- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •Місце макроекономіки в економічній науці. Основні проблеми макроекономіки та їх взаємозв’язок.
- •2. Сутність макроекономічної політики та її види. Головні задачі макроаналізу.
- •3. Інструментарій макроекономічного аналізу. Функції макроекономіки.
- •Висновки
- •Контрольні запитання :
- •Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •Система національних рахунків
- •Валовий внутрішній продукт – головний показник виробництва і доходу
- •3. Методи розрахунку валового внутрішнього продукту
- •Основні макроекономічні показники доходу та національне багатство
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •В чому полягають основні відмінності снр від сбнг?
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність: циклічність, безробіття, інфляція
- •1. Циклічність як форма економічного розвитку світової економіки
- •2. Зайнятість та безробіття як економічна проблема
- •Безробітні – ті, що не
- •3. Причини, зміст та види інфляції
- •Контрольні запитання
- •Тема 4. Макроекономічна рівновага в умовах ринку.
- •Необхідність загальної моделі попиту та пропозиції.
- •Рівновага: реальний обсяг і рівень цін.
- •2. Макроекономічна рівновага
- •3. Економічні концепції про моделі макроекономічної рівноваги
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •Тема 5. Споживання, заощадження та інвестиції
- •1. Інвестиції та фактори інвестування
- •Виробничі інвестиції;
- •2. Споживання та заощадження як функції доходу
- •Проблеми споживання, заощадження та інвестиції в їх взаємозв’язку. Концепції мультиплікатора та акселератора
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •Тема 6. Держава як суб’єкт макроекономічного регулювання
- •6.1 Роль держави в економіці. Обмеження ринкового механізму та необхідність державного втручання в економіку України
- •6.2 Класична та кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання і їх основні положення
- •6.3 Альтернативні теорії макроекономічного регулювання: монетариська теорія, теорія адаптивних та раціональних очікувань, теорії економіки пропозиції
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •Тема 7. Механізм бюджетно-податкової політики.
- •1. Фінансова система держави і принципи її побудови. Державний бюджет та його структура.
- •2. Фіскальна політика та бюджетний дефіцит. Способи збалансування бюджетного дефіциту. Джерела фінансування бюджетного дефіциту.
- •3. Податки: сутність, функції та види. Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Податки як умонтовані стабілізатори економіки.
- •4. Крива Лаффера та можливість її практичного застосування.
- •5.Фінансовий ринок та його структура. Ринок цінних паперів.
- •Ринок цінних паперів
- •Контрольні запитання:
- •Тема 8. Механізм грошово-кредитної політики
- •1. Грошовий ринок. Грошові агрегати. Грошова пропозиція та попит на гроші. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку.
- •2. Банківська система. Функцій комерційних банків. Їх зобов`язання та резерви.
- •3. Грошовий мультиплікатор і грошова пропозиція.
- •5. Вплив грошово-кредитної політики на рівень національного виробництва
- •Контрольні запитання:
- •Тема 9. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •Відкрита економіка
- •Платіжний баланс та валютний курс
- •Валютний курс
- •Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 10. Економічне зростання
- •Поняття, сутність і цілі економічного зростання
- •Фактори економічного зростання.
- •Екстенсивний і інтенсивний типи економічного зростання
- •Моделі економічного росту
- •Неокейнсианские моделі економічного зростання. Моделі Харрода і Домара.
- •Неокласичні моделі. Модель Солоу
- •А ліва частина вираження являє собою середню продуктивність праці:
- •Проблеми зростання економіки України
- •Контрольні запитання:
- •Список літератури
Валовий внутрішній продукт – головний показник виробництва і доходу
Статистична служба ООН рекомендує в якості основного макроекономічного показника використовувати валовий внутрішній продукт (ВВП). Він займає провідне місце в СНР і є основою для розрахунку інших показників. Тому ВВП має велике значення для аналізу економіки країни. Сутність ВВП полягає в наступному. По-перше, він відображає результати діяльності як в сфері матеріального виробництва, так і в сфері послуг. Для порівняння скажемо, що в колишньому СРСР сфера послуг взагалі не приймалася до уваги, хоча в розвинених країнах світу в ній зайнято майже 2/3 всієї кількості працюючого населення. По-друге, цей показник визначається як вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг в економіці за рік. Кінцева продукція — це товари та послуги, які купують споживачі для кінцевого використання. Проміжною продукцією є товари та послуги, що використовуються у виробництві інших товарів та наданні інших послуг. Проміжна продукція не входить до ВВП, що дозволяє запобігти подвійного рахунку, який був розповсюджений при підрахунку макроекономічних показників у колишньому СРСР. Основним тоді був валовий суспільний продукт, який являв собою сукупну вартість всього обсягу товарів та послуг у сфері матеріального виробництва з включенням до неї витрат на сировину, матеріали, паливо тощо. Тобто цей показник не був вільний від подвійного рахунку. Подвійний рахунок і ігнорування сфери послуг дозволяли стверджувати, що рівень економічного розвитку в колишньому СРСР був вищий ніж в розвинених країнах. По-третє, ВВП є валовим показником. Тобто враховує не лише додану вартість, але й амортизаційні відрахування (вартість спожитих основних засобів виробництва). Деякі економісти вважають це недоліком ВВП і пропонують вживати "чистий" показник. Але практика свідчить про те, що інформація про амортизаційні відрахування, необхідна для розрахунку цього "чистого" показника, надходить зі значним запізненням. Тому ВВП є більш придатним для потреб економічного прогнозування та аналізу. По-четверте, ВВП розраховується в межах країни незалежно від того, чи є виробник її резидентом, тобто за територіальною ознакою. Таким чином, валовий внутрішній продукт — це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва та сфери послуг незалежно від національної належності виробників, розташованих на території даної країни.
Довгий час поряд з ВВП використовувався показник валового національного продукту (ВНП). В США та Японії саме він, а не ВВП вважався головним макроекономічним показником. Але в стандарті СНР ООН–1993 цей показник названо валовим національним доходом (ВНД). Цим визначено найсуттєвішу різницю між показниками. Оскільки ВВП є вартісною оцінкою кінцевої продукції, виробленої в країні за рік, він є показником виробництва. З іншого боку, ВВП складається з доходів на фактори виробництва, непрямих податків, що є доходом держави, та амортизаційних відрахувань, тобто є показником доходу. ВНП також визначався як вартість кінцевої продукції, але за національною ознакою. При розрахунку ВНП до показника ВВП додавалась різниця між прибутками і доходами, одержаними підприємствами та фізичними особами даної країни за кордоном, з одного боку, та прибутками і доходами, одержаними іноземними інвесторами та робітниками в даній країні, з іншого. Таким чином, в розрахунок йшла не вартість кінцевої продукції, а лише отримані доходи. Але, крім цих доходів, вартість кінцевої продукції включає непрямі податки та амортизаційні відрахування. Таким чином, ВНП фактично був показником доходу, тому його справедливо перейменовано в показник ВНД. Визначення ВНД на основі ВВП можливе завдяки тому, що ВВП також є показником доходу — доходу, отриманого при створенні кінцевої продукції в межах країни. Це є їх єдина спільна риса. Вартість же кінцевої продукції, розрахована за національною ознакою, не має економічного змісту. Крім того, її неможливо розрахувати, оскільки на спільних підприємствах та інших формах міжнародної виробничої взаємодії поєднуються фактори виробництва, що належать різним країнам. Таким чином, ВВП є єдиним в СНР показником виробництва і доходу.
Показник ВВП використовується в аналізі за різноманітними напрямками, але сама по собі його величина має лише інформативний характер. Наприклад, той факт, що ВВП України в 1999 р. становив 127,1 млрд. грн., не дозволяє визначити, чи був в Україні високий рівень економічного розвитку, чим цей розмір ВВП був обумовлений, що коштувало суспільству виробництво кінцевої продукції такою вартістю тощо. Тобто багато запитань залишаються без відповіді.
Одним із напрямків використання цієї інформації є порівняння ВВП різних країн за якийсь рік за умови, що вони визначені в одній грошовій одиниці.
Показник ВВП в абсолютному виразі має один недолік: він не враховує кількість населення в країнах. Так, країни можуть мати однаковий ВВП, але в країні з меншим населенням одна людина в середньому матиме в своєму розпорядженні кінцеву продукцію більшої вартості. Тому, поряд з показником ВВП, застосовується показник ВВП на душу населення, який розраховується за формулою:
ВВП
ВВП на душу = ——————————-—— . (2.1.)
населення Кількість населення країни
Вважається, що більш розвинена країна має вищий показник ВВП на душу населення.
Розглянуті показники втрачають свою аналітичну цінність, коли розглядаються за декілька років, тобто при аналізі динаміки економічного розвитку країн. Справа в тому, що ці показники є номінальними, тобто вони визначені в фактичних цінах кожного року, тим самим не враховуючи інфляцію. Одні й ті ж товари та послуги за різні роки оцінюються за різними цінами. В результаті фізичний обсяг кінцевої продукції може залишатись незмінним, а показник ВВП буде показувати зростання чи падіння рівня економічного розвитку. Для визначення реального рівня кінцевого виробництва використовується показник реального ВВП, що розраховується за формулою:
Номінальний ВВП
Реальний ВВП = ——————————- х 100%. (2.2.)
Індекс цін
Реальний ВВП, є по суті, вартісною оцінкою кінцевої продукції в постійних цінах, тобто в цінах якогось року, який є базовим для розрахунку. Розмір дефлятора ВВП, який вимірюється як відношення номінального до реального ВВП, характеризує різницю в цінах року, що аналізується, та базового року. Якщо дефлятор ВВП більше одиниці, то ціни в базовому році були нижчими, якщо менше одиниці — то ціни були вищими. Вибір базового року залежить від потреб аналізу. Варто мати на увазі, що реальний ВВП також називають фізичним обсягом ВВП. Оскільки частіше виникає потреба в аналізі динаміки реального ВВП, аніж в розрахунку його в цінах базового року, в макроекономічній статистиці розраховуються індекси реального ВВП, а не його вартісна оцінка. Показник реального ВВП доцільно порівняти з показником номінального ВВП.
Показник реального ВВП (фізичного обсягу ВВП) можна також використовувати в порівнянні з іншими країнами.
Завдяки вибору в якості базових різних років, можна визначити циклічність економічного розвитку країн, коротко- та довготермінові тенденції їх розвитку, що необхідно для розвитку економічної політики і прогнозування.
Таким чином, ВВП є головним макроекономічним показником, оскільки в найбільш загальній формі характеризує виробництво кінцевої продукції та отримання первинних доходів. В той же час його загальність вимагає використання похідних від нього показників (реального ВВП, ВВП на душу населення в номінальному і реальному виразі), а також порівняння його з показником проміжного споживання. Більш детальний аналіз економіки країни потребує аналізу структури ВВП.