6.Державне регулювання підприємницької діяльності:

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України.

На відміну від юридичної – економічна наука завжди приділяла велику увагу проблемам створення оптимальної системи державного регулювання підприємництва. Юриспруденції відповідних розробок бракує, тому проблематика державного регулювання підприємництва є особливо актуальною для неї.

Ця мета реалізується у функціях державного регулювання, визначених Концепцією:

формування системи економічних інститутів державного управління; регулювання пропозиції та попиту на товари шляхом датування їх споживання;

перерозподіл доходів населення і суб’єктів господарювання, спрямований на пом’якшення соціальної нерівності;

стимулювання виробництв, що створюються на базі нових технологій, розвиток експортного виробництва, економічний захист стратегічно важливих виробництв та інше.

7.Загальна характеристика суб’єктів підприємницького діяльності.

У Законі України « Про підприємництво» зазначено що суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути:

• Громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

• Юридичні особи всіх форм власності, установлених ЗАКОНОМ України «Про власність»

До першої групи суб’єктів належать фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Обовязкова вимога до індивідуальних підприємців є державна реєстрація – саме в державній реєстрації вони набувають статус суб’єктів підприємства. Субєктами підприємства можуть бути громадяни, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Отже, не можуть бути суб’єктами підприємництва особи, визначені у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними. Підприємцями можуть бути громадяни які досягли 18 років,

Другу групу суб’єктами підприємницької діяльності займає юридична особа – організації, що має відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами, і відповідачами в суді.

8.Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності

Статус підприємця в Україні досягається шляхом державної реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством. Провадження підприємницької діяльності без державної реєстрації забороняється. Державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності здійснюють виконавчі комітети міських, районних у містах Рад народних депутатів або районні (а також районні в м. Києві і м. Севастополі) Державні адміністрації за місцезнаходженням керівного органу (правління, дирекції та ін.) чи місцем проживання суб’єктів бізнесу.

Законодавством визначено також органи, які здійснюють державну реєстрацію окремих видів суб’єктів господарського права. Так, господарські товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструє Національний банк України в порядку, визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фондова біржа підлягає державній реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до Законів України “Про підприємство”, "Про підприємництво", постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності" вироблено систему дій для реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають такі документи:

реєстраційну картку встановленого зразка, яка водночас є заявою про державну реєстрацію (її ви отримаєте у виконкомі). У разі потреби орган державної реєстрації надає допомогу в заповненні картки;

довідку (або її копію) про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (ДРФО). Нагадаємо, що зазначену довідку фізична особа отримує особисто в органі податкової служби за своїм місцем проживання;

документ, який підтверджує внесення плати за реєстрацію. Про реквізити для платежу можна дізнатися в органі державної реєстрації;

9.Ліцензування підприємницької діяльності.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов (ст. 14 ГКУ).

Отже, термін ліцензія означає - дозвіл на право ввозу та вивозу товарів, що видається спеціальними державними органами для укладення невизначеної кількості угод за період дії ліцензії, а тому ліцензії розглядаються в декількох аспектах:

• як дозвіл на експорт товарів

• дозвіл на використання в підприємницькій діяльності запатентованого об'єкту промислової власності

• як спеціальний дозвіл, що видається Кабінетом

Міністрів України чи уповноваженим ним органом на здійснення вказаного законом виду підприємницької діяльності (ст.4 Закону України "Про підприємництво").

Варто зазначити, що ліцензування підприємницької діяльності спрямовано на захист життя та здоров'я людини, здорового довкілля, забезпечення економічних інтересів держави, формування дохідної частини державного бюджету, захист внутрішнього споживача від недоброякісних продуктів. Тому загальні підходи до ліцензування підприємницької діяльності визначаються в тому, що такій легалізації підлягає лише діяльність, яка:

• становить небезпеку для життя та здоров'я людини;

• становить небезпеку для довкілля;

• загрожує інтересам самої держави.

Ліцензії за способом дозволу бувають:

• відкриті з загальним опублікованим дозволом займатися вказаною діяльністю на термін не менше одногомісяця;

• генеральні ліцензії -дозвіл на заняття певної діяльністю , операціями з певними товарами чи з певною країною або їх групою на вказаний в ліцензії період ліцензування;

• виключні ліцензії надають монопольне право на здійснення певного виду діяльності;

• разові ліцензії, які мають іменний характер і видаються на здійснення кожного окремого виду підприємницької діяльності конкретним суб'єктам на період не більший, ніж технологічно необхідний для здійснення такої ліцензованої операції.

Таким чином, підприємництво повинно здійснюватися легальне. Тобто, особа, що реалізує свою підприємницьку правоздатність та своє конституційне право на заняття підприємництвом повинна у встановлено порядку зареєструватися в якості підприємця. З отриманням свідоцтва про державну реєстрацію, як підприємця, вона отримує спеціальний правовий статус підприємця і в якості такого набуває суб'єктивного права на реальні підприємницькі правочини та додаткові до загального статусу людини юридичні обов'язки. В тому разі, коли для зайняття конкретним видом підприємницької діяльності потрібні спеціальні дозволи, то вони у встановленому порядку повинні бути теж отримані (отримання ліцензій, патентів, сертифікатів тощо).

6.Реалізація права власності і на нематеріальні ресурси. Класифікація ліцензій. Види розрахунків за ліцензії.

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їхнє використання самим власником, або наданням з його дозволу такого права іншій заінтересованій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди. Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода – це договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, „ноу-хау”, товарні знаки тощо.

Залежно від підстави видачі дозволу використовувати технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та примусові. За добровільною ліцензією ліцензіар передає дозвіл використати об’єкт права ліцензіату на підставі договору, в якому регламентуються обов’язки кожної сторони, обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди. Примусова видається на підставі рішення компетентного державного органу проти волі патентовласника. У цьому разі розміри винагороди встановлює цей державний орган. Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні й повні ліцензії. Звичайна ліцензія залишає ліцензіарові право особистої експлуатації технічного рішення і можливість укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами. Виключна ліцензія передає ліцензіатові права виключного користування об'єктом ліцензії, але зберігає за ліцензіаром право користування технічним рішенням. Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Залежно від характеру об'єкта, який передається за договором, ліцензії поділяються на патентні та безпатентні. Об'єктом патентної ліцензії є технічне досягнення, захищене патентом. Безпатентні ліцензії, об'єктом яких є не захищені патентами технічні досягнення, «ноу-хау», виробничий досвід тощо.

На практиці використовують кілька видів розрахунків за ліцензії. Найбільш поширено періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати. Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва або в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди називається пашуальною виплатою. Пашуальний платіж є, по суті, фактичною ціною ліцензії. Він здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.

Розрахунки за ліцензії можуть також провадитись передачею ліцензіару частки цінних паперів (акцій, облігацій) ліцензіата. Має місце і такий вид розрахунків, як зустрічна передача технічної документації, яка передбачає взаємний обмін ліцензіями, технологічними знаннями, досвідом. На практиці часто трапляються різні комбінації названих форм винагороди (наприклад, за реалізації франчайзингових угод).

7. Патентування підприємницької діяльності.

торговим патентом є державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися видами підприємницької діяльності. Крім ліцензії, для ведення підприємництва в торговельній діяльності - роздрібної й оптової торгівлі, діяльності в торгово-виробничій (общепит) сфері за наявні засоби, інша готівка платіжні засоби й з використанням кредитних карток, - діяльності по обміні наявних валютних цінностей, а також діяльності по наданню послуг у сфері ігорного бізнесу й побутових послуг, необхідно одержати торговельний патент. Для одержання торговельного патенту необхідно представити в податкові органи по місцю проведення підприємницької діяльності відповідну заявку. Заявка на придбання торговельного патенту повинна містити наступні реквізити: -найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

-витяг з установчих документів про юридичну адресу суб'єкта підприємницької діяльності, а у --випадку, якщо патент здобувається для структурного (окремого) підрозділу, із вказівкою цього місця; -вид підприємницької діяльності, здійснення якого вимагає придбання торговельного патенту; -найменування документа про повну або часткову оплату вартості торговельного патенту.

8.Поняття та види підприємств.

Підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, що має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково- дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку. види підприємств:

Приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; Колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; Господарське товариство; Підприємство, засноване на власності об,єднання громадян, Комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; Державне підприємство, що засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.