15. Показники використання виробничої потужності

Рівень використання виробничої потужності визначається такими показниками:

1. Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності:

де Вф – фактичний річний випуск товарної продукції,

Пф – середньорічна виробнича потужність.

По Кн визначається рівень використання і наявності резервів виробничої потужності, а також рівень напруженості планового завдання. Чим ближче цей показник до 1, тим ліпше використовується виробнича потужність.

2. Коефіцієнт екстенсивного навантаження визначається за формулою:

де Фф – фактичний час роботи обладнання за зміну, день, місяць, рік.

Фм – максимально можливий фонд роботи обладнання за цей же термін.

3. Екстенсивним показником використання обладнання є також коефіцієнт змінності, який визначається за формулою:

tфакт. стан/год – фактично вироблений час в ст/год за добу,

tмож. стан/год – максимально можливе число стангодин при роботі в 1 зміну.

4. Коефіцієнт інтенсивного навантаження.

де Вф – фактичний обсяг продукції (робіт) в од. часу,

Впл – планова норма виробітку за цей час.

5. Інтегральний коефіцієнт навантаження.,визначається як добуток коефіцієнтів інтенсивного та екстенсивного навантаження:

Кінт = Кін · Ке.н.

Цей коефіцієнт характеризує рівень використання обладнання як по продуктивності, так і по часу.

Фактори, які визначають ВП:

1) номенклатура, асортимент і якість продукції,

2) кількість встановленого устаткування,

3) розміри і склад виробничих площ,

4) фонд часу роботи устаткування,

5) прогресивні норми використання устаткування.

Величина виробничої потужності залежить:

1) від структури основних виробничих фондів, питомої ваги їх активної частини. При розрахунку потужності враховується все закріплене за цехами обладнання незалежно від його стану, а також обладнання, яке вводиться в експлуатацію відповідно з планами капітального будівництва;

2) від якісного складу машин і обладнання, чим досконаліші машини і обладнання, тим вища їх продуктивність за одиницю часу роботи;

16. Зміст, завдання та місце виробничої програми в системі господарських планів підприємства

Виробнича програма — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку

Виробнича програма включає в себе:

— план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань);

— план збуту продукції;

— розрахунок виробничої потужності.

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Виробнича програма є основою для складання наступних розділів плану підприємства:

— технічного розвитку й організації виробництва;

— підвищення економічної ефективності виробництва;

— капітальних вкладень;

— капітального будівництва;

— матеріально-технічного забезпечення;

— праці та кадрах;

— собівартості, прибутку та рентабельності;

— фондів економічного стимулювання;

— соціального розвитку

— заходів з охорони природи;

• фінансового.