1.Чи складено протокол про адміністративні правопорушення уповноваженою особою відповідного органу (громадського формування).

2.Чи належним чином засвідчені факти вчинення адміністративних правопорушень.

Як приклад – можна навести факти коли що супереч вимогам ст.266 КУпАП працівники ДАІ не додержувались установленого порядку огляду водіїв на стан сп’яніння (за результатами перевірок органами прокуратури України у 2011 році).

Перевіркою прокуратури Донецької області встановлено, що Докучаєвським та Кіровським міськрайсудами області через незабезпечення посадовими особами ДАІ огляду водіїв на місці зупинки автомобілів за допомогою технічних засобів закрито понад 10 справ стосовно громадян, які відмовились від проведення лише медичного огляду на стан сп’яніння. Харцизьким міськсудом Донецької області закрито 14 справ цієї категорії у зв’язку з відмовою водіїв від огляду на стан сп’яніння з використанням технічного засобу - трубки «Контроль тверезості», який не визначено у переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах ДАІ МВС України для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху

За аналогічних обставин Бердичівським міськрайсудом (Житомирська область) на підставі п.1 ст.247 КУпАП закрито 7 адміністративних справ.

Так, за минулий рік суди повернули 76,7 тис. матеріалів через неналежне їх оформлення.

3.Чи містяться у протоколі про адміністративні правопорушення всі необхідні дані відповідно до вимог ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім’я по - батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; відомості про свідків, потерпілих, зокрема їх адреси та адреси інших осіб, яким було відомо про події або вони мали відношення до вчиненого порушення, пояснення фізичної особи або законного представника юридичної особи, стосовно яких порушено адміністративну справу, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Перевірками виявляється значна кількість протоколів, в яких немає даних про документ, яким підтверджено особу порушника, що в подальшому унеможливлює виконати постанову про притягнення до відповідальності, зокрема стягнення штрафу.

4.Чи є у протоколі пояснення порушника, свідків, потерпілих з приводу вчиненого порушення або їх додано до протоколу, якщо вони подані окремо. Чи роз’яснені їм права.

5.Чи подавала особа, яка вчинила порушення, пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, мотиви свого відмовлення від підписання протоколу, чи додані вони до протоколу, чи зроблені з цього приводу відмітки у протоколі та приймалися по них рішення. Необхідно мати на увазі, що прізвища та адреси свідків, потерпілих та інших осіб зазначаються в протоколі лише в тому випадку, коли ці особи у дійсності були на місці вчинення порушення або мали до нього відношення (наприклад, працівники медичної установи, які засвідчували поведінку порушника, відділу кадрів про оформлення працівника на роботу (без паспорта або іншого дозволу та інші). Крім цього, необхідно звертати увагу і на те, чи не фігурують одні і ті самі особи як свідки у справах про адміністративні правопорушення, які до того ж були вчинені у різний час і різних місцях. Прокурору треба, у разі необхідності (вибірково), взяти пояснення в осіб, зазначених у протоколі як свідки, спеціалістів, очевидців з питань, за яких обставин вони стали свідками вчинення порушення та у зв’язку з чим їм відомо про його вчинення, або експертів (спеціалістів), які надавали висновки з приводу виявлених порушень.

6.Чи виконуються вимоги щодо підписання протоколу уповноваженою особою, що його склала, порушником, свідками та іншими особами. Встановлені непоодинокі факти, коли порушення виявляється однією особою, про що нею складається протокол, але підписується іншою особою або навпаки.

7.Чи зазначено у протоколі про матеріальну шкоду, завдану вчиненим правопорушенням, зокрема дані про розрахунок збитків, зроблених спеціалістами (висновок експертизи, акт перевірки, кошторис, калькуляція, дані бухгалтерського обліку).

8.Чи виконуються вимоги щодо своєчасного складання протоколу, направлення його з іншими матеріалами на розгляд за призначенням, тобто строків, які передбачені у даному випадку. Протокол про вчинення порушення складається відповідно до вимог ст. 254 Кодексу. Але слід розуміти, що він повинен складатися під час виявлення порушення. Якщо з різних причин, про які йдеться у ст. 259 Кодексу, у зазначений час його неможливо скласти, він складається за місцем доставляння або затримання порушника.

Законодавцем не вказується, в який термін посадова особа, яка склала протокол, повинна його разом з матеріалами направити на розгляд уповноваженому органу (посадовій особі). Проте треба мати на увазі, що з метою уникнення тяганини у цей строк необхідно зараховувати потрібний час для забезпечення доставляння (відправки) протоколу (разом з матеріалами) з часу його складання (наприклад, час, необхідний для реєстрації документів згідно із затвердженою інструкцією з діловодства, передачі працівнику з доставлянням кореспонденції або кур’єру та доставлянням на пошту і т.д.). При цьому прокурору треба звертати увагу на випадок безпідставної тяганини з боку посадових осіб як із складанням протоколу, так і при направленні його до розгляду уповноваженим органам (посадовим особам), що у подальшому може бути однією з причин для відмови у притягненні порушника до відповідальності за пропущенням строку.

Наприклад, через неналежне оформлення працівниками міліції адміністративних матеріалів значна частина справ судами закривається або повертається в органи внутрішніх справ на доопрацювання. Так, у 2011 році судами повернуто понад 75 тис. справ. Понад 153 тис. справ закрито у зв’язку з малозначністю, відсутністю складу правопорушення або закінченням строків притягнення порушників до відповідальності. Найбільш численні порушення законодавства допускаються при оформленні адміністративних матеріалів про порушення Правил дорожнього руху та стосовно водіїв, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння. У минулому році закрито майже 54 тис. справ за ст.ст.122, 130 КУпАП, з яких 22 тис. – за відсутністю складу правопорушення.

Крім цього, необхідно перевірити, чи були виправлені органами (посадовими особами), яким було повернуто справи (судом, іншим органом, які розглядали справи), всі вказані помилки, зібрані додаткові матеріали і докази з указаних питань та направлені ці справи повторно до розгляду. Також з’ясувати, чи всі складені протоколи з матеріалами направлялися уповноваженому органу (посадовій особі) на розгляд, в тому числі повторно та чи прийняті по них рішення. Як свідчать перевірки, значна кількість протоколів не направляється на розгляд для застосування заходів адміністративного примусу, а тому порушники залишаються непокараними.

9.Чи забезпечені права порушника щодо роз’яснення йому положень ст.63 Конституції України, прав та обов’язків, закріплених ст.268 Кодексу, чи зроблена про це у протоколі обов’язкова відмітка. При цьому необхідно перевірити, чи була надана порушнику або його представнику (захиснику) можливість ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі з актами перевірки, експертизою, поясненнями свідків, потерпілих, фахівців тощо. Такі порушення допускаються найчастіше і вони є безспірною підставою для звільнення порушника від відповідальності.