- •1. Українська національна культура у контексті надбань світової цивілізації.
- •2. Українська культура як цілісний феномен.
- •3. Періодизація розвитку української культури
- •4. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян
- •5. Трипільська культура та її особливості
- •6. Культура скіфської доби
- •7. Черняхівська культура та її особливості
- •8. Характер релігійних вірувань та міфологія стародавніх слов'ян
- •9. Джерела формування культури Київської Русі
- •10. Особливості культури Київської Русі
- •11. Вплив християнства на процеси розвитку культури Київської Русі
- •12. Перекладна література як першоджерело становлення і розвитку оригінальної літератури Київської Русі
- •13. Провідні жанри оригінальної літератури Київської Русі
- •14. Основні жанрри образотворчого мистецтва Київської Русі
- •15. Види прикладного мистецтва на Русі
- •16. Зародження і розвиток шкільної освіти на Русі
- •17. Особливості архітектури,живопису і жуд.Ремесел у Галицько-Волинському князівстві
- •18. Розвиток освіти в польсько-литовську добу
- •19. Характерні особливості літературного і видавничого процесу в українських землях за часів феодальної роздрібненості
- •20. Ідеї раннього гуманізму в українській культурі
- •21. Розвиток ідей Ренесансу в Україні
- •22. Своєрідність "вченої" поезії і її представник.Теми,досягнення.
- •23. Братства та їхня роль у розвитку української культури
- •24. Гурток Києво-Печерської лаври.Розвиток укр.Друкарства
- •25. Архітектура,малярство,графіка,граверство,скульптура 14-16ст.
- •26. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку укр. Культури.
- •27. Реформа церкви та освіти в 17ст.
- •28. Роль козацтва в культурній розбудові України 17ст.
- •29. Особливості культури укр. Бароко.
- •30. Основні літературні жанри козацької доби.
- •31. Національна специфіка іконопису 17-18ст.
- •32. Особливості портретного живопису доби бароко.
- •33. Національна своєрідність дерев'яних і кам'яних ("козацьких") храмів 17ст.
- •34. Внесок гетьмана Івана Мазепи в розбудову укр. Культури.
- •35. Українське просвітництво.
- •36. Специфіка українського класицизму 18-19 ст.
- •37. Генезиз та періодизація епохи українського Відродження хіх ст.
- •38.Особливості розвитку українського романтизму хіх ст.
- •39. Розвиток української літератури хіх ст.
- •40. Український театр та музика 19ст.
- •41. Роль т.Шевченка у розвитку української культури
- •42. Модернізм в українському мистецтві кінця 19 – початку 20 ст.
- •43. Основні стилі та напрямки літератури і мистецтва в Україні на початку 20ст.
- •44. Український культурний ренесанс 20-х років 20 ст.
- •45. Авангардні течії в українському живописі
- •46. Культурнее життя в роки Другої Світової війни
- •47. Особливості розвитку культури України в радянський час.
- •48. Шістдесятництво як естетичне явище
- •49. Культура української діаспори
- •50. Тенденції розвитку сучасної української культури.
48. Шістдесятництво як естетичне явище
* На громадське життя в Україні помітно вплинуло нове покоління митців — шістдесятники. Серед зачинателів його були Ліна Костенко і В. Симоненко. Вони виступали проти фальші, єлейності у відбитті дійсності, відстоювали національно-культурне відродження України. Інтерес читачів викликали збірки поезій Ліни Костенко "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958), "Мандрівки серця" (1961). Побачила світ перша збірка В. Симоненка "Тиша і грім" (1962), що стала водночас його останньою прижиттєвою книгою. Позитивні відгуки в 1962 p. одержали перші збірки поезій І. Драча "Соняшник" та М. Вінграновського "Атомні прелюди". До них приєдналася велика група творчої молоді, яка прагнула зламати літературні шаблони, знайти нові зображувальні форми, переступити через одномірне, одноколірне, догматичне сприйняття світу. До цієї когорти належать поети Б. Олійник, В. Коротич, І. Калинець, В. Стус, прозаїки Г. Тютюнник, В. Шевчук, Є. Гуцало, Р. Іваничук, критики І. Дзюба, І. Світличний, Є. Сверстюк, публіцист В. Чорновіл та ін. Великий резонанс у республіці викликала праця І. Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?". На великому документальному матеріалі він обгрунтував важливість і місце національного питання в повоєнну добу, наголосив, що воно є водночас питанням і соціальним, і загально-історичним. Репресії 1965—1966 pp., посилення ідеологічного тиску на інтелігенцію замість бажаного знищення інакомислення дали зворотний результат: частина шістдесятників, які залишилися на волі, почали чинити опір неосталінізмові. Друга половина 60-х років стала епохою самвидаву, насамперед політичної публіцистики. З'явилися твори "Лихо з розуму" В. Чорновола — збірка документів і біографічних відомостей про жертви репресій 1965—1966 pp.; "Собор у риштованні" — літературно-публіцистичне есе Є. Сверстюка, присвячене морально-етичним проблемам, що порушувалися в романі О. Гончара "Собор"; антисталінські статті В. Мороз "Репортаж із заповідника імені Берія" і "Серед снігів". У самвидаві публікувались десятки невеликих політико-публіцистичних розвідок, листів протесту, літературно-художніх творів. У Львові в 1970 p. почав виходити "самвидавчий" журнал "Український вісник", який публікував заборонені твори, подавав інформацію про події суспільно-політичного життя, що замовчувались офіційною пресою, наводив хроніку репресій проти дисидентів. Головним редактором "Українського вісника" був В. Чорновіл, йому допомагали Я. Кендзьор, М. Косів, О. Антонов та ін. Протягом 1970—1972 pp. вийшло 6 номерів журналу. Поява часопису була важливою подією в дисидентському русі; вона сприяла його організаційній консолідації. Хвиля репресій у 1965—1966 pp. супроводжувалась масштабним ідеологічним поворотом. Газети зарясніли статтями, спрямованими проти "буржуазної ідеології" та "українського буржуазного націоналізму". Пожорстокішала цензура. ЦК КПУ ухвалив низку таємних постанов, стосовно виправлення "ідеологічних помилок" у роботі деяких журналів ("Вітчизна", "Жовтень" та ін.), кіностудії ім. О. Довженка. Тривала прихована ідеологічна "чистка" редакцій газет, журналів, видавництв, інститутів гуманітарного профілю. Академії наук УРСР. Усе це нагадувало сталінські ідеологічні "чистки" 40—50-х років. Проте навіть в умовах нового наступу "класово-партійної" ідеології талановитим митцям вдавалося створювати високохудожні книги. У 60-80-ті роки українська література поповнилася творами відомого письменника О. Гончара ("Тронка", "Циклон", "Собор", "Берег любові", "Твоя зоря", "Чорний яр"), романами М. Стельмаха ("Чотири броди", "Дума про тебе", "Правда і кривда"), П. Загребельного ("Розгін", "Диво"), В. Дрозда ("Катастрофа"), І. Білика ("Меч Арея"), В. Земляка ("Лебедина зграя", "Зелені млини"), І. Чендея ("Березневий сніг"). Інтерес громадськості викликала творчість романістів історичного спрямування Р. Іваничука, Ю. Мушкетика, Р. Федоріва, Р. Іванченко. Плідно працювали О. Коломієць, М. Зарудний та інші драматурги, п'єси яких ставили театри України.