2. Зміст фіскального адміністрування

Для кращого розуміння дефініції «фіскальне адміністрування» слід перш за все розглянути її складові: «фіск» і «адміністрування».

Фіск - (лат. fiscus первісно — кошик, каса, скарбниця) :

1) Імператорська скарбниця і фін. управління у Давньому Римі. Початкове значення слова fiscus — кошик, переважно такий, де зберігалися гроші, призначені до видачі (перехідні суми, незалежно від того, кому вони належали: державі чи приватній особі). Тому терміном «фіск» стали позначати будь-яку касу, суму, що могла бути негайно видана. З часом термін набув загального значення – казна, скарбниця. Управлінням Ф. відав імператор, вільновідпущеник, що іменувався а rationibus (лат. – рахівник), а з часів імп. Адріана (117—138 н. е.) – прокуратор а rationibus, який призначався здебільшого зі стану вершників. Найважливіші надходження у Ф. – податки з провінцій, імпортні мита, податки зі спадщини, військ, здобич і заповіти на користь імператора. З 4 ст. Ф. – єдиний загальнодержавний фінансовий центр Римської імперії, куди надходили всі види доходів та зборів і звідки давалися вказівки про карбування монет, порядок збору податків, провадилися виплати тощо.

2) В сучасному розумінні Ф. – державна казна, сукупність фінансових ресурсів, що акумулюються у бюджеті країни і державних грошових фондах цільового призначення. Важливою складовою частиною Ф. є сфера владних майнових прав та інтересів держави, напр., як суб'єкта права оподаткування.

Термін «адміністрування» у різних відмінках досить часто зустрічається у вітчизняних нормативно-правових актах різних видів, але в кожному з них відсутнє чітке визначення його поняття.

У словниках «адміністрування» визначається як управління.

У західній науковій літературі поняття «управління» визначається як «процес чи форма діяльності, яка передбачає керівництво певною групою людей чи спрямування її на досягнення цілей організації». Запропоноване визначення є найбільш вдалим і завершеним, оскільки будь-яка система управління (в т.ч. державного адміністрування) не повинна працювати заради самої системи, а передбачати в собі зовнішні зв’язки для досягнення як внутрішнього, так і зовнішнього результату своєї діяльності.

На категоріальному рівні фіскальне адміністрування як галузь знан­ня і навчальна дисципліна поєднує ознаки політики, науки і мистецтва:

• ФА – дер­жавна політика в розумінні дій владних і управлінських структур, за допомогою яких наявні фінансові ресурси у певних пропорціях розподіляються через механізм опо­даткування між приватним і публічним секторами економіки, між державою та на­селенням, а уряд за рахунок податків реалізує свої функції.

• ФА – наука, що форму­лює принципи ефективного управління податковою системою за даних соціально-економічних умов і суспільно-політичних обставин, оцінює податкову систему в світлі певних теоретичних критеріїв.

• ФА – мистецтво в усьому, що сто­сується успішного забезпечення з боку причетних до оподаткування державних дія­чів, службовців і спеціалістів із реалізації податкової політики шляхом проведення адекватних рішень через органи законодавчої представницької влади (що в умовах плюралістичної демократії може бути проблемою) та функціонування податкової системи на основі професійних знань, досвіду і високої виконавської майстерності.

Під фіскальним адмініструванням слід розуміти не лише управлінські дії з розподілу фінансових ресурсів через механізми оподаткування, а й реалізацію урядом своїх функцій за рахунок податків. Тобто, фіскальне адміністрування має поєднувати у собі не лише управління процесом справляння податків, а й управлінські дії у сфері витрат бюджету. Необхідно враховувати, що фіскальне адміністрування за змістом не можна повністю ототожнювати з адмініструванням податків, оскільки ним означено на багато ширший спектр фінансових відносин. Адміністрування податків є сегментом фіскального адміністрування, однією з його складових.