- •Тема 10. Правове регулювання операцій банків з валютними цінностями
- •1. Загальні засади правового регулювання валютних операцій банків
- •1.1. Для чого у країні впроваджується валютний режим?
- •1.2.Поняття резидента та нерезидента
- •1.3. Поняття валютних цінностей
- •1.3. Поняття валютних операцій
- •1.4. Поняття уповноваженого банку
- •1.5. Види операцій банків з валютними цінностями
- •1.6. Випадки, коли банку слід одержати індивідуальну ліцензію на здійснення валютної операції
- •2. Правове регулювання основних валютних операцій банків
- •2.1. Неторговельні операції банків з валютними цінностями
- •2.1.1. Здійснення операцій з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків
- •2.1.2. Здійснення операцій з конвертації готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави
- •2.1.3. Здійснення операцій з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків
- •2.2. Ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України
- •2.3. Обслуговування банками операцій з використання готівкової іноземної валюти на території України при здійсненні розрахунків
- •2.4. Правове регулювання відкриття та функціонування в уповноважених банках України кореспондентських рахунків банків-нерезидентів в іноземній валюті та в гривнях
- •2.4. Міжнародні розрахунки через уповноважені банки
- •2.4.1. Міжнародні розрахунки шляхом інкасо
- •2.4.2. Міжнародні розрахунки чеками
- •2.4.3. Міжнародні розрахунки з використанням акредитивів
- •2.4.4. Міжнародні розрахунки банківськими переказами
- •2.5. Залучення та розміщення іноземної валюти
- •2.5.1. Залучення валютних вкладів (депозитів) резидентів
- •2.5.2. Розміщення коштів в іноземній валюті у вигляді кредитів
- •2.6. Здійснення операцій з іноземною валютою та банківськими металами на міжбанківському валютному ринку
- •2.6.1. Купівля-продаж уповноваженими банками валюти на міжбанківському валютному ринку
- •2.6.2. Правила торгівлі банківськими металами
- •2.6.3. Офіційний курс іноземної валюти та банківських металів
- •2.7. Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках
- •2.7.1. Залучення позик і кредитів нерезидентів та їх обслуговування
- •3. Правила здійснення банками валютного контролю
- •3.1. Органи валютного контролю та їх повноваження
- •4. Відповідальність за порушення банками вимог валютного законодавства
- •4.1. Фінансова відповідальність за порушення банками вимог валютного законодавства
- •4.2. Адміністративна відповідальність осіб за порушення вимог валютного законодавства
- •4.3. Кримінальна відповідальність осіб за порушення вимог валютного законодавства
2.4. Міжнародні розрахунки через уповноважені банки
Розрахунки між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності здійснюються відповідно до законодавства України (Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР, відповідні постанови НБУ) та згідно з правилами оформлення і оплати платіжних документів у міжнародних розрахунках, встановленими міжнародними договорами України та документами Міжнародної Торгової Палати (скорочено – МТП).
Слід звернути увагу на те, що не зважаючи на їх широке застосування, правила МТП (за винятком «Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2000 року)», застосування яких вимагається згідно із ч. 4 ст. 265 ГК України), не є частиною банківського та господарського законодавства України, оскільки приватно - правові суб’єкти самі вирішують, керуватися ними чи ні у своїх господарських відносинах (тобто у цих правил відсутній загальнообов’язковий характер). Органи правотворення України також на сьогодні можуть лише рекомендувати банкам та іншим суб’єктам господарювання використовувати відповідні документи МТП чи їх окремі положення. Зокрема, постановою КМУ та НБУ від 21 червня 1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» рекомендується суб’єктам підприємницької діяльності України застосовувати під час укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті. При цьому використовуються положення деяких правил МТП.
2.4.1. Міжнародні розрахунки шляхом інкасо
У ст. 2 «Міжнародних правил по інкасо (редакція, затверджена МТП у 1995 році)» вказується, що інкасо означає операції, які здійснюються банками на підставі одержаних інструкцій з метою одержання платежу та/або акцепту або з метою передавання документів проти платежу та/або проти акцепту або з метою передавання документів на інших умовах. Іншими словами, інкасо – це доручення клієнта банку, який його обслуговує у зовнішньоекономічних операціях, одержати платіж чи акцепт на майбутній платіж від покупця через його банк за умови подання для здійснення платежу визначеного переліку документів. Інкасо буває чистим (одержання платежу за виключно фінансовими документами, як-от вексель чи чек, без додавання комерційних документів про поставку товару) та документарним (доручення на платіж після надання документів про поставку (відвантаження) продукції). При інкасо банк експортера за його дорученням звертається до банку імпортера за одержанням коштів в користь свого клієнта.
2.4.2. Міжнародні розрахунки чеками
При міжнародних розрахунках можуть застосовуватися такі платіжні документи, як чеки (згідно з Уніфікованим законом про чеки, затвердженим Женевською конвенцією 1931 р.). Як передбачається у ст. 1 цього Закону чек повинен містити:
1) найменування «чек», вміщене в самий текст документа та зафіксоване мовою, якою цей документ складений;
2) просту та нічим не обумовлену пропозицію сплатити визначену суму;
3) найменування того, хто повинен платити (платника);
4) вказівку про місце, в якому повинен бути здійснений платіж;
5) вказівку про дату та місце складення чека;
6) підпис того, хто видає чек (чекодавця).
Чеки бувають такими, що можуть оплачуватися лише безготівково (платежі по них здійснюються виключно безготівковим шляхом на рахунок, зазначений на лицьовій стороні чека), або готівкою. Чеки можуть бути кросовані (перекреслені), що означає обмеження стосовно осіб, які отримують платіж за чеком, лише банком чи клієнтом платника. Підтверджені чеки містять штамп і підпис банку про платіж за рахунок попередньо зарезервованих котів. Чеки надсилаються до оплати через банки сторін або безпосередньо бенефіціару коштів. Іменні чеки можуть передаватися шляхом вчинення індосаменту (іменного чи бланкового), а також можуть авалюватися.