- •Предмет історії держави і права України та методи її вивчення
- •Періодизація курсу історії держави і права України
- •Джерела історії держави і права
- •Рабовласницькі держави на території України
- •Зародження класового суспільства та становлення військової демократії
- •Виникнення державності у східних слов’ян. Антська держава
- •Формування державності у східних слов’ян. Виникнення України-Русі
- •Суспільний устрій Київської Русі
- •Державний лад Київської Русі
- •Основні джерела права
- •«Руська правда» – видатна пам’ятка давньоукраїнського права:
- •Суд і судочинство княжої доби
- •Особливості суспільного і державного устрою Галицько-Волинського князівства
- •Джерела та основні риси права
- •Формування Литовсько-Руської держави
- •Державний лад, суспільний устрій та правовий статус України в складі Великого Князівства Литовського
- •Литовські статути – видатні пам’ятки українського права
- •Кримінальне право та процес за Литовськими Статутами
- •Люблінська (1569 р.) і Берестейська (1596 р.) унії та їх наслідки для української державності
- •Суспільний лад і державний устрій українських земель за часів Речі Посполитої
- •Джерела та основні риси українського права за часів Речі Посполитої
- •Види злочинів і система покарань за часів Речі Посполитої
- •Магдебурзьке право в українських містах
- •Копні суди
- •Виникнення та розвиток Козацької Республіки
- •Джерела та основні риси права
- •Суд та судочинство
- •Формування української національної держави в ході визвольної війни під проводом б. Хмельницького
- •Українсько-московські договори 1654 р. Та правовий статус України в складі Московії
- •Гадяцькі статті і. Виговського (1658 р.)
- •Андрусівський мир між Польщею та Московією (1667 р.). Поділ України
- •Суспільний устрій та державний лад української гетьманської республіки. Виникнення та правовий статус реєстрового козацтва
- •Конституція п. Орлика
- •Ліквідація автономії України. Малоросійські колегії
- •Джерела та основні риси права української гетьманської держави
- •Кодифікація права в Україні у хviii ст.
- •Ліквідація гетьманства і Запорізької Січі
- •Політико-правовий статус Галичини, Північної Буковини та Закарпаття у хіх р. Систематизація права в Україні в першій половині хіх ст.
- •Валуєвський циркуляр та Емський указ як реакція царату на державницькі домагання українського суспільства
- •Реформи в Росії у другій половині хіх ст. Та їх наслідки для України
- •Селянська реформа 1861 року в Росії та її особливості в Україні
- •Розвиток суспільно-політичної думки та поширення державницьких ідей на західноукраїнських землях у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •Українська Національна Рада в боротьбі за українську державність
- •Українське питання в роки Першої світової війни
- •Історичні передумови виникнення політичних партій і рухів на теренах України
- •Основні українські політичні партії кінця хіх – початку хх століття
- •Українська Центральна Рада та її боротьба за українську державність
- •Утворення та діяльність унр
- •Українська держава гетьманської доби
- •Україна за доби Директорії
- •Берестейська мирна угода (1918 р.) та її значення для України
- •Створення та діяльність зунр. Акт злуки унр та його історичне значення
- •Легітимність проголошення радянської влади в Україні
- •Україна в складі срср: правові засади входження та наслідки
- •Перша радянська конституція в Україні
- •Політичні репресії в Україні та їх наслідки
Ліквідація автономії України. Малоросійські колегії
З приходом до влади Катерини II у 1762р. наступ на автономні права Гетьманщини посилився. Після відставки К.Розумовського управління державними справами було передане ІІ-гій Малоросійській колегії на чолі з графом П. Рум'янцевим. Вона діяла до 1786р., і за ці роки автономії права українських земель практично були повністю ліквідовані. Причому процес ліквідації автономного устрою збігся в часі із завершальним етапом феодалізації суспільних відносин і юридичним закріпаченням великої маси селян та козаків.
Одним із перших заходів царизму у напрямі уніфікації адміністративного та військового устрою всіх територій стало перетворення у 1763-1764рр. п'яти слобожанських козацьких полків-Сумського, Охтирського, Харківського, Острозького та Ізюмського-на регулярні гусарські полки. У 1765р. скасовується полково-сотенний устрій Слобожанщини, а натомість створюється Слобідсько-Украшська губернія, перейменована в 1780р. на Харківське намісництв, ще пізніше - а Харківську губернію. Одночасно скасовуються всі колишні козацькі привілеї, а козаки стають звичайними "військовими обивателями".
Після завершення адміністративно-територіальних реформ на Слобожанщині настала черга Лівобережної України. Полково-сотенний устрій тут був скасований у 1781р., а вся територія колишніх десяти полків була поділена на три намісництва: Чернігівське, Новгород-Сіверське та Київське. Пізніше намісництва називали губерніями, які поділялися на повіти. Отже, одна з ознак державності періоду Гетьманщини - її полково-сотенний устрій перестав існувати на всіх українських землях."
Незабаром ліквідовується ще одна ознака державності - збройні сили. У 1783р. замість козацьких і компанійських полків Гетьманщини були сформовані 10 регулярних кавалерійських карабінерних полків. Таким чином, уся територія Гетьманщини була зведена до статусу звичайної окраїни Російської держави. Особливо згубні наслідки мало запровадження на Лівобережній Україні в 1783р. кріпацтва із забороною селянам міняти господарів.
Щоправда, після смерті Катерини II уряд Павла І наприкінці XVIII ст. Спробував повернути Україні деякі особливості її національно-державного устрою. Зокрема, було відновлено роботу Генерального суду, але процес руйнації Гетьманщини набрав безповоротного характеру, і ці новації на нього істотно не вплинули.
Нова система адміністративно-територіального поділу, запроваджена у другій половині XVIII ст., мала згубні наслідки для існування автономії Гетьманщини з її стійкими традиціями самоуправління. За задумом царизму, це мало сприяти стиранню національно-культурних особливостей та перетворенню українських земель на ординарні провінції Російської імперії. Водночас консолідація території Наддніпрянщини мала важливе значення для подальшого розвитку українського етносу, хоч українські землі перебували у складі Російської централізованої держави.