2. Платіжний баланс та валютний курс

Взаємозв’язок національної економіки з суб’єктами іноземного сектору відображується у русі показників платіжного балансу. При цьому є характерна особливість. Якщо стан платіжного балансу виражається у національній грошовій одиниці, то поточний облік операцій здійснюється у світовій валюті, тобто для відкритої економічної системи велике значення має валютний курс національної державної одиниці.

Платіжний баланс – це облік платежів, що поступили з-за кордону, та платежів, зроблених суб’єктами національної економіки за кордоном за визначений період часу.

Співвідношення між платежами, що надійшли з-за кордону, та платежами, що зроблени за кордоном, називають сальдо платіжного балансу.

Перевищення платежів, що поступили з-за кордону, над зробленими за кордоном формує активне сальдо платіжного балансу. Перевищення зроблених платежів над тими, що надходять, формує пасивне сальдо платіжного балансу.

Платіжний баланс складається з двох розділів: балансу поточних операцій та балансу руху капіталу.

Баланс поточних операцій підрозділяється на торгівельний баланс, баланс послуг та баланс трансфертів. Торгівельний баланс відображує сумарні платежі по експорту та імпорту товарів. Баланс послуг відображує сумарні виплати відсотків по активам (акції, облігації тощо), чистого доходу по інвестиціям, ліцензіям, фрахту, а також придбання приватними особами валюти в банках для ії ввозу та вивозу. Баланс трансфертів відображує грошові перекази приватних осіб, субсидії та позички приватним особам, подарунки та гранти, а також усі види безоплатної допомоги.

Баланс руху капіталу відображує сумарні платежі з придбання та продажу капітальних активів, таких як акції, облігації, банківські депозити тощо. Продаж капітальних активів закордонним інвесторам являє собою імпорт капіталу (KZ), придбання за кордоном активів – експорт капіталу (KE).

Сальдо по рахунку поточних операцій являє собою чистий експорт країни (NE). Сальдо є позитивним (NE>0), якщо експорт перевищує імпорт, та негативним (NE< 0) при перевищенні імпорту експорту.

Сальдо по рахунку руху капіталу є чистим експортом капіталу (NKE). Сальдо позитивний (NKE > 0), коли імпорт капіталу перевищує експорт, та негативний, якщо є перевищення експорту над імпортом (NKE<0). В першому випадку є приток капіталу у країну, у другому випадку – відтік капіталу з країни.

Таким чином, сальдо платіжного балансу (ZB) являє собою сумарний сальдо балансу поточних операцій та балансу руху капіталу:

ZB = (E - Z) - (KE - KZ) = NE - NKE. (9.2)

Активне сальдо платіжного балансу означає, що сумарний обсяг платежів з-за кордону перевищив в поточному періоді сумарний обсяг платежів за кордон та у країні був приріст чистих іноземних активів.

Пасивне сальдо платіжного балансу означає, що сумарний обсяг платежів за кордон перевищив у поточному періоді сумарний обсяг платежів з-за кордону та у країні було зменшення чистих іноземних активів.

3. Валютний курс

Основною особливістю у взаємовідносинах національній економіці з іноземним сектором є те, що бухгалтерський облік операцій проводиться у національній грошовій одиниці, а розрахунки, як правило, проводять у валюті, яка виконує роль міжнародної грошової одиниці. При цьому важливе значення має співвідношення обміну однієї одиниці на другу. Це співвідношення має назву валютного курсу.

Валютний курс – це ціна однієї валюти, виражена в одиницях другої валюти. Є декілька валют, які виконують функції міжнародної грошової одиниці. В міжнародних валютах виконуються усі зовнішньоекономічні платежі. В Україні гривня прив’язана до однієї з основних міжнародних валют – долару США, а поточний курс гривні до долару є базовим для з’яснення поточних курсів усіх останніх валют. (Останнім часом разом з доларом США виступає також нова загальна валюта Європи - євро.)

Необхідно розділяти обмінний та девізний валютний курс.

Обмінний курс – це ціна одиниці іноземної валюти, виражена в одиницях національної валюти.

Девізний курс – це ціна одиниці національної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти.

(Наприклад, 5,32 гривень за $1 є обмінним курсом гривні, а $0,19 за одну гривню є девізним курсом гривні).

Розподіляють номінальний та реальний валютний курс.

Визначення реального валютного курсу через номінальний:

e^R = e ^. P^Z/P (9.3)

де e^R – номінальний обмінний валютний курс,

e – реальний обмінний валютний курс,

P, P^Z – рівень внутрішніх та світових цін.

Визначення номінального валютного курсу через реальний :

e = e^R.P/P^Z. (9.4)

Якщо ціни усередині країни зростають, то зростає і номінальний обмінний курс. Це означає, що національна валюта дешевшає. Таким чином, фактори, які визначають зріст цін у країні, викликають і зріст обмінного курсу. Оскільки необхідною умовою для зростання цін є зріст пропозиції грошей, то залежність між зміною грошової маси та зміною валютного курсу дуже велика.

Крім цього, на зміну поточного значення номінального валютного курсу впливають такі фактори: автономні зміни чистого експорту, зміни величини чистого експорту капіталу, динаміка попиту на валюту.

В залежності від форми регулювання валютного курсу розрізнюють фіксований та плаваючий валютний курс. При фіксованому курсі Національний банк підтримує валютний курс у заданому значенні. При плаваючому курсі його поточне значення визначається тільки взаємодією попиту та пропозиції на валютному ринку. На практиці не використовують фіксоване або плаваюче валютне регулювання у чистому вигляді. Однак в наші дні в економіці розвинутих країн є тенденція до все більш жорсткої фіксації валютних курсів.

На грошовий ринок має безпосередній вплив сальдо платіжного балансу. При активному сальдо платіжного балансу у національних суб’єктів накопичуються злишки іноземної валюти, які вони обмінюють на національну валюту. При пасивному сальдо платіжного балансу з’являється дефіцит іноземної валюти, яку необхідно купувати на валютному ринку.

Національні суб’єкти купують та продають валюту через комерційні банки. Рівновагу попиту та пропозицій на ринку валюти забезпечує Національний Банк, який має для цього резерви. Придбання та продаж валюти Національним Банком на валютному ринку має назву інтервенції. Національний Банк при пасивному сальдо продає валюту зі своїх резервів та купує валюту при активному сальдо.