4. Крива Лаффера та можливість її практичного застосування.
Одним з факторів економічного росту прихильники концепцій «економіки пропозиції» вважають зниження податкових ставок. Артур Б. Лаффер теоретично обґрунтував програму адміністрації президента Рейгана на період 1980-х років, що були спрямовані на стимулювання економічної активності в країні.
А. Лаффер вважав, що надмірне підвищення податкових ставок на доходи підриває стимули до інвестицій, знижує трудову активність і викликає перехід легальної економіки в тіньову. Обґрунтуванням цьому послужив так називаний “Ефект Лаффера”, графічним відображенням служить “Крива Лаффера”.
Крива Лаффера показує залежність одержуваних державою сум прибуткового податку від ставок податку.(Рис. 7.3)
R
r
RA
RB
rA
50%
rB
A
B
Рис.
7.3
Крива
Лаффера
По вертикальній осі відкладаються величини податкових надходжень (R), по горизонтальної – значення ставок прибуткового податку (r).
Якщо r=0, то держава не одержує податкових надходжень. При r= 100% загальні податкові надходження також будуть дорівнюють нулю, тому що відсутні стимули до збільшення доходу.
У крапці А при ставці прибуткового податку r= 50% податкові надходження будуть максимальними, потім вони будуть знижуватися при росту податкових ставок (Rb Ra).
Зміст “Ефекту Лаффера” полягає в тому, що зменшення податкових ставок викликає скорочення доходів держави, але це скорочення буде носити короткочасний характер, у тривалій перспективі зниження податків викликає ріст заощаджень, інвестицій і зайнятості.
І хоча безперечним є той факт, що зміна податкових ставок робить стимулююче чи гальмуюче вплив не економіку, на практиці теоретичні побудови Лаффера виявилися помилковими: не не збільшувалася частка заощаджень і пропозиція праці.
Практичне використання кривої Лаффера виявилася дуже проблематичним, тому що, по-перше, складно було визначити: на лівій і на правій стороні кривої знаходиться економіка країни в довгий період часу; по-друге, на обсяг інвестицій в економіці країни впливає безліч факторів крім податкових ставок.
Таки образом, можна сказати, що ефект Лаффера не приніс очікуваних результатів.
5.Фінансовий ринок та його структура. Ринок цінних паперів.
Фінансовий ринок – сфера грошових операцій, де об’єкт угоди виступають вільні кошти населення, суб’єктів господарювання і державних структур, надані користувачеві під цінні папери або у вигляді позики.
Поняття «фондовий ринок» трактується як сфера обігу інвестиційних цінних паперів, або ринок капіталу. Фондовий ринок, як свідчить світовий досвід, є неодмінним атрибутом ринкової економіки. Що ж до званої економіки перехідного періоду, то створення фондового ринку є однією з найперших умов успішного економічного реформування.
Засвоєння теоретичних принципів та методології фондового ринку створює підґрунтя для оволодіння складними функціями випуску цінних паперів, організації процесу їх обігу, забезпечення розвитку інфраструктури ринку та постійного вдосконалення механізму його регулювання.
Грошовий ринок можна уявити складним із двох частин: сфери обігу грошей та сфері обігу цінних паперів у вигляді короткострокових фінансових інструментів –вексель, сертифікатів, чеків і т. д. Ринок цінних паперів у свою чергу складається з фондового ринку і сфери грошового ринку, де обертаються короткострокові цінні папери і яка, таким чином, має розглядатися як складова грошового ринку і ринку цінних паперів. (Рис.7.4)
Грошовий
ринок
Фондовий
ринок
Гроші
Короткострокові
цінні папері
Довгострокові цінні
папери
Ринок
цінних паперів
Рис. 7.4. Склад грошового ринку
Ринок цінних паперів – це система економічних відносин, пов’язаннях з емісією, розміщення, купівлею - продажем цінних паперів. За своєю структурою ринок цінних паперів є багаторівневим (рис. 7.5).