- •1. Українська національна культура у контексті надбань світової цивілізації.
- •2. Українська культура як цілісний феномен.
- •3. Періодизація розвитку української культури
- •4. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян
- •5. Трипільська культура та її особливості
- •6. Культура скіфської доби
- •7. Черняхівська культура та її особливості
- •8. Характер релігійних вірувань та міфологія стародавніх слов'ян
- •9. Джерела формування культури Київської Русі
- •10. Особливості культури Київської Русі
- •11. Вплив християнства на процеси розвитку культури Київської Русі
- •12. Перекладна література як першоджерело становлення і розвитку оригінальної літератури Київської Русі
- •13. Провідні жанри оригінальної літератури Київської Русі
- •14. Основні жанрри образотворчого мистецтва Київської Русі
- •15. Види прикладного мистецтва на Русі
- •16. Зародження і розвиток шкільної освіти на Русі
- •17. Особливості архітектури,живопису і жуд.Ремесел у Галицько-Волинському князівстві
- •18. Розвиток освіти в польсько-литовську добу
- •19. Характерні особливості літературного і видавничого процесу в українських землях за часів феодальної роздрібненості
- •20. Ідеї раннього гуманізму в українській культурі
- •21. Розвиток ідей Ренесансу в Україні
- •22. Своєрідність "вченої" поезії і її представник.Теми,досягнення.
- •23. Братства та їхня роль у розвитку української культури
- •24. Гурток Києво-Печерської лаври.Розвиток укр.Друкарства
- •25. Архітектура,малярство,графіка,граверство,скульптура 14-16ст.
- •26. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку укр. Культури.
- •27. Реформа церкви та освіти в 17ст.
- •28. Роль козацтва в культурній розбудові України 17ст.
- •29. Особливості культури укр. Бароко.
- •30. Основні літературні жанри козацької доби.
- •31. Національна специфіка іконопису 17-18ст.
- •32. Особливості портретного живопису доби бароко.
- •33. Національна своєрідність дерев'яних і кам'яних ("козацьких") храмів 17ст.
- •34. Внесок гетьмана Івана Мазепи в розбудову укр. Культури.
- •35. Українське просвітництво.
- •36. Специфіка українського класицизму 18-19 ст.
- •37. Генезиз та періодизація епохи українського Відродження хіх ст.
- •38.Особливості розвитку українського романтизму хіх ст.
- •39. Розвиток української літератури хіх ст.
- •40. Український театр та музика 19ст.
- •41. Роль т.Шевченка у розвитку української культури
- •42. Модернізм в українському мистецтві кінця 19 – початку 20 ст.
- •43. Основні стилі та напрямки літератури і мистецтва в Україні на початку 20ст.
- •44. Український культурний ренесанс 20-х років 20 ст.
- •45. Авангардні течії в українському живописі
- •46. Культурнее життя в роки Другої Світової війни
- •47. Особливості розвитку культури України в радянський час.
- •48. Шістдесятництво як естетичне явище
- •49. Культура української діаспори
- •50. Тенденції розвитку сучасної української культури.
12. Перекладна література як першоджерело становлення і розвитку оригінальної літератури Київської Русі
* Літописи та літописні зводи періоду Київської Русі доносять до нас подих часу і живі голоси свідків та учасників подій. Окремі з них говорять неупереджено, мовою фактів, дехто на історичні події накладає свої оцінки, власне бачення явищ чи історичних осіб. А відтак ми читаємо не лише літопис, а й бачимо портрет історика, що, безперечно, розширює нашу інформацію про минувшину. Історія нашої Батьківщини не може похвалитися дуже давніми літописними та літературними пам'ятками. Донедавна в обігу були здебільшого як єдино достовірні й незаперечні історичні джерела Геродота, Плінія, Павсанія, Прокопія, Иордана та Нестора, інші ж обходили мовчанкою. Так, зокрема, відома широкому науковому загалу за кордоном "Влесова книга" була опрацьована славістами Франції, Англії, Німеччини, США, Канади. По ній вийшли ґрунтовні дослідження, а в колишньому Радянському Союзі зустрічалися тільки репліки критичного змісту в періодиці. "Влесова книга", а точніше, дощечки, на яких її було написано, знайшов полковник Ізенбек 1919 р. на території України в маєтку Задонських, що знаходився у Великому Бурлюку Харківської губернії. Підібрані й збережені полковником Ізенбеком у пограбованому маєтку дощечки здійснили подорож через Київ, Прагу, Берлін, Париж і зупинились у Бельгії. Там їх досліджував Ю. Миролюбов — хімік, поет, письменник та історик, якому Ізенбек їх показав при розмові про пошуки сюжету для написання повісті про слов'ян. Ю. Миролюбова ці дощечки зацікавили, точніше, захопили, і вивченню їх він віддав 14 років: переписав кожну дощечку і зробив спробу дешифрувати. Частково це вдалося. Наче відчуваючи, що на дощечки очікує чергове випробування, Ю. Миролюбов переслав копії до музею Російського мистецтва у Сан-Франціско. Секретарем музею на той час був генерал Куренков, псевдонім — А. Кур. Він став першим дослідником текстів дощечок і зробив перші публікації 1954 р. у газеті "Жар-птиця". Отже, через 35 років після знахідки у нашій країні дізналися про існування цієї пам'ятки. Над "Влесовою книгою" працювали С. Лісний (проф. Парамонов, книга "Русь, звідки ти прийшла?", 1959), Лазаревич, Соколов, Качур; Кірніч зробив переклад українською мовою, а В. Шаян видав у Гамільтоні (Канада) працю "Віра наших предків" (1987), у якій дослідив цю пам'ятку історії слов'ян. Самі ж дощечки після смерті Ізенбека 1941 р. зникли в бурях Другої світової війни. Багато історичних хронік говорили про народи, що населяли Україну: "Ці варвари були неписьменні і найвища благодать, яку їм надало християнство — писемність". Ця теза активно розроблюється і сьогодні. Зокрема, академік Д. Ліхачов у статті "Тисячоліття культури" (Альманах библиофила. — М., 1989. — Вип. 26) твердить: "Я гадаю, з хрещення Русі взагалі можна починати історію російської культури. Як і української, і білоруської. Але характерні риси російської, білоруської й української культури — східнослов'янської культури Давньої Русі — сягають того часу, коли християнство змінило язичництво. Християнство — писемна релігія, що прилучила Русь до високорозвинутої міфології, до історії європейських і малоазіатських країн. З варварської країни на краю світу раптом з'явилася держава із світовою культурою, світовою релігією, і одразу це було ознаменовано розквітом давньоруської культури". Як бачимо, шановний академік або не бачив, або не хотів бачити того, що у дохристиянську добу Україна-Русь уже мала не лише міфологію, як у стародавніх Греції та Римі, а й релігію, яка не поступалася християнству, а точніше, відповідала його основним постулатам, а не догматам його послідовників. Алфавіт "Влесової книги" має характерні особливості. Це не кирилиця і не глаголиця. Професор Парамонов робить спробу ввести новий термін, назвавши цей шрифт влесовицею. "Влесова книга" відсуває відому нам історію принаймні на 1500 років углиб. Окрім історичних хронік, які подано у книзі й досить легко накладаються на історичну канву, у ній закладено цілу низку моральних норм і правил наших пращурів. Ось одне з них: "Потрібно молитися і вмиватися 5 разів на день, щоб у чистому тілі був здоровий дух, і потрібно захищати землю предків, що дивляться на нас з неба". Ми знаходимо дати, які дають змогу "прив'язатися" до певних історичних подій: "Наш народ вирушив до Карпатських гір, де і жив протягом 500 років. А потім повернувся на береги ріки Непра (Дніпра), де жив 300 років до приходу готів... Це сталося за 1300 років до Германаріха". Вождь готів добре відомий в історії. У тексті дощечки 1В йдеться про загарбника Ізви, констатується, що "ми сильні тоді тільки, коли об'єднуємо наші сили". Заклик до єднання — постійна теза, яка звучить у слов'янських пам'ятках. На дощечці 7 Е наводиться цікаве свідчення про племена, які, об'єднавшись, створили першу руську державу — Київську Русь. Йдеться також про племена братів та їхню допомогу, у тому числі збройну, для відсічі поневолювачам. Тут же знаходимо відомості про експансію греків північного Причорномор'я, які, почавши з торгівлі, закінчили тим, що "з'явилися з численною озброєною молоддю" і прогнали геть русичів (молодь — синонім армії). Так було окуповано Сурож та узбережжя Синього (Чорного) моря. Греки про це також написали, але по-іншому, за ними були готи, які "чинили нам зло', гуни, які "хотіли красти нашу худобу і забирати наших людей", варяги, "яких ніхто не запрошував". Це дещо інший погляд на вітчизняну історію. "Влесова книга" — непересічна пам'ятка слов'ян, яка чекає свого дослідника в Україні, там, де її було створено. Наступні за значенням літописні пам'ятки і зводи: "Слово про закон і благодать" митрополита їларіона, яке стало своєрідною основою літописання руського; широковідома "Повість минулих літ", що певною мірою узагальнила всі відомі на той час пам'ятки і свідчення про те, "звідки пішла земля руська"; Галицько-Волинський літопис, який висвітлює події із середини 1205 p. до зими 1290 p.; "Києво-Печерський патерик" — збірка оповідань, а точніше, історичних хронік про заснування і перші роки діяльності та житія святих, пов'язаних із Києво-Печерською лаврою. Цікаві дані, де підтверджується багато історичних подій, викладені у книзі В. Висоцького "Графіті Софії Київської". Це наукове дослідження дало можливість уточнити велику кількість історичних дат і подій, що відбувалися в IX—XII ст.