- •Тема 1. Основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Сутність життєдіяльності, основні поняття та визначення Життя на землі існує в глобальній системі слд (середовище-людина-діяльність).
- •1.2 Основні джерела та чинники небезпеки
- •1.3 Ризик як оцінка небезпеки. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- •1.4 Основні напрямки забезпечення бжд
- •Тема 2. Характеристики небезпек
- •2.1 Фізичні небезпеки
- •2.1.1 Механічні небезпеки, які призводять до тілесних пошкоджень людини різної складності.
- •2.1.2 Механічні коливання
- •2.1.3 Електричний струм
- •2.1.4 Електромагнітні поля ( емп )
- •2.1.5 Світлове випромінювання
- •2.1.6. Іонізуючі випромінювання
- •Тема 3 Хімічні небезпеки
- •3.1.Основні положення. Класифікація хімічних речовин.
- •3.2 Антропогенні небезпеки
- •3.3 Сильнодіючі отрутні речовини (сдор)
- •3.4 Отрутохімікати
- •3.5. Побутові предмети та засоби побутової хімії, як джерела небезпеки.
- •3.6 Медикаментозне отруєння
- •3.7 Хімічна зброя
- •Тема 4. Біологічні небезпеки
- •4.1. Харчові отруєння
- •4.2 Отруйні рослини і тварини
- •4.3.Інфекційні хвороби
- •Тема 5 Соціальні небезпеки
- •5.1 Злочинність.
- •5.2 Тероризм.
- •5.3 Самогубство.
- •5.4 Паніка, натовп
- •5.5 Шкідливі звички.
3.4 Отрутохімікати
Забруднення пестицидами (від латин. pestis – зараза і caedo – вбиваю).
Ці хімічні речовини в даний час широко використовуються як засоби боротьби зі шкідниками культурних рослин і тому можуть знаходитися в ґрунті в значних кількостях. За своєю небезпекою для тварин та людей вони наближаються до важких металів.
При систематичному застосуванні високотоксичних пестицидів, особливо в завищених дозах, спостерігається забруднення ними навколишнього середовища, що призводить до знищення корисних комах, птахів, риб, звірів, а також отруєння людей безпосередньо пестицидами або
продуктами, у яких вони здатні накопичуватися, що спричиняє збільшення числа злоякісних новоутворень, деяких хвороб ендокринної системи, вроджених аномалій.
Залежно від призначення пестициди поділяються на такі основні групи:
- гербіциди (знищують бур’яни);
- зооциди (знищують гризунів);
- інсекциди (знищують шкідливих комах);
- фунгіциди (знищують грибкових збудників хвороб рослин).
Пестициди із групи хлорорганічних сполук (ДДТ, гексахлоран, хлорбензол, дихлоретан та ін) зберігають високу стійкість в зовнішньому середовищі. Внаслідок цього вони протягом тривалого часу зберігають токсичні властивості для людини. Хлорорганічні сполуки порушують в організмі людини окисно-відновні процеси в тканинах через блокаду цитохромоксидози. Наслідком цього є киснева недостатність тканин. Основні клінічні прояви токсичної дії хлорорганічних сполук пов’язані зі змінами у нервовій системі, серці, печінці. Отруєння хлорорганічними сполуками призводить до запаморочення, головного болю, нудоти, блювоти. У важких випадках розвивається коматозний стан зі зниженням артеріального тиску, порушенням дихання. Особливо чутливі до дії пестицидів цієї групи діти Пестициди із групи фосфорорганічних сполук (хлорофос, карбофос та ін) є несіротропною отрутою, яка вражає переважно центральну та вегетативну нервову систему. Основними симптомами, які виникають внаслідок дії цих речовин є нудота, слиновиділення, запаморочення, головний біль, утруднена мова, порушення орієнтування. Більшість пестицидів із групи фосфорорганічних сполук мають кумулятивну дію.
Препарати групи ртутьорганічних сполук (РОС) – гранозан, меркуран, меркургексин використовують в основному для протруєння насіння зернових культур. РОС мають високу токсичність і здатні затримуватися у мозковій тканині. Клінічна картина гострого отруєння характеризується відчуттям металевого присмаку в роті, печінням, головним болем, проносом. Перша допомога при отруєннях пестицидами полягає у припиненні контакту з речовиною та нейтралізації отрути, що потрапила до організму. Якщо отрута потрапила в шлунок, його слід промити – краще з додаванням активного вугілля (20-30 г на 1 склянку води).
Забруднення мінеральними добривами.
Недотримання термінів, способів і перевищення норм витрати мінеральних добрив веде до перенасичення ними ґрунту, а значить, й сільськогосподарської продукції, та може завдати шкоди навколишньому середовищу, збільшити ризик захворювання людини.
Особливо небезпечне в цьому відношенні передозування азотних добрив (нітратів), що призводить до їхнього нагромадження в сільськогосподарській продукції (фруктах, овочах, кавунах). Надлишок нітратів в овочах і фруктах викликає порушення функції крові як переносника кисню та створює загрозу життю. Нітрати викликають набряк легень, кашель, блювоту, серцеву недостатність.
В людському організмі вони перетворюються на нітрити і утворюють у шлунково-кишковому тракті високотоксичні речовини, що вражають печінку й сприяють розвитку новоутворень.
Характерні ознаки надлишку нітратів в овочах:
- овочі занадто великого розміру;
- у кавунах прожилки мають неприємний жовтий колір;
- кольорова капуста має сіруватий відтінок;
- білокачанна капуста і картопля в місцях розрізу дуже швидко стають неприємного сірого кольору.
У дозрілих фруктах і овочах нітратів менше, ніж у зірваних раніше терміну. З цієї причини небажано вживати в їжу помідори, зняті зеленими.Буряк накопичує нітрати більше інших овочів.
Для захисту здоров’я людини від отруєння нітратами необхідно вживати
таких заходів:
1. З мінеральними добривами, особливо з азотними, треба поводитисяи грамотно, й не допускати їхнього передозування.
2. При покупці сільськогосподарської продукції на ринках необхідно запитувати в продавця сертифікат якості чи довідку, у якій зазначений вміст нітратів (не повинен перевищувати гранично припустимої концентрації).
3. Для зменшення кількості нітратів в овочах після миття їх необхідно на 10-15 хвилин занурити в холодну воду, зрізавши перед цим шкірку разом з підшкірною м’якоттю. У капусти треба видалити верхні листи, викинути центральну частину і качан, у листових овочів обрізати черешки.
4. Треба також враховувати, у яких частинах рослин накопичується найбільша кількість нітратів: капуста (зовнішні листки й качан); морква (серцевина); кабачки (шкірка); кавуни, дині (шкірка і прилягаючий до неї незрілий шар); буряк (верхня й нижня частини коренеплоду); зелень
(стебла, черешки листків).