2. Фіскальна політика та бюджетний дефіцит. Способи збалансування бюджетного дефіциту. Джерела фінансування бюджетного дефіциту.

Підвищення витрат держави над його доходами образует бюджетний дефіцит. Переважна більшість країн зводить свій бюджет з дефіцитом. Фінансування бюджетного дефіциту здійснюється шляхом запозичення:

у Центрального банку;

у населення.

Відповідно способи фінансування дефіциту державного бюджету наступні:

Кредитно-грошова емісія (монетизация дефіциту держави) - М;

Випуск позик - В.

Дефіцит = М+В.

При монетизации дефіциту державного бюджету держава одержує сеньораж – доход, що витягається в результаті випуску і звертання додаткової кількості грошей. Він дорівнює між сумою додатково випущених грошей і витратами на їхній випуск:

(7.1)

д

r

е M_с – витрати на виготовлення нових грошей.

Доходи від сеньоража завжди одержує держава, крім випадків, коли громадяни тримають свої активи в чи інвалюті використовують валюту іншої країни.

Інфляційний податок виплачують власники коштів, що несуть утрати, викликані ростом інфляції, для нього цілком застосовна крива Лаффера, де базою оподатковування виступають реальні касові залишки.

Якщо дефіцит фінансується за допомогою випуску державних позик, то збільшується ринкова ставка відсотка, відповідно обсяг інвестицій скорочується, відбувається “ефект витиснення” інвестицій.

Виділяють первинний дефіциту держбюджету – різниця між величиною загального (фактичного) дефіциту і сума процентних виплат по боргу. Розрізняють структурний і циклічний дефіцит державного бюджету.

Структурний дефіцит – являє собою перевищення державних витрат над податками в умовах повної зайнятості.

Циклічний дефіцит – різниця між фактичним бюджетним дефіцитом і структурним. Він виникає в результаті циклічного падіння виробництва.

Визначити величину бюджетного дефіциту неможливо без величини державного боргу.

Можна виділити три основні концепції бюджетного дефіциту:

Концепція щорічного збалансування, основна на рикардианском рівності, згодна якому фінансування державних витрат за рахунок боргу рівносильно їхньому фіксуванню за рахунок податків.

Концепція циклічного збалансування заснована на тому, що бюджету повинний бути збалансований у ході економічного циклу, а не щороку.

Для того, щоб протистояти спаду економіки, необхідно, стимулювати сукупний попит. Таким чином, уряд викликає дефіцит державного бюджету. У ході наступного за цим інфляційним підйому уряд підвищує податки і знижує державні витрати.

Концепція функціональних фінансів заснована на ідеї збалансованості економіки, а не бюджету.

Державний борг – це сума накопичених за визначений період часу бюджетних дефіцитів (мінус бюджетні надлишки).

Розрізняю зовнішній і внутрішній борг:

Зовнішній борг – заборгованість держави громадянам і організаціям інших країн.

Внутрішній борг – заборгованість держави громадянам і організаціям своєї країни.

Бюджетний дефіцит і державний борг взаємозалежні. При оцінки розміру бюджетного дефіциту виникає цілий ряд проблем.

1. Перша проблема виникає при оцінки реального дефіциту держбюджету.

Реальний дефіцит бюджету – це:

Номінальний дефіцит бюджету – Величина державного боргу на початок року  Темп інфляції.

2. При розрахунку бюджету необхідно проводити процедуру бюджетирования капіталу, тобто враховувати як активи так і зобов'язання.

3. Бюджет повинний включати невраховані зобов'язання: тобто майбутні пенсії соціальне страхування, відрахування, що робляться в поточному році.

Обслуговування державного боргу приводить витисненню приватного капіталу, тому що ринкова ставка відсотка росте; ріст податків для оплати боргу знижує економічну активність – відбувається перерозподіл доходу на користь власників державних організаційних облігацій.

Зовнішній борг більш небезпечний для економіки, тому що потрібно розплачуватися ресурсами країни.

Співвідношення характеризуючи тягар боргу, його величина залежить від розміру реальної ставки відсотка, темпів росту ВВП і величини первинного дефіциту.