3.2 Антропогенні небезпеки

Антропогенні небезпеки – це небезпеки, які пов’язані з діяльністю людини та його впливу на навколишнє середовище. Вплив людської діяльності на навколишнє середовище має два основних

аспекти:

1. Техніко-економічний, пов'язаний із зростаючим виснаженням природних ресурсів планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо пошуку нових джерел енергії тощо.

2. Екологічний, пов'язаний з забрудненням навколишнього середовища. Так, наприклад, щорічно в Україні викидається в атмосферу 20 млн. т шкідливих речовин (Кривий Ріг – 1,56 млн. т, Маріуполь – 824 тис. т, Дніпропетровськ – 443 тис. т, Запоріжжя – 407 тис. т, Київ – 327 тис. т, Донецьк – 329 тис. т). У середньому на кожного громадянина України припадає понад 380 кг шкідливих речовин. Крім того, 14 працюючих атомних реакторів АЕС за умов ідеальної безаварійної роботи викидають в атмосферу понад 140 тис. кюрі радіоактивних речовин на рік.

Значного впливу від науково-технічного прогресу зазнає атмосфера Землі. Причиною цього є те, що людство розвивається, і кількість токсичних, шкідливих випарів та газів, що попадають у повітряне середовище, незмінно зростає. Велика частина цих шкідливих речовин виділяється промисловими й

опалювальними системами (переважно міськими), автотранспортом.

Шляхи забруднення атмосфери:

􀂃 викиди диму, сірчистого та вуглекислого газу від працюючих теплоелектростанцій;

􀂃 викиди металургійних та хімічних підприємств (оксиди азоту, сірководень, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, частинки і сполуки ртуті та миш’яку);

􀂃 попадання токсичних газів у повітря в результаті спалювання різного роду твердого і рідкого палива, роботи транспорту (оксиди вуглецю, оксиди сірки, оксиди азоту, вуглеводні, важкі метали);

􀂃 спалювання і переробка побутових і промислових відходів;

􀂃 радіаційне забруднення внаслідок аварій на атомних електростанціях, а також викидів радіоактивних речовин.

Особливо сильно повітря забруднюється над містами, де розташовані різного роду промислові підприємства, причому у найгірших умовах опиняються міста, розташовані в низині або горах. Забруднені промисловими підприємствами шари повітря опускаються вниз і стеляться по землі. В результаті таке місто вкривається ніби гігантською туманною хмарою, що складається з повітря, насиченого газами і пилом. Такий «промисловий туман» називають смогом. Смог – найвищий ступінь забруднення повітря. Подібне скупчення брудного повітря стає можливим завдяки тому, що перемішування верхніх, більш чистих, і нижніх, забруднених шарів атмосфери відбувається повільно, а горизонтальному переміщенню повітряних мас перешкоджають будинки й споруди.

Систематичне вдихання забрудненого повітря помітно погіршує здоров’я людей. Газоподібні і пилові домішки – дим, кіптява й інші механічні частинки, чадний газ, викиди автотранспорту – можуть надавати повітрю неприємного запаху, подразнювати слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів тим самим знижувати їхні захисні функції, бути причиною хронічних бронхітів, захворювань легенів, виникнення онкологічних та інших захворювань. Важливою проблемою забруднення атмосфери стало випадання кислотних дощів. Господарська діяльність людини майже вдвічі збільшила надходження в атмосферу оксидів сірки, азоту, сірководню й оксиду вуглецю. Щорічно при спалюванні палива в атмосферу надходить до 15 млн. т двоокису сірки. Який, сполучаючись з водою, утворює слабкий розчин сірчаної кислоти, що разом з дощем випадає на землю. Кислотні дощі негативно впливають на людей, врожай, споруди тощо.

Забруднення атмосферного повітря може також опосередковано впливати на здоров’я і санітарні умови життя людей. Накопичення в атмосфері вуглекислого газу спричиняє потепління клімату в результаті парникового ефекту. Суть його полягає в тому, що шар двоокису вуглекислого газу, який вільно пропускає сонячну радіацію до Землі, буде затримувати повернення у верхні шари атмосфери теплового забруднення. У зв’язку з цим у нижніх шарах атмосфери підвищуватиметься температура що, у свою чергу, призведе до танення льодовиків, снігів, підйому рівня океанів та морів, затоплення значної частини суші. Певну проблему сьогодні, становлять викиди в атмосферу хлористих і

фтористих сполук, а саме – фреонів, які забезпечують дію холодильних установок та аерозольних упаковок. Фреони руйнують озон, який, перебуваючи у верхніх шарах атмосфери, перешкоджає доступу до поверхні Землі ультрафіолетового опромінення. Глобальною проблемою людства є утворення так званих «озонових дір». Вперше озонову діру було виявлено в озоновому шарі над Південним полюсом 30 років тому. Нині ця діра розрослась до розмірів континенту. Останнім часом шар озону над Європою зменшився на 15%, а в окремих місцях – на 20-30%. У Сибіру озоновий шар

став тонший на 40%. У цілому ж на рік планета втрачає 0,3% озону. Натомість посилилося ультрафіолетове випромінювання, що призвело до поширення захворювання раку шкіри.

Вихід з ситуації, яка призводить до забруднення атмосфери, можливий

за таких умов:

1. на думку спеціалістів, кожний вільний шар ґрунту має бути відведений під зелені рослини, які очищують повітря від вуглекислого газу та хвороботворних мікробів. Так, наприклад, посадивши у

великому місті гектар ялівцю, можна повністю очистити повітря від бактерій. За добу ці рослини виділяють до 30 кг фітонцидів, які мають згубний вплив на хвороботворні мікроби.

2. необхідно вдосконалювати технологію виробництва і спалювання палива, а також будівництво захисних споруд, фільтровентиляційних установок та ін.

3. позитивний ефект дає також впровадження безкисневої енергетики за допомогою використання сонячного світла й енергії вітру.

4. здійснювати контроль викидів в атмосферу автотранспортом, промисловими підприємствами.

Особливої шкоди від діяльності людини зазнає гідросфера – це водяна сфера планети, що тісно пов’язана з атмосферою і літосферою і становить 71% поверхні планети (361 млн., км2).

Вода є найрозповсюдженішою речовиною у природі. У своєму нескінченному кругообігу вода то захоплює і переносить безліч розчинених чи зважених речовин, то очищається від них. Багато існує домішок у воді, які є природними і потрапляють туди разом з дощем чи ґрунтовими водами. Той же

шлях проходять і деякі з забруднюючих речовин, пов’язаних з діяльністю людини.

Основними джерелами забруднення гідросфери є:

• стічні води промислових, комунальних підприємств, води рудників, шахт, нафтопромислових підприємств;

• забруднення радіоактивними відходами, що становлять потенційну небезпеку;

• викиди водного, залізничного та автомобільного транспорту;

• змивання міндобрив, отрутохімікатів з сільськогосподарських угідь, стоки з тваринницьких ферм тощо.

Хімічне забруднення відбувається при потраплянні у водоймища кислот, лугів, нафтопродуктів, солей важких металів, отрутохімікатів і міндобрив. Особливу небезпеку становить вода, забруднена солями ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію та інших важких металів. Основними постачальниками цих речовин є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні підприємства, металургійні і коксохімічні комбінати,тваринницькі комплекси.

Особливо небезпечні синтетичні миючі засоби, наявність їх у воді призводить до інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей, цвітіння води, загибелі флори і фауни.

Тривале споживання води, забрудненої хімічними речовинами, можеь призвести до важкого ураження нирок, печінки, викликати набряк легень, серцеву недостатність, призвести до виникнення злоякісних новоутворень, мутацій в організмі.

Запобіжні заходи при вживанні питної води:

􀂃 ніколи не пийте воду з відкритих водойм, у тому числі і з колодязів, розташованих поблизу промислових підприємств, автомобільних доріг;

􀂃 не пийте воду з джерел, розташованих у межах міста й у сільській місцевості поблизу тваринницьких ферм і полів, на яких вирощується овочева продукція, якщо вам відомо, чи проводилися дослідження її хімічного й бактеріологічного складу;

􀂃 перед вживанням води з централізованого чи автономного водопроводу її необхідно відстояти протягом не менш 2-х годин для видалення з неї шкідливих летких речовин, застосовуваних для очищення і дезінфекції води (зокрема, хлору), а потім кип’ятити протягом 10-15 хвилин для знезаражування від хвороботворних мікроорганізмів;

􀂃 варто пам’ятати, що в поверхневих водах, з яких може забезпечуватися автономний водопровід, а також у великих водоймах, з яких забезпечуються централізовані водопроводи великих міст,

може міститися значна кількість хімічних сполук, важких металів, радіонуклідів, поверхнево-активних речовин. Ці речовини не видаляються ні при відстоюванні, ні при кип’ятінні, очищення води за допомогою фільтрів також не дає належного ефекту.

Способи захисту здоров’я населення:

1. Очищення стічних вод, будівництво сучасних очисних споруджень.

2. Припинення подальшого надходження відходів у ріки.

3. Використання для споживання в їжу води з артезіанських свердловин глибокого буравлення.

4. Поповнення водних ресурсів за рахунок опріснення морської води, використання води айсбергів.

5. Розумне використання пестицидів й мінеральних добрив у сільському господарстві.

6. Будівництво промислових підприємств та сільськогосподарських ферм на достатньому віддаленні від водойм.