4. Нормативне забезпечення фіскального адміністрування

Серед проблем фіскального адміністрування існує проблема організації забезпечення фіскального адміністрування нормативною законодавчою документацією. Особливого значення нормативне забезпечення фіскального адміністрування набуває в умовах будови правової держави. Правовому регулюванню підлягають всі елементи фіскального адміністрування без винятку. Правові норми встановлюють сукупність податків і зборів та основоположні принципи побудови цієї сукупності, забезпечують моделювання систем управління справлянням, формування та формалізацію їх функціональних, організаційних та інформаційних структур, регламентують податкові відносини, що виникають в процесі оподаткування і т. ін.

Правовому регламентуванню підлягають відносини, що виникають:

• між державою і платниками щодо визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення і сплати, функціональних прав та обов’язків платників, їх відповідальності за податкові правопорушення;

• між державою і контролюючими органами, що забезпечують справляння податків щодо визначення прав та обов’язків цих органів, державного контролю за їх діяльністю та ін.;

• між контролюючими органами стосовно розмежування їх повноважень при здійсненні податкового контролю;

• між контролюючими органами і платниками податків стосовно взаємних прав та обов’язків і механізму їх реалізації.

Основу правового регулювання процесу оподаткування складає податкове законодавство, яке складається з актів законодавчого характеру та підзаконних актів. На сьогоднішній день в Україні податкове законодавство має наступні складові (рис. 1.):

• Конституція України (ст. 67), якою покладається обов’язок на усіх громадян сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а також подавати податкову звітність до податкових органів за місцем проживання;

• Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів;

• Митний кодекс України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України. До інших законів з питань митної справи, що має відношення до сфери оподаткування відносяться, зокрема, Закони України «Про Митний тариф» та «Про Єдиний митний тариф»;

• Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання пов’язані з оподаткуванням;

• Нормативно-правові акти, прийняті органами державної виконавчої влади на підставі та на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи (в частині оподаткування): постанови Кабінету Міністрів України, накази центрального апарату державної податкової служби та ін.;

• Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків і зборів, прийнятих в межах правил, встановлених Податковим кодексом України.

Певну юридичну силу мають узагальнення судової практики і роз’яснення Пленуму Верховного Суду України та Президії Вищого Господарського Суду України з питань оподаткування, але вони не є нормативно-правовими актами. Ці документи не встановлюють нових норм права, а лише роз’яснюють порядок застосування вже існуючих норм. Але при обґрунтуванні своїх вимог (як платника податків, так і представників контролюючих органів) у господарському суді доречно буде послатися на роз’яснення вищих органів судової влади. Суддя завжди візьме до відома точку зору Верховного Суду України або Вищого Господарського суду України (якщо вона не суперечить позиції Верховного Суду), викладену в роз’ясненнях, при застосуванні до спірних податкових правовідносин тієї або іншої норми.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких основоположних принципах як:

• загальність оподаткування, що базується на конституційному обов’язку щодо сплати кожною особою податків і зборів встановлених законом;

• рівність усіх платників перед законом та недопущення проявів податкової дискримінації;

• невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі здійснення податкового правопорушення;

• фіскальна достатність, що означає встановлення податків і зборів з урахуванням необхідності збалансування витрат бюджету з його надходженнями;

Рис. 1. Модель нормативно-правового забезпечення оподаткування в Україні

* Обов’язковою умовою є ратифікація їх Верховною Радою України

• соціальна справедливість: врахування платоспроможності платників при установленні податків і зборів;

• економічність оподаткування – запровадження таких податків, обсяг надходжень від яких має значно перевищувати витрати на їх адміністрування;

• стабільність, яким закріплено, що зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися не пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. При цьому податки та їх елементи не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

• рівномірність і зручність сплати податків і зборів та ін.

Слід зазначити, що до недавнього часу база податкового законодавства налічувала істотно велику кількість нормативно-правових актів, що ускладнювало діяльність як контролюючих органів, так і платників податків. Незрозумілість, непрозорість деяких податкових норм призводила до виникнення порушень податкового законодавства, до судових сутичок між учасниками процесу оподаткування тощо. Звичайно, що за таких обставин прийняття Податкового кодексу України було нагальним, невідкладним актом. З його прийняттям нормативно-правова база податкової системи суттєво скоротилась, з’явилась можливість уникнути складності податкового законодавства, що в свою чергу дозволяє використовувати його на практиці більш ефективно і прозоро. Однак, прийняття Податкового кодексу не призвело до усунення усіх проблем законодавчого поля.