- •Організації та їх складові. Найважливіші види ресурсів організації.
- •Організація та підходи до її класифікації
- •Менеджери, основні типи управлінської поведінки
- •Менеджери та рівні управління
- •Сучасний менеджер та його риси
- •Менеджмент, його основні функції
- •Загальна характеристика функції планування в менеджменті
- •Загальна характеристика функції організовування в менеджменті
- •Загальна характеристика функції мотивації т контролю в менеджменті
- •Школа наукового управління її внесок у розвиток науки
- •Адміністративна школа в управлінні
- •Школа людських відносин та наук про поведінку
- •Наука управління або кількісний підхід
- •Процесний і системний підходи у менеджменті
- •Ситуаційний підхід в управлінні
- •Внутрішнє середовище організації
- •Загальна характеристика зовнішнього середовища орг.
- •Чинники прямої дії зовнішнього середовища організації
- •Чинники опосередкового впливу зовнішнього середовища орг.
- •Комунікації та їхні типи
- •Рішення та його типи
- •Види організаційних рішень
- •Етапи ухвалення раціональних рішень
- •Чинники що впливають на ухвалення рішень в управлінні
- •Стратегічне планування і його складові
- •Вибір міссії та цілей організації
- •Оцінка та аналіз зовнішнього середовища організації
- •Маркетинг, фінанси та бухгалтерський облік як складові управлінського обслідування організації
- •Виробництво, людські ресурси та клуьтура як складові управлінського обслідування організації
- •Стратегічні альтернативи і становище фірми у галузі
- •Реалізація стратегічного плану
- •Орг проектування та концепція раціональної бюрократії
- •Департаменталізація та функціональна орг структура
- •Типи дівізійних структур та їх характеристика
- •Адаптивні орг структури
- •Централізовані та децентралізовані орг
- •(50.) Зміствоні та процесуальні теорії мотивації
- •Контроь та його значення в управлінні
- •Складові процессу контролю в управлінні
- •Поведінкові аспекти контролю, його особливості в орг сфери культури
ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Організації та їх складові. Найважливіші види ресурсів організації.
(З лекції) Організація – діяльність двох і більше осіб які взаємодіють між собою, для досягнення бажаного кінцевого результату, або певних цілей.
Організа́ція (від грец. ὄργανον — інструмент) — цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.
Частіше всього термін вживається для означення соціальної групи, яка розподіляє виконання завдань між учасниками для досягнення певної колективної мети.
Організації, створені людиною (людьми), характеризуються наявністю людини як активного ресурсу. Для організацій, створених людиною, характерна наявність функцій управління і планування. Необхідно відзначити, що організація, що входить у більш велику організацію, є для останньої ресурсом. Підприємство — організація для підприємницької діяльності.
Організацією може бути самостійне підприємство (експлуатант).
Значення терміну
Вітчизняні економісти терміном «організація» найчастіше позначають складне виробниче утворення, сформоване із виробничо-самостійних, але об'єднаних спільним керівництвом підприємств.
У зарубіжній літературі це поняття розглядають набагато ширше. Наприклад, в американському менеджменті організація визначається як «група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей». Таке трактування дає змогу розглядати проблематику організацій комплексно — від дослідження причин виникнення і організаційного оформлення до побудови ефективних організацій (вибору оптимальних організаційних форм і структур, проведення організаційних змін тощо).
Зважаючи на принцип внутрішнього життя, сукупність організацій як соціальних утворень можна класифікувати на формальні і неформальні.
Усі складні організації, незалежно від специфіки їхньої діяльності, мають спільні характеристики. Розглянемо найголовніші з них.
■ Наявність ресурсів, необхідних для досягнення цілей організації. Кожна організація повинна вміти виділити з усіх видів ресурсів, які вона використовує у своїй діяльності, найважливіші, що забезпечить їй перевагу серед конкурентів. Це може бути досконала технологія або унікальний матеріал. У постіндустріальну епоху особливого значення набувають нематеріальні, інформаційні ресурси, які закладають підвалини для прийняття рішень щодо залучення інших видів ресурсів.
Чим унікальнішими є ресурси, що використовуються організацією, тим більше шансів вона має на успіх. При обмеженості ресурсів державою може здійснюватися регулювання їх використання через надання дозвільних ліцензій.
■ Залежність від зовнішнього середовища. Організація є відкритою системою, що перебуває під впливом різних зовнішніх чинників (економічних, політичних, соціокультурних, науково-технологічних тощо). Значний вплив на її діяльність мають споживачі, постачальники та конкуренти, органи державної влади, засоби масової інформації).
■ Наявність розподілу праці. Розподіл праці між співробітниками дає їм змогу виконувати свої функції кваліфікованіше та з меншими зусиллями, що в цілому сприяє зниженню витрат організації. Розподіл праці може бути:
• горизонтальним (поділ праці за окремими складовими, що забезпечує в цілому виготовлення певної продукції чи виконання певної роботи). Цей розподіл праці зумовлює утворення в організації підрозділів, що спеціалізуються на різних видах діяльності;
• вертикальним (розподіл праці, який відділяє безпосереднє виконання роботи від роботи з координування діяльності виконавців.) За цією ознакою найчастіше виділяють три рівні управління. До найнижчого (технічного) рівня належать менеджери, які керують переважно робітниками. Це — бригадири, майстри, начальники змін, виробничих дільниць тощо. Середній рівень — найбільш численний. До нього входять менеджери, відповідальні за перебіг виробничих процесів у підрозділах, що складаються з кількох структурних одиниць; сюди входять і менеджери штабних і функціональних служб апарату управління, а також керівники допоміжних та обслуговуючих виробництв, цільових програм і проектів. Вищий рівень — це адміністрація підприємства, яка здійснює загальне стратегічне керівництво. На цьому рівні зайнято всього 3—7 % загального управлінського персоналу.
■ Необхідність управління. Для того, щоб організація могла досягти поставлених цілей, необхідно скоординувати роботу залучених до процесу реалізації цілей працівників. Тому управління є надзвичайно важливим видом діяльності для будь-якої організації. За словами А. Файоля, "керувати — означає вести підприємство до його мети, максимально використовуючи наявні ресурси". П. Друкер зазначав, що "управління — це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу". Призначення управління — внести в управлінську роботу якомога більше системності, порядку, передбачуваності, логіки, постійності в тому мінливому середовищі, в якому працює керівник.