11.2. Загальні принципи формування стратегій

Сучасне поняття ділової стратегії грунтується на уявленні про неї як про один з процесів управління організацією з ураху­ванням перспективи розвитку подій і адекватної поведінки самої організації. При цьому мається на увазі, що стратегія повинна:

• відбивати управлінську філософію фірми;

• орієнтувати виробничу діяльність на запити споживачів;

• враховувати впливи зовнішнього і внутрішнього середовища організації;

• складатися з різноманітного етапу розробки й етапу реалізації;

• відповідати виклику оточення і дозволяти домагатися конку­рентних переваг;

• спиратися на людський потенціал як основу організації;

• відбивати природоохоронні заходи фірми й екологічні наслідки прийнятих рішень.

Зазначені принципи у своїй сукупності дозволяють підпри­ємству виживати і досягати своєї мети у довгостроковій перспек­тиві.

У той же час стратегія розглядається як довгостроковий якісно визначений напрямок розвитку підприємства, що сто­сується сфери, засобів і форм його діяльності, системи взаємин усередині організації, а також її позиції в навколишньому середо­вищі.

Якщо мета визначає те, до чого прагне організація, що вона хоче одержати в результаті своєї діяльності, то стратегія дає від­повідь на питання, яким чином, за допомогою яких дій вона зуміє досягти своєї мети в умовах конкурентного оточення, що змінюється.

Таке розуміння стратегії виключає визначеність у поведінці організації, тому що стратегія, допомагаючи просуватися у бік кінцевого стану, залишає свободу вибору в ситуації, що зміню­ється.

Відомо, що стратегія в теорії менеджменту — поняття абст­рактне, але їй властиві деякі характерні риси.

• По-перше, найчастіше розробка стратегії не приносить підприємству користі безпосередньо і раптово. Процес її роз­робки закінчується не негайною дією, а тільки встановленням загальних напрямків, просування за якими забезпечить зростання і зміцнення позицій компанії.

• По-друге, стратегія використовується для розробки стратегічних проектів методом безупинного пошуку. Вона не може передбачити всіх змін, а дає лише узагальнену інформацію, кан­ву для оперативних дій керівництву підприємства.

Характерна риса стратегії полягає в тому, що її успішне ви­користання передбачає обов'язковий зворотний зв'язок, що доз­воляє постійно коригувати стратегічний вибір.

Далеко не кожен керівник підприємства здатний мислити стратегічно.

Для стратегічного мислення необхідна наявність таких п'яти елементів:

• перший — уміння змоделювати ситуацію, зрозуміти закономірності взаємодії між потребами, споживчим попитом, діяль­ністю і якістю їхньої продукції зі споживачами, як власної ком­панії так і клієнтів. Таким чином, частиною стратегічного мислення є аналіз;

• другий елемент — здатність виявити необхідність змін, що у да­ний час відбуваються набагато інтенсивніше, ніж раніше;

• третій елемент — здатність розробляти стратегію змін;

• четвертим елементом є здатність використовувати в ході змін надійні методи. Знання того, з чого будується стратегічне управління, знайомство з питаннями стратегії можуть служити доброю підмогою грамотному менеджеру;

• п'ятий елемент — це здатність втілювати стратегію в життя. Усі ро­зумові і творчі зусилля, що вкладаються в розробку стратегії, мо­жуть виявитися порожнім звуком, якщо підприємство не зможе їх реалізувати. У той же час і дії, не підкріплені думкою, звичайно ви­являються марними. Тільки мислення і динамізм його реалізації, що доповнюють один одного, можуть привести до успіху.

Вибір стратегій для підприємств умовно можна розділити на три етапи: розробку стратегії; доведення; аналіз.

На першому етапі, відповідно до постійних цілей й управ­лінського обстеження, вибирається придатна стратегія. Тут важливо розробити можливо більшу кількість альтернативних стратегій, щоб забезпечити широкий вибір і не пропустити по­тенційно кращий варіант.

На другому етапі ніби коригується, встановлюється адек­ватність стратегій цілям організації і з множини стратегій форму­ється загальна.

Третій етап характеризується наповненням загальної стра­тегії конкретним змістом.

Кінцевим аналітичним завданням є одержання стратегічних висновків для формування менеджерами ефективного стра­тегічного плану дій. Для цього їм необхідно сформулювати уза­гальнені висновки за результатами всіх попередніх етапів аналі­зу, визначити загальну ситуацію компанії на перспективу й установити, на чому варто сфокусувати свою увагу в розвитку чи розробці стратегії.