- •1. Українська національна культура у контексті надбань світової цивілізації.
- •2. Українська культура як цілісний феномен.
- •3. Періодизація розвитку української культури
- •4. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян
- •5. Трипільська культура та її особливості
- •6. Культура скіфської доби
- •7. Черняхівська культура та її особливості
- •8. Характер релігійних вірувань та міфологія стародавніх слов'ян
- •9. Джерела формування культури Київської Русі
- •10. Особливості культури Київської Русі
- •11. Вплив християнства на процеси розвитку культури Київської Русі
- •12. Перекладна література як першоджерело становлення і розвитку оригінальної літератури Київської Русі
- •13. Провідні жанри оригінальної літератури Київської Русі
- •14. Основні жанрри образотворчого мистецтва Київської Русі
- •15. Види прикладного мистецтва на Русі
- •16. Зародження і розвиток шкільної освіти на Русі
- •17. Особливості архітектури,живопису і жуд.Ремесел у Галицько-Волинському князівстві
- •18. Розвиток освіти в польсько-литовську добу
- •19. Характерні особливості літературного і видавничого процесу в українських землях за часів феодальної роздрібненості
- •20. Ідеї раннього гуманізму в українській культурі
- •21. Розвиток ідей Ренесансу в Україні
- •22. Своєрідність "вченої" поезії і її представник.Теми,досягнення.
- •23. Братства та їхня роль у розвитку української культури
- •24. Гурток Києво-Печерської лаври.Розвиток укр.Друкарства
- •25. Архітектура,малярство,графіка,граверство,скульптура 14-16ст.
- •26. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку укр. Культури.
- •27. Реформа церкви та освіти в 17ст.
- •28. Роль козацтва в культурній розбудові України 17ст.
- •29. Особливості культури укр. Бароко.
- •30. Основні літературні жанри козацької доби.
- •31. Національна специфіка іконопису 17-18ст.
- •32. Особливості портретного живопису доби бароко.
- •33. Національна своєрідність дерев'яних і кам'яних ("козацьких") храмів 17ст.
- •34. Внесок гетьмана Івана Мазепи в розбудову укр. Культури.
- •35. Українське просвітництво.
- •36. Специфіка українського класицизму 18-19 ст.
- •37. Генезиз та періодизація епохи українського Відродження хіх ст.
- •38.Особливості розвитку українського романтизму хіх ст.
- •39. Розвиток української літератури хіх ст.
- •40. Український театр та музика 19ст.
- •41. Роль т.Шевченка у розвитку української культури
- •42. Модернізм в українському мистецтві кінця 19 – початку 20 ст.
- •43. Основні стилі та напрямки літератури і мистецтва в Україні на початку 20ст.
- •44. Український культурний ренесанс 20-х років 20 ст.
- •45. Авангардні течії в українському живописі
- •46. Культурнее життя в роки Другої Світової війни
- •47. Особливості розвитку культури України в радянський час.
- •48. Шістдесятництво як естетичне явище
- •49. Культура української діаспори
- •50. Тенденції розвитку сучасної української культури.
36. Специфіка українського класицизму 18-19 ст.
З кінця XVIII ст. в Україну прийшов класицизм, так званий "міський стиль", характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва. Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям.
На межi XVIII-XIX столітть прекрасними зразками класичності були величаві палати гетьмана Кирила Розумовського в Почепі (проект Де ля Мото, арх. О. Яновецький), Яготині (проект Менеласа), Глухові (арх. Андрій Квасов) й Батурині (проект Андрія Квасова, арх. Чарльз Камерон). Величезних розмірів палата в Почепі, збудована у 1796 р., дає широку площу спокійних архітектурних мас, але із сухими й одноманітними лініями деталей. Зате справжнім мистецьким твором є палата в новій столиці України — Батурині, побудована в 1799 — 1803 рр., де вже помітні впливи стилю Людовика XVI. Не менш інтересна величезна палата Завадовського в Ляличах (арх. Д. Кваренгі, 1794—95), де цілий комплекс будов творить колосальне півколо, а головний корпус має витончені форми т.зв. палладіївського стилю типу villa rotonda коло Віценци в Італії.
В Україні класицизм не зміг у силу несприятливих історичних обставин розвинутися як цілісна структурована система, переважно орієнтувався на низькі жанри (очевидно, під впливом низового бароко). Деякі тенденції класицизму знайшли свій вияв у трагікомедії «Володимир» Феофана Прокоповича, поезії Івана Некрашевича, шкільних «піїтиках» XVIII ст., поемі «Енеїда» Івана Котляревського, травестійній оді «Пісні Гараська» Петра Гулака-Артемовського, оповіданнях Григорія Квітки-Основ'яненка та ін.
Шедевром українського класицизму стає героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійний. Поширюється також травестійна ода (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський) і байка (П. Білецький-Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні жанри превалюють і в драматургії («Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), а в доробку Г. Квітки-Основ'яненка розвивається нетипова для літератури класицизму проза. З «високих» жанрів на зламі XVIII—XIX століть була поширена ода (І. Фальковський, І. Максимович, І. Шатович), яка створювалася з приводу урочистих дат або візитів світських і церковних можновладців.
Класицизм в Україні, на відміну від інших національних літератур, народився та існував без боротьби з бароковою літературою. У другій половині XVIII століття, коли Україна стає російською провінцією і втрачає національні літературні й культурні центри (зокрема Київську Академію), бароко зникає саме собою. Український класицизм, незважаючи на свій не вельми різноманітний прояв, знаменує собою перехід до єдиної літературної мови. Вживання народної мови вимагали існуючі в літературі українського класицизму жанри — травестія, байка, комедія, народне оповідання. Такий перехід від білінгвічного бароко (церковнослов'янська й українська мови) стає для України справжнім літературним ренесансом.
Кращі набутки зрілого класицизму знаходять підтримку, поширення у творчій практиці українських архітекторів та скульпторів.
Відомі зодчі першої половини ХІХ ст.. такі як Андрій Воронихін, Андріян Захаров, Олександр Брюллов, Василь Стасо, Вікентій Беретті доповнили основну формулу класицизму, положенням про цілісність і ансамблю та його синтез із давньою забудовою. Виняткову увагу вони приділяти єдності архітектурних споруд.
Найвеличнішій будівлі за їхнім задумом, мали відповідати вимогам кругового або секторально-панорамного огляду і мати ідеальні пропорції з різних точок зору. На них мав триматися ансамбль вулиці, площ, кварталів. Одним з найбільших досягнень зрілого класицизму було втілення в практику синтезу архітектури й скульптури. В першій пол. ХІХ ст.. співдружність цих двох мистецтв досягла небувалої досконалості.
Серед значних і найкращих споруд кінця ХVІІІ ст.. виділяється п’ятибанний Спасо-Преображенський собор у Новгороді–Сіверському, закладений за планом петербурзького архітектора Дж. Кваренчі. Собор розміщено у центрі забудови монастиря.