- •Предмет історії держави і права України та методи її вивчення
- •Періодизація курсу історії держави і права України
- •Джерела історії держави і права
- •Рабовласницькі держави на території України
- •Зародження класового суспільства та становлення військової демократії
- •Виникнення державності у східних слов’ян. Антська держава
- •Формування державності у східних слов’ян. Виникнення України-Русі
- •Суспільний устрій Київської Русі
- •Державний лад Київської Русі
- •Основні джерела права
- •«Руська правда» – видатна пам’ятка давньоукраїнського права:
- •Суд і судочинство княжої доби
- •Особливості суспільного і державного устрою Галицько-Волинського князівства
- •Джерела та основні риси права
- •Формування Литовсько-Руської держави
- •Державний лад, суспільний устрій та правовий статус України в складі Великого Князівства Литовського
- •Литовські статути – видатні пам’ятки українського права
- •Кримінальне право та процес за Литовськими Статутами
- •Люблінська (1569 р.) і Берестейська (1596 р.) унії та їх наслідки для української державності
- •Суспільний лад і державний устрій українських земель за часів Речі Посполитої
- •Джерела та основні риси українського права за часів Речі Посполитої
- •Види злочинів і система покарань за часів Речі Посполитої
- •Магдебурзьке право в українських містах
- •Копні суди
- •Виникнення та розвиток Козацької Республіки
- •Джерела та основні риси права
- •Суд та судочинство
- •Формування української національної держави в ході визвольної війни під проводом б. Хмельницького
- •Українсько-московські договори 1654 р. Та правовий статус України в складі Московії
- •Гадяцькі статті і. Виговського (1658 р.)
- •Андрусівський мир між Польщею та Московією (1667 р.). Поділ України
- •Суспільний устрій та державний лад української гетьманської республіки. Виникнення та правовий статус реєстрового козацтва
- •Конституція п. Орлика
- •Ліквідація автономії України. Малоросійські колегії
- •Джерела та основні риси права української гетьманської держави
- •Кодифікація права в Україні у хviii ст.
- •Ліквідація гетьманства і Запорізької Січі
- •Політико-правовий статус Галичини, Північної Буковини та Закарпаття у хіх р. Систематизація права в Україні в першій половині хіх ст.
- •Валуєвський циркуляр та Емський указ як реакція царату на державницькі домагання українського суспільства
- •Реформи в Росії у другій половині хіх ст. Та їх наслідки для України
- •Селянська реформа 1861 року в Росії та її особливості в Україні
- •Розвиток суспільно-політичної думки та поширення державницьких ідей на західноукраїнських землях у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •Українська Національна Рада в боротьбі за українську державність
- •Українське питання в роки Першої світової війни
- •Історичні передумови виникнення політичних партій і рухів на теренах України
- •Основні українські політичні партії кінця хіх – початку хх століття
- •Українська Центральна Рада та її боротьба за українську державність
- •Утворення та діяльність унр
- •Українська держава гетьманської доби
- •Україна за доби Директорії
- •Берестейська мирна угода (1918 р.) та її значення для України
- •Створення та діяльність зунр. Акт злуки унр та його історичне значення
- •Легітимність проголошення радянської влади в Україні
- •Україна в складі срср: правові засади входження та наслідки
- •Перша радянська конституція в Україні
- •Політичні репресії в Україні та їх наслідки
Українсько-московські договори 1654 р. Та правовий статус України в складі Московії
Шість років тривала Визвольна війна українського народу проти панування Польщі в Україні. Розпочинаючи цю війну в 1648 р. Богдан Хмельницький намагається знайти союзників. Природним було його прагнення встановити стосунки з єдиновірною Московською державою. Після блискучих перемог на Жовтих Водах і під Корсунем Хмельницький у грудні 1648 р. звільнив Київ. Тут він має раду з представниками православного духовенства, де було прийнято рішення про необхідність звернення до Москви за військовою та дипломатичною допомогою. До царя відрядили полковника Мужиловського, який отримав докладну інструкцію, що містила альтернативні пропозиції. Передбачалося, що Мужиловський буде ті пропозиції викладати послідовно і якщо цар погодиться на союз з Україною, то просити його вислати військо проти Польщі. Коли ж цар не захоче порушувати мирний договір з поляками, запропонувати йому українські сіверські міста, визволені від поляків. Ці землі контролювалися козаками і не підлягали владі Речі Посполитої. Хмельницький таким чином забезпечив би собі тили.
Договір між Україною і Московською державою сформувався не за звичною для наших часів моделлю міждержавних договорів, тобто не як єдиний акт за підписом обох сторін. Умови договору містяться в двох різних за формою актах: в так званих “Березневих статтях” від 21 березня і царської “Жалуваної грамоти гетьманові і Війську Запорізькому” від 27 березня, які складають одну цілість. Акти, якими обмінювалися сторони, були за своєю суттю договором, тобто угодою двох держав.
Укладаючи договір з Москвою, Україна як незалежна держава ставила свої умови, що їх прийняла друга сторона — держава Московська. Царська жалувана грамота від 27 березня 1654 р. називає гетьмана і Військо Запорізьке “підданими московського царя”, але при цьому зазначає: Україні “бьіть под нашою, царского величества, рукою, по своим прежним правам й при-вилеям й по всем статьям, которьіе писали вьіше сего”, що, власне, на нашу думку, передбачало не “підданство”, а протекцію царя над Україною.
Для Богдана Хмельницького договір 1654р. був звичайною угодою про військову допомогу в боротьбі проти Польщі. Крім того, Україна намагалась цим договором юридичне закріпити свої права і вольності і не допустити їх порушень і обмежень царизмом в майбутньому.
Самостійність України визнавалась і на міжнародній арені. Навіть Польща у своїх дипломатичних стосунках тракту вала Україну як самостійну державу. Україна мала дипломатичні зносини із Швецією, Пруссією, Австрією, Молдавією, Угорщиною, Венецією. Чужоземні правителі трактували Україну як окрему від Москви державу, а гетьмана як самостійного государя. Договір не стояв на перешкоді їхніх дипломатичних зносин з Україною на найвищому державному рівні. Спочатку і Москва ставилась до України як до вільної держави. Зносини Московської держави з Україною здійснювалися через Посольський приказ, що фактично був міністерством закордонних справ. Україну відокремлювали від Москви державний кордон і митниці. Але Московська держава за своєю природою була унітарною, абсолютистською, кріпосницькою державою, для якої Українська держава з її республіканським ладом і сильними демократичними елементами була своєрідним викликом. Отже, рано чи пізно царизм мав почати наступ на автономію України.
За договором 1654 р. залежність України від Росії зводилася лише до права царя одержувати грошову данину і контролювати зовнішні зв'язки України. І не дивно, що чимало вчених розглядають це обмеження права України як номінальну протекцію царя над Україною, номінальну васальну залежність.
Отже, становище України за договором 1654 р. ніяк не можна розцінювати як автономію у складі Росії. Автономія і протекторат— різні явища.
Протекція Росії над Україною не була і конфедерацією, навіть своєрідною. Конфедерація передбачає реальну рівність сторін і створення на засадах рівного представництва спільного органу для регулювання і вирішення їхніх спільних проблем. Договір 1654 р. такої умови не передбачав.
Значення договору 1654 р. Цей договір — значна подія в історії як українського, так і російського народів. У історичній науці вона оцінюється досить суперечливо. Часом змішують сам договір і наслідки, що випливали з нього і були очевидними, з тим, що виявилося пізніше в міру розвитку відносин за договором.