- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •Місце макроекономіки в економічній науці. Основні проблеми макроекономіки та їх взаємозв’язок.
- •2. Сутність макроекономічної політики та її види. Головні задачі макроаналізу.
- •3. Інструментарій макроекономічного аналізу. Функції макроекономіки.
- •Висновки
- •Контрольні запитання :
- •Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •Система національних рахунків
- •Валовий внутрішній продукт – головний показник виробництва і доходу
- •3. Методи розрахунку валового внутрішнього продукту
- •Основні макроекономічні показники доходу та національне багатство
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •В чому полягають основні відмінності снр від сбнг?
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність: циклічність, безробіття, інфляція
- •1. Циклічність як форма економічного розвитку світової економіки
- •2. Зайнятість та безробіття як економічна проблема
- •Безробітні – ті, що не
- •3. Причини, зміст та види інфляції
- •Контрольні запитання
- •Тема 4. Макроекономічна рівновага в умовах ринку.
- •Необхідність загальної моделі попиту та пропозиції.
- •Рівновага: реальний обсяг і рівень цін.
- •2. Макроекономічна рівновага
- •3. Економічні концепції про моделі макроекономічної рівноваги
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •Тема 5. Споживання, заощадження та інвестиції
- •1. Інвестиції та фактори інвестування
- •Виробничі інвестиції;
- •2. Споживання та заощадження як функції доходу
- •Проблеми споживання, заощадження та інвестиції в їх взаємозв’язку. Концепції мультиплікатора та акселератора
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •Тема 6. Держава як суб’єкт макроекономічного регулювання
- •6.1 Роль держави в економіці. Обмеження ринкового механізму та необхідність державного втручання в економіку України
- •6.2 Класична та кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання і їх основні положення
- •6.3 Альтернативні теорії макроекономічного регулювання: монетариська теорія, теорія адаптивних та раціональних очікувань, теорії економіки пропозиції
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •Тема 7. Механізм бюджетно-податкової політики.
- •1. Фінансова система держави і принципи її побудови. Державний бюджет та його структура.
- •2. Фіскальна політика та бюджетний дефіцит. Способи збалансування бюджетного дефіциту. Джерела фінансування бюджетного дефіциту.
- •3. Податки: сутність, функції та види. Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Податки як умонтовані стабілізатори економіки.
- •4. Крива Лаффера та можливість її практичного застосування.
- •5.Фінансовий ринок та його структура. Ринок цінних паперів.
- •Ринок цінних паперів
- •Контрольні запитання:
- •Тема 8. Механізм грошово-кредитної політики
- •1. Грошовий ринок. Грошові агрегати. Грошова пропозиція та попит на гроші. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку.
- •2. Банківська система. Функцій комерційних банків. Їх зобов`язання та резерви.
- •3. Грошовий мультиплікатор і грошова пропозиція.
- •5. Вплив грошово-кредитної політики на рівень національного виробництва
- •Контрольні запитання:
- •Тема 9. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •Відкрита економіка
- •Платіжний баланс та валютний курс
- •Валютний курс
- •Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 10. Економічне зростання
- •Поняття, сутність і цілі економічного зростання
- •Фактори економічного зростання.
- •Екстенсивний і інтенсивний типи економічного зростання
- •Моделі економічного росту
- •Неокейнсианские моделі економічного зростання. Моделі Харрода і Домара.
- •Неокласичні моделі. Модель Солоу
- •А ліва частина вираження являє собою середню продуктивність праці:
- •Проблеми зростання економіки України
- •Контрольні запитання:
- •Список літератури
3. Податки: сутність, функції та види. Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Податки як умонтовані стабілізатори економіки.
Податки - це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані в порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.
Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції-фіскальна і регулююча.
В усіх державах на різних етапах їхнього історичного розвитку податки виконували перед усім фіскальну функцію, тобто забезпечували централізацію певної частини ВНП у державному бюджеті з метою фінансування державних витрат.
Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб’єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в країні використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику.
Класифікація податків.
Податки можна класифікувати так:
1. За формою оподаткування - прямі та непрямі
2. За об'єктом оподаткування - на доходи на споживання (сплачуються не при отриманні, а при використанні) і на майно
3. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, загальнодержавні та місцеві
4. За способом стягнення - розкладні (смороду встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю торбу розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні-між платниками) та окладні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для шкірного платника; загальна величина податку формується як торба платежів окремих платників)
Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників. Це податки на їхні доходи та майно. Непрямі податки - це податки на споживання, тобто на товари та послуги. Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З підвищенням їх зростають ціни.
Прямі податки містять: особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, на соціальне страхування і на фонд заробітної плати(соціальні податки), майнові податки, у тому числі податки на власність, тощо.
Основними видами непрямих податків є: акцизи (специфічні та універсальні), фіскальні монополії, мита.
Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед відсутністю виваженої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії. Праворуч у тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового стану вважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику, якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низького рівня дефіциту державного бюджету.
Під фіскальною (бюджетно-податкової) політикою держави розуміється система регулювання економіки за допомогою державних витрат і податків, тобто вона зводиться до маніпулювання податками і державними витратами.
Виділяють наступні цілі фіскальної політика:
згладжування коливань економічного циклу;
забезпечення стійкого економічного росту;
досягнення високого рівня зайнятості при помірних темпах інфляції.
Загальна фіскальна політика підрозділяється на два типи: дискреційна і недискреційна (автоматична) фіскальна політика.
Дискреційна фіскальна політика викликана свідомими рішеннями уряду в області державних витрат і податків з метою впливу на реальний обсяг національного доходу, зайнятість і інфляцію. У цьому випадки звичайно застосовуються нові закони.
Основними інструментами дискреційної політики виступають:
зміна ставок оподатковування;
проекти суспільних робіт;
працевлаштування населення.
Це активна фіскальна політика держави.
Дискреційна фіскальна політика, здійснювана з метою згладжування економічний цикл, буває двох видів:
Експансіоністська (стимулююча) зв'язана зі збільшенням державних витрат і зниження чи податків сполученням цих мір, (тому що мультиплікаційний ефект від державних витрат більше, ніж від зниження податків). У короткостроковому періоді така політика скорочує спад виробництва за рахунок дефіцитного фінансування.
Рестрикційна (контрактивна), чи стримуюча, зв'язана зі збільшенням податків і зниженням державних чи витрат сполученням цих мір, щоб обмежити інфляційний ріст економіки.
Недискреційна (автоматична) фіскальна політика не вимагає спеціальних рішень уряду, тому що заснована на дії убудованих стабілізаторів, що приводять автоматичній зміні податкових надходжень державних бюджет і державні витрати. Це пасивна фіскальна політика.
Убудований (автоматичний) стабілізатор – це економічних механізм, що автоматично регулює на зміну економічної кон'єктури.
Убудовані (автоматичні) стабілізатори підтримують економічну стабільність на основі саморегуляції. Як убудовані стабілізатори виступають: прогресивний прибутковий податок, посібник по безробіттю, посібник по бідності, субсидії фермерам, а також система участі в прибутках. За допомогою убудованих стабілізаторів у залежності від економічної кон'юнктури змінюються податкові надходження і державні трансферти, у такий спосіб вони згладжують циклічні коливання, але не усувають їх. У період спаду убудовані стабілізатори приводять до зменшення податкових надходжень у державних бюджет. У период підйому відбувається зворотний процес.