- •1. Українська національна культура у контексті надбань світової цивілізації.
- •2. Українська культура як цілісний феномен.
- •3. Періодизація розвитку української культури
- •4. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян
- •5. Трипільська культура та її особливості
- •6. Культура скіфської доби
- •7. Черняхівська культура та її особливості
- •8. Характер релігійних вірувань та міфологія стародавніх слов'ян
- •9. Джерела формування культури Київської Русі
- •10. Особливості культури Київської Русі
- •11. Вплив християнства на процеси розвитку культури Київської Русі
- •12. Перекладна література як першоджерело становлення і розвитку оригінальної літератури Київської Русі
- •13. Провідні жанри оригінальної літератури Київської Русі
- •14. Основні жанрри образотворчого мистецтва Київської Русі
- •15. Види прикладного мистецтва на Русі
- •16. Зародження і розвиток шкільної освіти на Русі
- •17. Особливості архітектури,живопису і жуд.Ремесел у Галицько-Волинському князівстві
- •18. Розвиток освіти в польсько-литовську добу
- •19. Характерні особливості літературного і видавничого процесу в українських землях за часів феодальної роздрібненості
- •20. Ідеї раннього гуманізму в українській культурі
- •21. Розвиток ідей Ренесансу в Україні
- •22. Своєрідність "вченої" поезії і її представник.Теми,досягнення.
- •23. Братства та їхня роль у розвитку української культури
- •24. Гурток Києво-Печерської лаври.Розвиток укр.Друкарства
- •25. Архітектура,малярство,графіка,граверство,скульптура 14-16ст.
- •26. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку укр. Культури.
- •27. Реформа церкви та освіти в 17ст.
- •28. Роль козацтва в культурній розбудові України 17ст.
- •29. Особливості культури укр. Бароко.
- •30. Основні літературні жанри козацької доби.
- •31. Національна специфіка іконопису 17-18ст.
- •32. Особливості портретного живопису доби бароко.
- •33. Національна своєрідність дерев'яних і кам'яних ("козацьких") храмів 17ст.
- •34. Внесок гетьмана Івана Мазепи в розбудову укр. Культури.
- •35. Українське просвітництво.
- •36. Специфіка українського класицизму 18-19 ст.
- •37. Генезиз та періодизація епохи українського Відродження хіх ст.
- •38.Особливості розвитку українського романтизму хіх ст.
- •39. Розвиток української літератури хіх ст.
- •40. Український театр та музика 19ст.
- •41. Роль т.Шевченка у розвитку української культури
- •42. Модернізм в українському мистецтві кінця 19 – початку 20 ст.
- •43. Основні стилі та напрямки літератури і мистецтва в Україні на початку 20ст.
- •44. Український культурний ренесанс 20-х років 20 ст.
- •45. Авангардні течії в українському живописі
- •46. Культурнее життя в роки Другої Світової війни
- •47. Особливості розвитку культури України в радянський час.
- •48. Шістдесятництво як естетичне явище
- •49. Культура української діаспори
- •50. Тенденції розвитку сучасної української культури.
44. Український культурний ренесанс 20-х років 20 ст.
* Самий початок 20х років для української культури був більше ніж несприятливий. Завершений на цей час новий поділ українських земель гальмував визрівання нації, отже, і її культури. Становище з кадрами національної культури на початок 20х років було катастрофічним. Українська інтелігенція, яка у визвольних змаганнях 1917-1920рр. брала участь не на боці більшовиків, здебільшого мігрувала. Та її частина, що залишилася в Україні як “скомпрометована” попередньою діяльністю, не мала можливості активно включатися в національно -культурні перетворення. Більшовики прагнули до політичного й ідеологічного монополізму. Інтелігенція за своєю суттю орієнтувалася на демократичний устрій суспільства. Проте і за цих умов українська культура вижила, більше того у 20-ті роки набула такого злету який правомірно був названий українським культурним ренесансом, національно-культурним відродженням. Певний час політика більшовиків щодо української культури в цілому дійсно була толерантною.Був започаткований новий курс у національно-культурній політиці, що тривав близько 10 років і став найбільш плідним у розвитку української культури за весь період існування радянської влади.Освіта «Даруючи» українському народові право на його культуру, влада мала на увазі нову, класово-пролетарську культуру, вкладену в певні національні форми. Творці ж українського культурного ренесансу намагалися використати ситуацію, щоб вивести українську культуру на рівень світових культурних надбань, спрямувати її на шлях боротьби за національно-державне відродження. Для цього необхідно було подолати наслідки імперської політики в минулому, великодержавний шовінізм і русифікацію, які являли перешкоду на шляху розвитку української національної культури.Ще в 20-ті роки, незадовго до культурної революції, «проклята тема» «двох культур» промайнула була і у нас на Україні - мова йде про сумнозвісну «теорію боротьби двох культур» Д.З. Лебедя. Згідно з нею на Україні, в силу її колоніального становища в Російській імперії, історично склалися і функціонують дві паралельні культури: російська, вона ж міська, вона ж пролетарська, і українська, вона ж селянська, а що гегемоном соціалістичної Революції є пролетаріат, то йому має належати культурна гегемонія, тобто в перспективі українська культура остаточно поступиться місцем російській…Вибухова сила цієї теорії крилася в тому, що висунув її не культуролог, а політик, і підніс громадянству не як матеріал до роздумів, а як керівництво до дії: навіщо, мовляв, панькатися з культурою, котра наперед історично приречена! Полеміка з Лебедем, яку очолив М.О.Скрипник, обернулася тоді, відразу після закінчення громадянської війни, боротьбою за виправлення партійного курсу в галузі національної політики. У 1920 році була надрукована стаття М.О. Скрипника «Донбас і Україна», в якій доводилося, що пролетаріат України русифікований або російський, зможе побудувати соціалізм, привернути в соціальному відношенні на свій бік решту українського народу (передусім селянство) тільки в тому випадку, коли сам стане на бік селянства у відношенні національному, - ця стаття , по сутті, поклала початок тій сторінці української радянської історії, котра здобула назву «українізація».