4.2 Отруйні рослини і тварини

Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

За ступенем токсичності рослини поділяють на:

− отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо)

− дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

− смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).

Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах.

Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку. Наведемо приклади деяких небезпечних тварин.

Тваринний організм Вплив на організм людини

Павук (тарантул) Надзвичайно сильні больові відчуття, головний біль, слабкість, порушення свідомості, судоми, тахікардія, підвищення тиску, летальні випадки

Кліщі Укуси, почервоніння, стан загального отруєння.

Комахи (оси, бджоли, мурашки, жуки) Алергічні реакції, анафілактичний шок, неврози шкіри, запалення, больові відчуття, летальні наслідки

Риби (скати, морські дракони, скорпени) Уколи, слабкість, декади втрата

свідомості, діарея, судоми, порушення дихання, зниження тиску, летальні випадки

Рептилії (кобри, змії) Параліч скелетної й дихальної мускулатури, пригнічення функцій

центральної нервової та дихальної систем, в'ялість, апатія, гальмування

рефлексів, патологічний сон, летальні випадки

Щоб уникнути дії отруйних рослин і тварин, потрібно досконало знати їх властивості, вміти вирізняти їх серед інших і якомога рідше з ними «зустрічатися».

4.3.Інфекційні хвороби

Це заразливі хвороби, які виникають серед людей, тварин за допомогою впливу біологічних збудників. Основними ознаками інфекційних хвороб є наявність в організмі хворого специфічного збудника, який викликає поширення даної хвороби і спроможність хвороби розповсюджуватися тсеред здорових. Попри всі досягнення світової медицини гострі інфекційні захворювання дотепер негативно впливають на людство. Саме тому, що загальновідомі захворювання небезпечні для населення, необхідно знати найзагальніші їх ознаки і необхідні профілактичні заходи.

Наводимо перелік інфекційних хвороб, які мають місце в Україні:

а) Гепатит - запалення печінки, яке викликається інфекцією. Причинами гепатиту можуть бути також ураження печінки отрутами, пестицидами.

Особливо небезпечний для людини інфекційний гепатит (хвороба Боткіна), який останнім часом в Україні істотно поширився. Основним симптомом є жовтяниця, хвороба поширюється поступово. Спочатку з'являються загальна слабкість, підвищення температури, пронос. В гострій формі температура підвищується до 39°-40°С, з'являються збудження, мігрені, судоми, запаморочення. Інкубаційний період захворювання - від 14 днів до 6 міс. Захворювання триває 3-6 тижнів і звичайно закінчується одужанням. Але інколи хвороба може тривати 2-3 місяці закінчитися цирозом печінки, тому при перших ознаках хвороби необхідно хворого укласти в ліжко і викликати лікаря. Хвору людину потрібно помістити в лікарню, так як гепатит є заразним для оточуючих і дає інколи важкі ускладнення.

б) Грип - гостре інфекційне захворювання, що характеризується ураженням органів дихання, нервової, а іноді серцево-судинної та інших систем. Джерелом зараження є хвора людина не залежно від ступеня захворювання. Характерні симптоми грипу - швидке підвищення температури тіла до 37°-40°С, озноб, головний біль, біль у кістках і м'язах, загальна слабкість. Підвищена температура тіла тримається до З діб, зрідка - до 6-7 діб. Одужання настає на 6-7 день захворювання. Можливе ускладнення - найчастіше захворювання на пневмонію.

Профілактика повинна засновуватися на боротьбі з розповсюдженням інфекції та укріпленням захисних сил організму. Важливим засобом протидії захворюванню є вакцинація населення, особливо дітей і літніх людей.

в) Дифтерія - гостре інфекційне захворювання, пов'язане із запаленням слизової оболонки зіву, гортані та інших органів. Крім можливого перекриття дихальних шляхів щільними плівками, дифтерія небезпечна також загальною інтоксикацією організму, що може призвести до ураження серцевого м'яза, легенів, нирок, нервових стовбурів. При тяжких формах захворюваннях можливий летальний кінець. Перші ознаки хвороби подібні до ангіни, тому при повільному підніманні температури до 38°- 39°С і утрудненому ковтанні потрібно обов'язково звернутися до лікаря, щоб правильно встановити діагноз. Основним методом запобігання захворюванню на дифтерію є

протидифтерійне щеплення, яке робиться в дитинстві, а в разі потреби і в дорослому віці.

г) Туберкульоз - різноманітне за проявами інфекційне захворювання. Найчастіше до (90%) - захворювання на туберкульоз легенів, а може бути ураження кишкового тракту, шкіри, кісток і суглобів. При цьому насамперед порушується функція центральної і вегетативної нервової системи.

Захворюванню сприяють погані матеріальні умови життя і санітарно- гігієнічні умови праці, перенавантаження. У хворих зникає апетит, підвищується втома, в легенях з'являються осередки розпаду тканин і поява каверн та бугорків. Хвороба потребує довгого санаторного лікування. Особливе значення у профілактиці туберкульозу мають належні побутові умови, поліпшення матеріального стану людей, регулярні медичні огляди населення тощо.

д) Холера - гостре інфекційне захворювання з групи особливо небезпечних інфекційних захворювань. На холеру хворіють лише люди. Хвороба починається після інкубаційного періоду (2-3 доби) з характерних симптомів: частий та рясний пронос, блювота, температура тіла падає до 35°С, настають судоми і затьмарення свідомості. Строк карантину - 6 діб. Смертність становить до 30%. Основну роль в попередженні захворювання відіграє загальна санітарна і протиепідемічна профілактика. Добрі результати дає вакцинація людей.

е) Чума - гостре інфекційне захворювання людей і тварин, яке належить до групи особливо небезпечних інфекцій. Інкубаційний період -(2-6 діб). Основні форми чуми: бубонна, легенева, рідше кишкова, шкірна. Захворювання бубонною чумою супроводжується загальною інтоксикацією з

ураженням нервової, серцево-судинної систем та інших систем і продовжується 15-18 діб. Із ускладнень особливе значення має ураження органів дихання і лімфатичних вузлів. При легеневій формі у хворих, окрім високої температури і слабкості, з'являється кашель з мокротою, хвороба швидко прогресує і смерть може настати на протязі 2-3 діб. Заходи профілактики захворювання на чуму - суворий контроль природних осередків цього захворювання, запобігання розмноженню гризунів, завезенню їх морськими судами, вживання спеціальних протичумних заходів,

що передбачають дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію, постійний медико- профілактичний нагляд за населенням.

є) Сибірка - гостре інфекційне захворювання тварин, уражаючи людину. Людина може заразитися при догляді за хворими тваринами, при використанні зараженого м'яса, а також вдиханні пилу, в якому є спори збудника. Залежно від шляху проникнення збудника в організм сибірка може

бути шкірної, легеневої і кишкової форми. При шкірній формі сибірки виникає на відкритих частинах тіла карбункул, навколо якого з'являється потужний пухир. Стан хворого погіршується, температура піднімається до 39°-40°С, з'являються явища загальної інтоксикації (головний біль, втрата апетиту, нудота ін.). Можливе зараження крові, яке призводить до смерті. При легеневій

формі розвивається запалення легень з симптомами: озноб, температура 40° і більше, тиснення в грудях, кашель сльозотеча, голос хриплий, нежить. Кашель супроводжується виділенням рідкого кров'янистого мокротиння. Без лікування хвороба часто закінчується смертю хворого. При кишковій формі з'являється сильний ріжучий, біль у животі, блювота жовчю з домішкою крові, здуття живота, частий кров'яний пронос. При легеневій і кишковій формі температура висока і хвороба на 3-5 добу часто закінчується смертю. Для лікування хворим вводять антибіотики. Проти сибірки є вакцини і

сироватки. Строк карантину встановлюється на 8 діб.

ж) Сказ - гостре інфекційне захворювання людини і тварин з ураженням центральної нервової системи. Найчастіше джерелом захворювання на сказ є хворі собаки (90%) та інші теплокровні тварини у слині яких є V вірус. Тому небезпечний не лише укус тварин, а й потрапляння її слини на ушкоджені ділянки шкіри людини або на слизові оболонки рота, носа, очей. На жаль, ефективних методів лікування сказу не існує, і на 5-6 день після початку захворювання людина гине. Єдиним способом запобігання цьому захворюванню є щеплення. Інкубаційний період вірусу сказу 40-50 днів, тому негайно після укусу тварини слід звертатися до лікарні і здійснити курс щеплення.

з) Правець важке гостре заразне захворювання, яке відноситься до раневихи інфекцій.

Інкубаційний період від 1 до 36 діб (частіше 7-10 діб). Потім затрудняється відкривання рота і жування. Судомні скорочення розповсюджуються і на інші м'язи (голови, шиї, тулуба, кінцівок). Температура підвищується до 40°-42°С, хворий частіше за все гине на першому тижні.

Профілактичним заходом є збереження від випадкових поранень, своєчасне хірургічне втручання і здійснення, особливо при вуличних і польових пораненнях, протиправцевої сироватки.

і) Туляремія - гостре інфекційне захворювання, що виникає внаслідок контакту з хворими тваринами - гризунами і зайцеподібними, а також в наслідок, вживання води і харчових продуктів, вдихання пилу, забруднених виділеннями хворих тварин. Захворювання має такі симптоми: лихоманка, висока

температура, сильний головний і м'язовий біль, порушення сну. Основною ознакою захворювання є набрякання і біль у лімфатичних вузлах. Лікування здійснюється лише в умовах стаціонару протягом 2-3 тижнів, заходами профілактики туляремії є знищення гризунів у побутових приміщеннях, захист від гризунів продуктів харчування, джерел водопостачання тощо, а також профілактичні щеплення, які дають імунітет до захворювання на 5 років.

к) Дизентерія - гострозаразне захворювання людей, яке відноситься до кишкових інфекцій. Інкубаційний період 3-4 доби. Супроводжується хвороба болями в животі, блювотою, частим кров'яним проносом, незначним збільшенням температури, сильним зневодненням, спрагою. Тривалість хвороби від декількох діб до 3-4 тижнів. Джерелом збудника хвороби є хвора людина, яка контактним шляхом, або через приготовлену їжу може заразити здорову людину.

Профілактикою захворювання є перш за все дотримання правил особистої гігієни і санітарні заходи, спрямовані на нагляд за харчовими об'єктами, водопостачанням, за боротьбою з мухами та інше.

л) СНІД.- серед численних хвороб, від яких нині страждає людство, синдром набутого імунодефіциту (скорочено СНІД ) є однією з найтяжчих. Цю хворобу спричинює особливий збудник - вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ). Сьогодні захворювання , в тому числі і серед дітей, зареєстровано практично вусіх країнах світу.

Вірус імунодефіциту людини відкрив французький вірусолог Л. Монтаньє в 1983 р. і практично одночасно з ним - група американських ученихпід керівництвом Р. Галло.

ВІЛ уражає і поступово вбиває клітини крові - лімфоцити, які відповідають за захист людського організму від дії різноманітних мікробів і розвитку пухлин. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців та років, знижується, і це призводить до виникнення різноманітних захворювань, передусім інфекційних, що уражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему тощо. Смерть настає саме від цих захворювань, а не від СНІДу.

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) - це вірус, який руйнує клітини організму, що відповідають за опірність інфекційним захворюванням. В організмі людини ВІЛ спричинює смертельне інфекційне

захворювання, що в міжнародній практиці називають терміном "ВІЛ-інфекція".

ВІЛ - інфекція розвивається повільно: серйозні порушення здоров'я можуть виявитися тільки через 5-12 років. До того часу може й не бути ніяких симптомів , але вірус уже може передаватися від людини до людини . Людина, заражена ВІЛ, називається інфікованою ВІЛ . Вона має вигляд звичайної здорової людини, але деякі біологічні рідини її організму можуть заражати

інших людей, якщо не вживати запобіжних заходів . Хвороба триває довго, має декілька стадій, останню з них із різноманітними клінічними виявами називають "синдром набутого імунодефіциту (СНІД ). Термін "синдром" означає сукупність ознак хвороби. Через те, що в кожному випадку захворювання на СНІД глибоко уражалася імунна (захисна) система, а саме ставала недостатньою, до назви ввійшло визначення "імунний дефіцит". Тому що він виникав у певний момент

життя, а не при народженні, його назвали "набутим" (на відміну від "природженого").

СНІД - малозаразна хвороба. В результаті обстеження декількох тисяч хворих, зареєстрованих у світі, встановлено , що вірус СНІДу передається при:

- при статевому контакті з хворим або зараженим вірусом Сніду, частіше при статевих збоченнях. Використання презерватива зменшує ризик

зараження;

- в результаті використання ін’єкцій нестерильних шприців, в основному наркоманами;

- шляхом переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

- від вагітної жінки, зараженої Снідом, новонародженому. Вірус Сніду не передається побутовим шляхом.

Всесвітня організація охорони здоров'я розробила глобальну программу боротьби зі СНІДом .Серед медичних заходів, передбачених цією програмою, велике значення мають санітарно-профілактичні. З 1985 року в усіх країнах світу запроваджено жорсткий лабораторний контроль донорської і

плацентарної крові, її препаратів, а також різних органів, що відбираються для трансплантації. У лікарнях і поліклініках ведеться контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів. Треба сказати, що збудник СНІДу не стійкий в умовах зовнішнього середовища і чутливий до температури . Так, при температурі +56 - 58 С вірус гине протягом 20 хвилин, а при температурі +100С -миттєво. Вірус відносно швидко знищується основними антисептиками і дезінфектантами: 0,3% розчином перекису водню, 50% спиртом, але він відносно стійкий до ультрафіолетових променів. Якщо ВІЛ потрапляє у кров людини, знищити або евакуювати його з організму на сьогодні не можливо. В умовах відсутності ефективних вакцин та лікарських засобів кращими ліками від зараження можуть стати наші знання про шляхи поширення вірусу СНІДу

та засоби його попередження. Перш за все, уникайте користування предметами, що можуть поранити шкіру. Для ін'єкцій використовуйте одноразові шприці. Такі індивідуальні речі, як леза для гоління та зубні щітки можуть стати джерелом інфікування, якщо міститимуть залишки зараженої крові, тож подумайте, чи варто ділити їх ще з кимсь?І головне -пам'ятайте, що основний шлях зараження - статевий.

м) Пташиний грип - це заразне вірусне захворювання, яке звичайно вражає

птахів, а ще іноді свиней; лише в окремих випадках вірусом пташиного гриппу може заразитися й людина. Пташиний грип спричиняє ціла низка різновидів (штамів) вірусів. Лише незначна частина їх здатна вразити й людину. Саме до таких належить і вірус штаму, що позначається як H5N1і що набув поширення останніми роками. Вважають, що дикі птахи здатні переносити вірус, не завжди самі

хворіючи при цьому, і передавати його свійській птиці при контактах із нею. Так само теоретично можливе й зараження людини вірусом на кшталт H5N1 при контакті з дикими птахами, але досі таких випадків не зареєстровано - досі хворі заражалися від свійських птахів. Сам по собі вірус пташиного грипу, навіть той, що здатен заразити людину, не може передатися від хворої людини до іншої людини. Але така можливість може з'явитися за однієї з двох обставин. Віруси легко зазнають мутацій. Звичайний вірус пташиного грипу може мутувати в форму, яка вже буде здатна передатися від людини до людини. Із І поширеним нині вірусом H5N1такі випадки наразі не підтверджені, хоча існує підозра, що дві особи в Таїланді, які померли від пташиного грипу, заразилися

«же саме такою формою вірусу. Друга можливість - поєднання генетичного матеріалу вірусу пташиного грипу й вірусу грипу людини, якщо людина одночасно заражається обома

вірусами. Внаслідок цього теж може виникнути форма, що передаватиметься від людини до людини. Вірус пташиного грипу може викликати в людини особливо тяжке захворювання, що вражає внутрішні органи й призводить до їхньої відмови. У випадку з нині поширеним штамом Н5Ш також дуже високий відсоток смертності: померла понад половина хворих.

Чи є небезпека виникнення пандемії пташиного грипу серед людей? Небезпека є, і її вважають серйозною. Кожен новий випадок захворювання людини на пташиний грип збільшує ймовірність, що вірус набере форми, здатної передаватися поміж людьми. Тим часом неможливо передбачити ні час, коли така пандемія може виникнути, ні те, наскільки тяжкою вона може бути. Але сама ймовірність її виникнення зростає.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) запропонуваларекомендації стратегічних дій у відповідь на цю загрозу. Серед іншого, державам рекомендовано розробити власні плани готовності до пандемії, а також створювати запаси антивірусних препаратів.

Складний і тривалий технологічний процес їхнього виробництва не дає змоги швидко їх розповсюдити. До того ж висока ціна таких препаратів робить їх мало доступними в країнах, що розвиваються. Профілактика: своєчасні ветеринарні та санітарні заходи при загрозі виникнення пташиного грипу;дотримання правил санітарної гігієни з боку населення.