенням, а деякі — за кольором. Ознаки обличчя описуються анфас і у правий профіль. При описі форми використовується найменування геометр, фігур (круглий, овальний, прямокутний, трикутний тощо) або геометр, ліній (прямий, хвилястий, вигнутий тощо). Розмір визначають не в абс. показниках, а в зіставленні з ін. елементами зовнішності (обличчя, тіло тощо). Найчастіше для опису розміру використовується 3-членна градація. Напр.: малий, середній, великий (низький, середній, високий). Може використовуватись і 5-членна (дуже великий, великий, середній, малий, дуже малий) або 7-членна (дуже високий, високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький, дуже низький) градація. Положення елемента визначається відносно вертикальних та горизонтальних напрямків. За кольором характеризують волосся, очі, а іноді й шкіру.