Практичне завдання № 15 Розробка заходів безпеки для локальної мережі аісм рсс

Питання для практичного відпрацювання

1. Формування вихідних даних для планування заходів безпеки локальної АІСМ мережі РСС.

2. Розробка плану заходів забезпечення безпеки мережі і системи його забезпечення.

Питання підготовки до заняття

1. Екстранет та Інтранет сучасних ОВС.

2. Основні принципи побудови локальних мереж ОВС.

3. Основи безпеки інформаційних систем .

Завдання на заняття

1. Розробити вихідні дані і вимоги до системи безпеки локальної мережі АІСМ РСС.

2. Розробити план основних заходів забезпечення безпеки локальної мережі АІСМ РСС.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З виконання контрольних робіт

Робота з книгою

У самостійні роботі з вивчення дисципліни " Інформаційні системи в менеджменті " студентам доводиться використовувати літературу різних видів. Для того щоб глибоко зрозуміти зміст книги, потрібно вміти раціонально її читати. Попередній перегляд книги дозволить вирішити питання, чи варто її читати (попередній перегляд включає ознайомлення з титульним листом книги, анотацією, передмовою, змістом). При ознайомленні зі змістом необхідно виділити глави, розділи, параграфи, що представляють для вас інтерес, швидко їх переглянути, знайти місця, що стосуються обраної теми (абзаци, сторінки, параграфи), і познайомитися з ними загалом.

Наступний етап роботи з книгою – читання виділених місць у швидкому темпі. Ціль швидкого читання – визначити до якого питання доповіді або реферату має відношення інформація і що з нею робити, як застосувати, чим доповнити.

Сформулюємо наступні рекомендації швидкого читання:

- ясно усвідомити і чітко зафіксувати мету читання: з якого саме питання потрібна інформація, для чого вона потрібна, її характер і т.д.;

- оперативно змінювати швидкість читання, сповільнюючи темп на інформації, що представляє інтерес, збільшувати швидкість читання інших частин. Описовий текст читається швидше, ніж текст складних умовиводів, доказів;

- зосереджено працювати над текстом, без відволікання. Це забезпечить глибоке розуміння тексту;

• уміти визначати структуру тексту - співпідпорядкованість його частин (глав, параграфів, рубрик), взаємозв'язок тексту з малюнками, таблицями, графіками, виносками, примітками і додатками;

• розуміти зміст прочитаного при швидкому ознайомленні з текстом (виробити здатність при прочитанні цілого речення відразу розуміти його зміст і значення).

Швидкість правильного читання повинна бути в 3-4 рази вище швидкості мови.

До значущих елементів книги відносяться відомості про автора і заголовок книги, її тип, відомості про відповідальність (редакторах, організаціях, що брали участь у підготовці видання, і т.д.), вихідні дані, анотація. Ці відомості, розташовані зазвичай на титульному аркуші і його обороті, допомагають скласти попередню думку про книгу. Глибше зрозуміти зміст книги дозволяють вступна стаття, післямова, передмова, коментарі, списки літератури.

Передмова знайомить зі спрямованістю книги, іншими працями автора, а також містить довідково-інформаційний матеріал.

Багато наукових книг і статей мають у своєму апараті списки літератури, що підвищують інформаційну цінність видання і дають читачам можливість підібрати додаткову літературу з даної тематики.

Якщо видання включає велике число матеріалів, орієнтуватися в них допомагають спеціальні покажчики.

Науково-довідковий апарат, при вмілому його використанні, сприяє більш глибокому засвоєнню змісту книги.

Окремий етап вивчення книги – ведення запису прочитаного. Існує кілька форм ведення записів – план (простий та розгорнутий), виписки, тези, анотація, резюме, конспект.

План являє собою перелік питань, розглянутих у книзі або статті. Планом, особливо розгорнутим, зручно користуватися при підготовці тексту власного виступу або статті на яку-небудь тему. Кожен пункт плану розкриває одну зі сторін обраної теми, а всі пункти в сукупності охоплюють її цілком. Більш складною формою записів є тези - стислий виклад основних положень тексту у формі твердження або заперечення. Тези складаються після попереднього знайомства з текстом, при повторному прочитанні. Вони служать для збереження інформації в пам'яті і є основою для дискусії.

Анотація - короткий виклад змісту – дає загальне уявлення про книгу, брошуру, статтю. Резюме коротко характеризує висновки, головні підсумки добутку.

Найбільш розповсюдженою формою записів є конспект. Бажано починати конспектування після того, як все джерело прочитане і складено його план. Основну тканину конспекту складають тези, доповнені міркуваннями і доказами. Конспект може бути текстуальним, вільним або тематичним. Текстуальний конспект створюється і уривків оригіналу – цитат, зі збереженням логіки і структури тексту. Вільний конспект ґрунтується на викладі матеріалу в зручному для читача порядку (наприклад, думки, розкидані по всій книзі, зводяться воєдино). У тематичному конспекті за основу береться тема або проблема, він може бути складений по декількох джерелах.

Економію часу при конспектуванні дає використання різного роду скорочень, абревіатури і т.п.

Реферування літератури

Для всебічного знайомства з літературою з обраної теми істотне значення має підготовка реферату. Реферат, що розуміється як виклад у письмовій формі змісту книги, статті, наукової праці, створить можливість комплексно використовувати набуті навички роботи з книгою, розвиває самостійність мислення, уміння аналізувати явища дійсності. Рефератом називають також доповіді або письмові дослідження на визначену тему, що включають критичний огляд джерел. На відміну від конспекту реферат вимагає незрівнянно більшої творчої активності, самостійності в узагальненні вивченої літератури.

У залежності від способу реферативного викладу можна виділити три типи рефератів: 1) реферат-екстракт, складений з оригінальних речень первинного документа; 2) перефразований реферат, отриманий на основі перефразовування первинного тексту; 3) інтерпретований реферат, отриманий на основі інтерпретації першоджерела. При інтерпретуванні текст першоджерела залишається незмінним, оскільки референт оперує не самим текстом, а його змістом.

Академічна структура реферату така:

Вступ.

Розділ 1. § 1, § 2.

Розділ 2. § 1, § 2.

Висновок.

Список використаної літератури.

Зміст.

Назви роботи, глав і параграфів не повинні збігатися, назва роботи не повинно бути громіздкою (по можливості – від 3 до 5 слів).

Важливий етап роботи над рефератом – добір літератури. Потім складається конкретний план, що погоджується з викладачем. Завершальний етап – написання реферату на основі вивчення та попередньої систематизації всіх джерел, повторного вивчення зібраного матеріалу.

Схема підготовки реферату така: читання вихідного тексту - його аналіз – вибір інформативних фрагментів, їхнє узагальнення - створення нового тексту (реферату). На останньому етапі виробляється синтезування виділеної інформації та завершується оформлення тексту реферату. Виклад повинен бути цільним і логічним. Розгляд кожного пункту плану доцільно завершувати узагальненням та висновками.

Вимоги до форми представлення інформації в рефераті

1. У рефераті варто роз'яснити незвичні терміни і символи при першому згадуванні в тексті. Терміни, окремі слова та словосполучення припускається заміняти абревіатурами та прийнятими текстовими скороченнями тільки в тих випадках, коли їхній зміст ясний з контексту або після попередньої розшифровки.

Ілюстрації та таблиці використовуються в рефераті тільки в тих випадках, коли вони допомагають розкрити зміст джерела й скорочують обсяг реферату.

При написанні реферату варто уникати довгих, заплутаних речень, загальних фраз, повторень, зайвих слів і словосполучень, що ускладнюють читання і сприйняття тексту.

Необхідно уникати штампів, канцеляризмів, архаїчних виражень і елементів розмовного стилю.

Особливу увагу варто звернути на оформлення наукового апарата – усі факти, що приводяться, або цитати повинні мати посилання на джерело.

У висновку реферату робляться загальні висновки. Пишеться висновок без посилань. Наведемо як приклад стандартний початок: "Пророблена робота дозволяє сформулювати наступні висновки: 1...2... 3...".

Наприкінці роботи приводиться список використаної літератури. Є кілька способів складання списку літератури: за алфавітом, по рубриках, що відповідають главам реферату, за часом видання, по ходу появи посилань у тексті.

При оцінці рефератів враховується:

- послідовність і повнота викладу:

- правильність обґрунтування тих або інших положень на основі узагальнення фактичного матеріалу;

- ступінь самостійності студентів у процесі роботи над рефератом тощо. По темі реферату студенти виступають на семінарських заняттях і теоретичних конференціях. Автори кращих рефератів беруть участь у конкурсах студентських робіт з технічних наук.