5. Заходи прокурорського реагування на виявленні порушення законодавства про адміністративні правопорушення.

Підсумовуючи наслідки перевірки з питань законності застосування заходів адміністративного примусу слід правильно обирати форми прокурорського реагування на виявлені порушення.

За результатами перевірки складається мотивована довідка, інформується керівництво відповідного державного органу, який перевірявся та вирішується питання про вжиття, за наявності підстав, заходів прокурорського реагування, передбачених Законом України „Про прокуратуру”.

Акт прокурорського реагування визначається із результатів перевірки повинен відповідати певним вимогам.

Законним є акт прокурорського реагування, який виданий, по-перше, на підставі, по-друге, в межах повноважень і, по-третє, у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. При цьому особового значення набуває та обставина, що сувора і чітка правова регламентація реалізації повноважень повинна стосуватись всіх державних органів, які реалізують владні повноваження, особливо тоді, коли вони застосовують заходи державного примусу чи ініціюють їх застосування. Чим повнішою є ця регламентація, тим менше залишається „лазівок” для порушення закону, протиправних обмежень прав і законних інтересів громадян.

Не менш значущим є і чітке визначення актів, які використовуються в ході прокурорської діяльності. Діючим Законом „Про прокуратуру” дається характеристика таких актів прокурорського реагування, як протест прокурора, припис прокурора, подання прокурора, постанова прокурора. Окреме місце займає санкція на затримання і видворення іноземного громадянина або особи без громадянства.

У відповідності зі ст. 21 Закону, протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновленням порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження.

Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухвалення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

З цього приводу є рішення Конституційного Суду України від 12.10.2011 року у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю „Амальгама Люкс“ щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 21 Закону України „Про прокуратуру“ .

Конституційне право на звернення до суду за захистом інтересів громадянина або держави прокурор може реалізувати як одразу після постановлення органом акта (рішення), прийняття посадовою особою рішення, вчинення нею дій або допущення бездіяльності, які прокурор оспорює, так і після використання такого засобу прокурорського реагування, як протест. Таке твердження відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини).

Виходячи із зазначених правових позицій, Конституційний Суд України розглядає і положення частини четвертої статті 21 Закону в тому розумінні, що воно не обмежує право прокурора на звернення до суду стосовно будь-якого суб’єкта, чиї акти (рішення), дії чи бездіяльність він оспорює.

З огляду на викладене Конституційний Суд України вважає, що положення частини четвертої статті 21 Закону в системному зв’язку з положеннями частини другої статті 124 Конституції України, пунктів 1, 2, 6 частини другої статті 20, частини першої статті 21 Закону передбачає право прокурора у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду звернутися до суду про визнання незаконними як акта відповідного органу, так і рішень, дій чи бездіяльності посадової особи.

У ст. 22 Закону, письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду. Ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” містить положення щодо подання прокурора.

Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який в праві особисто взяти участь у його розгляді. Постанова прокурора (ст. 24 Закону) виноситься у разі порушення закону посадовою особою або громадянином і, залежно від характеру порушення закону, може бути про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення, або про порушення кримінальної справи. Як зазначалося раніше, виділяється також і санкція на затримання і видворення у примусовому порядку іноземного громадянина або особи без громадянства за межі України (ст. 27 Закону).

Поряд з цим, у ст. 20 Закону йдеться про низку вимог, які в праві застосовувати прокурори. Так йдеться про вимогу подання в прокуратуру для перевірки необхідних для перевірки документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, вимогу мати доступ до документів та матеріалів, необхідних для проведення перевірки, вимогу надавати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, вимогу від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз, вимога про надання усних або письмових пояснень посадовими особами і громадянами щодо порушень закону.

Фактично, характер вимоги має і виклик посадових осіб і громадян до прокуратури. Як вимогу можна трактувати і право прокурора безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено. Різновидом вимоги, на наш погляд, є і вказівки прокурора.

Так при реалізації функцій нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, прокурор може давати вказівки, які обов’язкові для виконання.

Необхідно пам’ятати, що актами прокурорського реагування є також заяви і позови. Використання цих актів можливо в ході реалізації функції представництва інтересів громадянина або держави в суді, які визнаються формами такого представництва. Не викликає сумнівів, що в разі звернення прокурора в адміністративний суд, такого роду позов слід визнати адміністративним позовом.

Ефективною прокурорська перевірка визнається тоді, коли досягнено результат, який може полягати у відновленні порушеного права, притягненні винних осіб до відповідальності. В кожному окремому випадку прокурор особисто визначає ефективність проведеної перевірки. Однак перевірка також має бути і раціональною. Потрібно пам’ятати, що кожна належним чином проведена перевірка, це ще один крок у піднятті правової культури та правосвідомості населення, що містить елементи загальної та спеціальної превенції.

Орієнтовний перелік літератури для використання.

1. Конституція України від 28.06.1996, № 254к/96-ВР. // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30.

2. Конвенція „Про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950, ETS № 005. // Офіційний вісник України, 1998, № 13 (16.04.98).

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984, № 8073-Х.

4. Кодекс Адміністративного судочинства України від 06.07.2005. № 2747-IV. // Відомості Верховної Ради України, 2005, № 35-36.

5. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.91 р. № 1789-XII: за станом на 08.07.11. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53.

6. Указ Президента України „Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22.07.1998, № 810/98. // Офіційний вісник України, 1999, № 21, ст. 943.

7. Наказ Генерального прокурора України № 1 від 26.12.2011р. „Про організацію роботи і управління в органах прокуратури”.

8. Наказ Генерального прокурора України №3-гн «Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України» від 12.04.2011 року.

9. Указ Президії Верховної Ради „Про затвердження Положення про адміністративні комісії Української РСР" від 09.03.1988, №5540-ХІ.

10. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" від 25.08.1998, № 1340. //Офіційний вісник України, 1998, № 34.

11. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання перегляду постанов суддів у справах про адміністративні правопорушення» від 05.12.2003 № 10.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2002, № 1218 „Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України". //Офіційний вісник України, 2002, № 34.

12. Наказ Міністерства внутрішніх справ „Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення" від 22.02.2001, № 185. // Офіційний вісник України, 2001, № 13.

13. Агєєв О. В. Про функції прокуратури в адміністративному процесі / О. В. Агєєв // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – № 30. – 209 с.

14. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 [Електронний ресурс] / К.Л. Бугайчук; Нац. ун-т внутр. справ. — X., 2002. —19 с.

15. Бабяк А. Особливості строків провадження у справах про адміністративні правопорушення . // Підприємництво, Господарство і Право. - 2003. - № 6. – 165 с.

16. Бандурка О. М. Адміністративний процес: підруч. для вищих навч. закл. / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288с

17. Берідзе М. Н. Адміністративно-правові засади провадження із звернень громадян в органах прокуратури: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / М. Н. Берідзе – Х., 2005. – 20 с.

18. Вакуленко Т. Кодекс про адмінправопорушення у світлі вимог ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, // Юридичний Вісник. - 2004. - № 43. - 43 с.

19. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть): учеб. пособ. / А. С. Васильев. – Х.: Одиссей, 2001. – 288 с.

20. Винокуров В. Вынесение прокурором постановления о возбуждение производства по делу об административном правонарушении. // Законность. - 2003. № 11.- 70 с.

21. Голосніченко І. Прогалини у правовому регулюванні порушення провадження в справах про адміністративні правопорушення. // Право України. - 2003. - № 7. – 113 с.

22. Долежан В. В. Проблема компетенции прокуратуры: автореф. дис. на получ. учёной степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.11 – «Судоустройство; Прокурорский надзор; Адвокатура» / В. В. Долежав. – М., 1991. – 48 с.

23. Загуменник В. Щодо необхідності удосконалення законодавства у сфері адміністративної відповідальності. // Вісник Прокуратури. -2006. -№ 7(61). -145 с.

24. Колпаков В. „Адміністративний проступок: критерії, визначення”: Прокуратура, людина, держава, № 5 (47), 2005, С. 51-52.

25. Колпаков В. Кодекс України про адміністративні правопорушення: пошук нової парадигми. // Право України. - 2004. -№7.-28 с.

26. Корнякова Т. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства про адміністративні правопорушення Юридичний Вісник. - № 1.-2004.-134 с.

27. Косюта М В. Роль прокуратури у забезпеченні законності при провадженні у справах про адміністративні правопорушення // Проблеми права на зламі тисячоліть. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ. - 2001. – 400 с.

28. Косюта М. В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства: моногр. / М. В. Косюта. – О.: Юрид. літ., 2002. – 376 с.

29. Любович А. О. Нагляд органів прокуратури за законністю притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності / А. О. Любович // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 19. – 398 с.

30. Любович А. О. Прокурорський нагляд за законністю застосування заходів дисциплінарної відповідальності до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі / А. О. Любович // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. − № 21. – Ч. 1. – 286 с.

31. Полянський Ю. Є. Акти прокуратури: підготовка і внесення: навч. посіб. / Ю. Є. Полянський, В. В. Долежан. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – 248 с.

32. Поцілуйко В. Нагляд за додержанням вимог законодавства про адміністративні правопорушення. // Прокуратура. Людина. Держава. -2005.-№ 12(54).-165 с.

33. Руденко М. Про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду (концептуальні зауваження на перехідний період) / М. Руденко // Право України. − 1997. − № 5. – 140 с.

34. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. Видання 3-тє зі змінами і доповненнями. - К.: Атіка, 2011. – 624с.

35. Тараненко С. Механізм захисту громадянами прав і свобод під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення. // Право України. - 1998. - № 1 . – 201 с.

36. Тесленко A.M. Організація діяльності прокурорів щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави при застосуванні законодавства про адміністративні правопорушення: Навчально-методичний посібник. - К.: ІПКК Академії прокуратури України, - 2006. - 80 с.

37. Шуба В. Нагляд за додержанням законності про адміністративні правопорушення. // Вісник Прокуратури. - 2006. -№ 7 (61). - С. 18-25.

38. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України: Монографія. - К.: Інститут д-ви і п-а ім. В.М. Корецького HAH України, 2004. - 172 с.

39. Червякова О.Б., Субботін Є.А. Організація та методика перевірок у міських, районних та міжрайонних прокуратурах виконання наказу Генерального прокурора України № 8 від 02.04.1997 р «Про посилення прокурорського нагляду за додержанням законів щодо охорони навколишнього природного середовища»: Навч.-метод. посібник. – Харків: ІПК Генпрокуратури України, 1999. – 22 с.

40. Юрченко Ю. Адміністративна відповідальність у практиці прокурорського нагляду. // Вісник Прокуратури. - 2003. № 7(25). -115.

41. Узагальнення Генеральної прокуратури України за перевірками органів прокуратури України щодо правозахисної діяльності прокурора у сфері додержання законодавства про адмінправопорушення.