3. Спадкове право

В умовах становлення в Україні приватної власності важливе місце за- ймають норми цивільного права, які регулюють спадкові відносини, – спадкове право. В них закріплені правила, які визначають поняття спадкування, порядок, коло осіб, об'єкти спадкування та інші відносини, пов'язані з ними.

Спадкуванням визнається перехід цивільних прав та обов’язків грома- дянина, який помер ( спадкодавця), до інших осіб – спадкоємців.

У цивільному праві такий перехід прав і обов'язків називають спадковим правонаступництвом.

Підстави спадкового правонаступництва:

1. Включення до спадкоємців за заповітом або законом.

2. Відкриття спадщини.

3. Прийняття спадщини.

Перша підстава спадкового правонаступництва – включення до спадко- ємців за заповітом або за законом.

Отже, розпорядження про своє майно на випадок смерті особа залишає у заповіті. Зміст заповіту складає розпорядження майнового характеру.

Термін "заповіт" застосовується у двох значеннях: заповітом називається сам документ, в якому знаходить своє вираження воля заповідача, так і акт ви- раження волі заповідача. В останньому значенні заповіт виступає як односто- роння угода.

Заповіт посвідчується державними, приватними нотаріусами, а також ін- шими посадовими особами. Згідно ст. 56 Закону України від 2 вересня 1993р. "Про нотаріат", нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог зако- нодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій посадовій особі,

яка вчиняє нотаріальні дії. Заповідач може призначати в своєму заповіті в якос-

ті спадкоємця будь-яку особу. Тобто, існує свобода заповіту. У заповіті запові- дач може позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом, може в будь-який час змінити чи скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено запо- вітом. ЦК України визначає п’ять черг спадкування за законом:

перша черга – діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця

та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;

друга черга – рідні брати й сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця;

четверта черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п ять років до часу відкриття спадщини;

п'ята черга – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно та утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї, але були на утриманні не менше п'яти років.

Другою підставою спадкового правонаступництва є відкриття спадщини. Під відкриттям спадщини мається на увазі настання обставин, які тяг-

^{нуть за собою спадкування. Таких обставин є дві: смерть людини і вступ в за-}

конну силу судового рішення про оголошення особи померлою.

Тут важливо підкреслити, що ніхто з родичів, навіть найближчих, не має ніяких спадкових прав на майно людини, поки не відкрилась її спадщина. Тіль-

ки після відкриття спадщини починається спадкування і можуть здійснюватися спадкові права.

Факт смерті і час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів громадського стану про смерть спадкодавця, повідомленням чи іншим документом про загибель його на фронті Вітчизняної війни, виданим командуванням військової частини, адміністрацією госпіталю, військовим ко- місаріатом чи іншим органом Міністерства оборони України.

Час відкриття спадщини має важливе юридичне значення. Залежно від нього виявляється склад прав і обов'язків, що мають перейти до спадкоємців. Оскільки спадкоємцями є громадяни, що були живими на момент смерті спад- кодавця, то коло спадкоємців визначається на день відкриття спадщини. Крім того, з цього часу відраховуються строки, встановлені для прийняття спадщини

і відмови від неї, а також для пред'явлення претензій кредиторам спадкодавця.

Місце відкриття спадщини має важливе практичне значення. В нотаріаль-

ну контору за місцем відкриття спадщини повинні подаватися заяви спадкоєм-

ців про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, а кре- дитори спадкодавця пред'являють претензії до спадкоємців по його боргах. Но- таріальна контора в необхідних випадках приймає заходи щодо охорони спад- кового майна.

Акт прийняття спадщини є третьою підставою спадкового правонасту- пництва. Для здійснення свого права спадкування, тобто, щоб стати правона- ступником, необхідно прийняти спадщину, зокрема, спадкоємці повинні висло- вити своє бажання вступити у всі відносини спадкодавця, що складають в суку- пності спадщину. Прийняття спадщини – одностороння угода, яка містить во- левиявлення спадкоємця, спрямованого на придбання спадщини.