Висновки

1. Економічна модель «сукупний попит—сукупна пропозиція» агрегує величезну кількість окремих ринків у загальний ринок, де основними елементами є рівень цін та реальний обсяг національного виробництва.

2. Сукупний попит — це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі, підприємства і держава готові придбати при різних рівнях ціни. Низхідний характер кривої сукупного попиту обумовлений ціновими та неціновими факторами.

3. Сукупна пропозиція — це реальний обсяг національного виробництва, який може бути вироблений при різних рівнях ціни. Форма кривої сукупної пропозиції залежить від витрат на одиницю продукції і, в наслідок цього, від цін, які повинні покрити витрати та забезпечити прибуток підприємствам. Крива пропозиції має три відрізки: горизонтальний, проміжний та вертикальний. Основними неціновими факторами сукупної пропозиції е:

ціни на ресурси, продуктивність та встановлені правові норми.

4. Макроекономічна рівновага— це такий стан економіки, при

якому додержуються найважливіші пропорції, найбільш повно та ефективно використовуються виробничі ресурси у відповідності до поставленої суспільної мети.

5. Першу математичну модель економічної рівноваги сформулював Л. Вальрас. Він довів можливість рівноваги ринкової економічної системи й вважив її здібною встановлювати цю рівновагу без зовнішнього впливу. Економісти: класичного напрямку пізнього періоду визнавали необхідність зовнішнього впливу для збалансування економічної системи. Головним важелем такого впливу вони вважали гроші.

6. Представники кейнсіанського напрямку стверджують, що ринкова економічна система не може знаходитись у рівновазі без державного регулювання. Кейнсіанці доводять необхідність державного регулювання попиту.

7. Вперше практичне використання теорії рівноваги став можливим завдяки розробленому В. Леонтьевим методу «витрати—випуски, який дозволяє розв'язувати велику систему рівностей та складати міжгалузевий баланс.

Контрольні запитання:

1. Поясните, чому крива сукупного попиту має негативний нахил?

2. Охарактеризуйте вид сучасної кривої сукупної пропозиції.

3. Які нецінові фактори роблять найбільше істотний вплив на сукупний попит та сукупну пропозицію?

4. У яких випадках сукупний попит може перевищувати сукупна пропозиція?

5. Порівняєте загальну і часткову економічну рівновагу. У чому складається розходження і взаємозв'язок між цими поняттями?

5. Які моделі економічної рівноваги ви знаєте?

Тема 5. Споживання, заощадження та інвестиції

1. Інвестиції та фактори інвестування

Господарча діяльність потребує постійних інвестицій. Вони забезпечують процеси простого та розширеного відтворення, відіграють важливу роль у формуванні макроекономічних пропорцій. Стабілізація економіки теж не може бути довготривалою, якщо не супроводжується зростанням обсягів інвестування. Отже розробка та впровадження ефективної державної інвестиційної політики є запорукою виходу економіки України з кризи та забезпечення її подальшого розвитку.

Про проблеми, які стримують інвестиційні процеси на регіональному та загальноукраїнському рівнях, та шляхи їх вирішення йшлося на нараді в Харківській облдержадміністрації у жовтні 2002 р. Зокрема було відзначено, що Харківщина посідає 3 місце у рейтингу інвестиційної привабливості регіонів, але питома вага Слобожанщини у загальному обсязі іноземних інвестицій, залучених в економіку країни, становить лише 3,8 відсотка, що у розрахунку на одного мешканця області становить лише 65 доларів США. У той час, як цей показник у середньому по Україні перевищує 90 доларів. Незважаючи на це та певні галузеві і територіальні диспропорції у надходженні інвестиційних ресурсів, сьогодні в області забезпечено найвищу в Україні динаміку приросту інвестицій.

В сучасній економічній літературі існує декілька визначень інвестицій. Інвестиції – це вкладення в капітал, як грошовий, так і реальний, з метою отримання доходу. Вони здійснюються у вигляді грошових засобів, банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів, вкладень в рухоме та нерухоме майно, інтелектуальну власність, майнові права тощо. Подібне визначення інвестицій можна назвати бухгалтерським, тому що воно охоплює вкладення у всі види активів підприємства.

Інвестиції у відтворення основних фондів і пов’язані з цим зміни обігового капіталу називають капітальними вкладеннями. До них звичайно відносять витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення. Капітальні вкладення - це інвестиції в економічному сенсі, тому що вони пов’язані з відтворенням реального капіталу.

Визначають такі основні форми інвестицій:

• грошова форма;

• натурально-речова форма;

• інтелектуальна форма інвестицій (патенти).

У залежності від походження, інвестиції поділяються на такі основні типи: