5. Вплив грошово-кредитної політики на рівень національного виробництва

Про важливість правильного узгодження стратегічних цілей красномовно свідчить досвід України. У 1991-1993 р. приоритетними цілями загальноекономічної політики, в тому числі, грошово-кредитної, визнавалося стикування темпів падіння виробництва. Їй була підпорядкована і грошова-кредитна політика НБУ, що перетворювалася в політику емісійного підтримання економіки. Неминучим наслідком стала гіперінфляція, рівень якого достиг апогею в 1993 р.

У 1994-1996 рр. НБУ, усвідомивши свою особливу відповідальність за стан грошово-кредитної сфери, почав послідовно відстоювати як свою стратегічну ціль подолання інфляції та стабілізацію цін. Проте ця ціль не була належним чином узгоджена з іншими стратегічними цілями економічної політики. Уряд та Верховна Рада, визнаючи на словах антиінфляційну стратегію НБУ, фактично не залучили інструментів конкурентної та структурної політики, гальмуючи процеси приватизації та реструктуризації виробництва. Цілями економічного зростання не були підтриманні не грошово-кредитними заходами, що призвело до хронічного падіння виробництва, зайнятості, поглиблення платіжної кризи, погіршення фінансового стану економити на фоні історичного зниження темпів інфляції, забезпеченого переважно кредитно-грошовими заходами НБУ.

Застосування методів грошово-кредитної політики сприяє посиленню посилення здатності ринкової економки до саморегуляції, підвищенню ефективного механізму її здійснення завдяки нейтралізації грошово-кредитними заходами окремих недоліків, внутрішньо властивих ринкових економіці. Йдеться насамперед про неспроможність ринкового механізму забезпечити рівномірне економічне зростання, стабілізацію зайнятості і цін. Тільки у разі проведення відповідної грошово-кредитної політики (рестрикції чи експансії) вдається згладити циклічні коливання і стабілізувати на прийнятому рівні основні економічні індикатори, передусім рівень цін та інфляцію. Така стабілізація є необхідною передумовою успішного функціонування всього ринкового механізму.

Завдяки стабілізаційній здатності грошово-кредитна політика відіграє надзвичайно важливу роль на переломних стадіях економічного циклу – підчас виходу з депресії, гальмування економічного спаду, запобігання кризи виробництва. Відповідними грошово-кредитними заходами Центральний Банк має можливість активізувати чи сповільнити кожний із цих процесів залежно від завдань загальноекономічної політики держави.

Контрольні запитання:

1. Назвіть, киї функції виконують гроші.

2. Що таке ліквідність, чому гроші є висококваліфікованим товаром?

3. Назвіть фінансових посередників на грошово-кредитному ринку.

4. Дайте визначення грошових агрегатів.

5. від яких факторів залежить попит на гроші як активи?

Тема 9. Механізм зовнішньоекономічної політики

1. Відкрита економіка

Практично кожна національна економіка є відкритою економічною системою, тобто близько взаємодіє з навколишнім світом. Взаємодія з іноземним сектором впливає на умови рівноваги, яка утримується в національній економіці та на характер дії основних економічних механізмів. Такі особливості вносять суттєві корективи в економічну політику держави.

На умови макроекономічної рівноваги на ринку благ іноземний сектор впливає через показник чистого експорту. Чистий експорт є однією з составних частин сукупного попиту, він відіграє значну роль в умовах формування рівноваги.

Важливим є ще один показник – чистий експорт капіталу. Його розмір має велике значення для визначення умов рівноваги на ринку капіталу та характеру впливу окремих ринків.

На розмір та динаміку цих показників впливає цілий ряд факторів. Однак, в макроекономічних моделях виявляють функціональні залежності тільки від ключових параметрів.

Обсяг експорту є залежним від вигоди, яку підприємці можуть отримати від продажу товарів за межами країни порівняльно з продажем на національному ринку. Фактично порівняльна вигода залежить від реального валютного курсу. Чим національна валюта дешевше іноземної, тим більш вигідно нарощувати обсяги експорту. Експорт є спадною функцією від валютного курсу.

Імпорт в макроекономічних моделях, як правило, розглядають як витрати на придбання імпортних благ. Функціональна залежність імпорту виводиться таким же чином, що й національних благ.

Основна макроекономічна тождість для відкритої економіки має вид:

y + Z = C + I + G + E (9.1)

та показує, що рівновага на ринку благ встановлюється, коли пропозиція національних та імпортних благ дорівнює сумі планових витрат усіх чотирьох макроекономічних суб’єктів: споживчих витрат домогосподарств, інвестиційного попиту підприємців, державних витрат та попиту іноземців на національні блага.

В залежності від рівня інтеграції національної економіки у всесвітню економічну систему розглядають моделі відкритої економіки. Їх поділяють на малі та великі. Для малих моделей характерна відсутність впливу кон’юнктури національної економіки на світову кон’юнктуру. Одночасно, характер впливу всесвітньої кон’юнктури на кон’юнктуру у національній економіці залежить від рівня відкритості національної економіки. У великих моделях достатньо яскраво виявлено взаємний вплив зовнішньої національної та світової кон’юнктури.