2. Загальна характеристика Конституції України

Конституція України – Основний Закон держави, який, виходячи із за- гальнолюдських цінностей і загальновизнаних принципів міжнародного права, формулює загальні засади конституційного ладу та врегульовує суспільні від- носини, що становлять основи правового положення людини і громадянина України, державно-територіальний устрій, здійснення державної влади та міс- цевого самоврядування в Україні.

Конституція України складається з преамбули, 15 розділів, 161 статті.

Преамбула – це вступна частина Конституції, яка містить норми, що про- голошують цілі прийняття Конституції, її основні принципи.

У преамбулі, зокрема, зазначається:

 що Конституція приймається Верховною Радою від імені українського народу – громадян України всіх національностей;

 що основою Конституції є здійснення українською нацією, усім украї- нським народом права на самовизначення;

 що найважливішим завданням Конституції є забезпечення прав і сво- бод людини, гідних умов життя, зміцнення громадянської злагоди на землі України, розвиток та зміцнення демократичної, соціальної, пра- вової держави.

Отже, закріплюючи принципи правового статусу особи в державі, Основ- ний Закон виходить із невід'ємності природничих прав у громадянина, його права на вільний розвиток своєї особистості, рівності всіх перед законом. Кон- ституція не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політич- них, релігійних та інших переконань, статі, соціального походження тощо. За своєю сутністю Конституція України характеризується як Основний Закон, який виходить із загальнолюдських, загальнонародних інтересів і потреб. Це акт, котрий на найвищому правовому рівні узаконює баланс інтересів усіх соці- альних верств суспільства.

3. Система органів державної влади в Україні

Важливою ознакою будь-якої держави є наявність системи органів дер- жавної влади, через діяльних яких здійснюється державна влада, реалізуються функції держави та забезпечується захист її інтересів.

Система органів державної влади України побудована за принципом роз- поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову. Кожний із цих видів влади характеризуються спеціальними ознаками: о6'єктом компетенції, порядком фо- рмування, організаційними і правовими формами діяльності тощо.

Конституювання Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади не означає, що закони в Україні можуть прийматися лише цим органом. Законодавча влада може здійснюватися Народом України не тільки через своїх представників у Верховній Раді, а й безпосередньо – шляхом всеукраїнського референдуму.

Органами виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів України, мініс- терства і відомства, місцеві державні адміністрації в областях, районах, містах Києві та Севастополі.

Судові органи української влади – суди загальної юрисдикції та Консти- туційний Суд України.

Особливе місце в системі органів державної влади України посідає Пре- зидент України, який здійснює функції глави держави, бере участь у формуван-

ні інших гілок влади і взаємодіє з ними. Ці повноваження Президента України є необхідними елементами "системи стримування та противаг", яка забезпечує необхідний баланс влад і передбачає відповідні контрольні повноваження і по відношенню до Президента України з боку Верховної Ради України.

В особливу групу органів державної влади, які безпосередньо не входять

(як і Президент України) до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади, виокремлюють Прокуратуру України, головне завдання якої є нагляд за дотри- манням законів.