3. Співучасть у вчиненні злочину. Поняття неосудності

Злочин може бути вчинений однією особою чи за спільною участю двох або більше осіб — співучасників. За загальним правилом, учинення злочину кі- лькома особами становить більшу суспільну небезпеку, ніж учинення злочину однією особою. Співучастю вважається умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину.

До співучасників злочину, залежно від характеру діяльності особи та сту- пеня її участі в злочині, належать разом із виконавцями організатори, підмов- ники і посібники.

Виконавець — це особа, яка безпосередньо вчинила злочин особисто чи шляхом використання інших осіб.

Організатор — це особа, яка організувала злочин або керувала його здійс-

_{ненням, або особа, яка утворила злочинну організацію.}

Підмовник — це особа, яка схилила інших співучасників до вчинення злочину.

Посібник — це особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами і вказів- ками, підкупом чи погрозами, наданням засобів чи усуненням перешкод, а та- кож особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, сліди злочину або пред- мети, добуті злочинним шляхом.

Співучасть у вчиненні злочину характерна для організованої злочинності

й корупції. При призначенні покарання кожному зі співучасників суд враховує ступінь і характер його участі у вчиненні злочину.

Неосудність — це нездатність особи внаслідок психічного розладу усві- домлювати свої дії або керувати ними під час вчинення суспільно-небезпечного діяння.

Причиною такого стану може бути хронічна душевна хвороба, тимчасо- вий розлад душевної діяльності, недоумство чи інший хворобливий стан психі-

ки. До неосудного можуть бути вжиті примусові заходи медичного характеру.

До примусових заходів медичного характеру закон відносить госпіталіза- цію до психіатричного закладу.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані осуднос-

ті, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, яка позбавила

її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Така особа може під- лягати відповідальності лише після одужання.

4. Мета і види кримінального покарання. Обставини, що пом'якшу- ють і обтяжують відповідальність

Метою покарання за кримінальним законодавством є виправлення і пере-

виховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів з боку засудже- них, вплив на інших осіб, щоб вони не вчиняли злочин.

Покарання як особливий засіб державного примусу характеризується та- кими ознаками:

 призначається лише за вчинення злочину;

 застосовується лише на підставі закону;

 призначається лише судом;

_{ передбачає позбавлення та обмеження прав і свобод;}

 за своїм змістом є карою (спричиняє засудженому певні обмеження і страждання).

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Кримінальний кодекс передбачає такі види покарань:

 штраф — грошове стягнення, що накладається судом у розмірах залежно

від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного;

 позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка- ційного класу;

 позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс-

тю на строк від двох до п'яти років;

 громадські роботи, які полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи час суспільно корисних робіт;

 виправні роботи строком від шести місяців до двох років за місцем робо-

ти засудженого і з відрахуванням у дохід держави від 10 до 20 відсотків суми заробітку;

 службові обмеження для військовослужбовців строком до двох років (із суми грошового забезпечення засудженого відраховується в дохід держави від

10 до 20 відсотків, засуджений не може бути протягом цього строку підвище- ний у посаді та у військовому званні);

 конфіскація майна за особливо тяжкі, а також за корисливі злочини;

 арешт — тримання засудженого в умовах ізоляції строком від одного до шести місяців;

 обмеження волі — тримання засудженого в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці строком від одного до п'яти років;

 тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні строком від шести місяців до двох років;

 позбавлення волі на певний строк, що полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його в кримінально-виконавчі установи строком від одного до 15

_років;

 довічне позбавлення волі. Цей вид покарання встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, коли суд не вва- жає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

При призначенні покарання суд враховує особу винного та обставини справи, що пом'якшують й обтяжують відповідальність.

За Кримінальним кодексом обставинами, які пом'якшують відповідаль-

ність, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3) учинення злочину неповнолітнім;

4) учинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) учинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) учинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) учинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, ви-

кликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) учинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання із запобігання злочинній діяльності організованої групи, чи розкриття її, поєднане із учиненням злочину.

Обставинами, які обтяжують покарання, визнаються:

1) учинення злочину повторно та рецидив злочинів;

2) учинення злочину групою осіб за попередньою змовою організованою групою чи злочинною організацією;

3) учинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворож- нечі або розбрату;

4) учинення злочину в зв'язку із виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) учинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебувала у безпорадному стані;

7) учинення злочину щодо жінки, яка за відомо для винного перебувала в стані вагітності;

8) учинення злочину щодо особи, яка перебувала в матеріальній, службо- вій чи іншій залежності від винного;

9) учинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страж- дає психічним захворюванням чи недоумством;

10) учинення злочину з особливою жорстокістю;

11) учинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12)	учинення злочину загально небезпечним способом;
13)	учинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного	сп'я-

ніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманли-

вих засобів;

14) убивство заручника.

За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.