46 Феноменологічна онтологія м. Гайдеггера. «Бытие и время».

Для пізнього М. Гайдеггера слово «Ereignis» (подія) набуває першочергового значення. Таке звернення може здаватись лише новою термінологічною зупинкою на шляху до смислу «буття», зупинкою, що не має самостійного значення. З іншого боку, можна звергнути увагу і на те, що і в період «Буття і часу» «подія» в значенні випадку (Geschehen) входила до лексикону М. Гайдеггера. Порушення теми історичної традиції вирішення буттєвого питання не може обійтись без фундаментальності: необхідно з'ясу-вати основи самої історичності. «Історичність, - зауважується на початку «Буття і часу», - передбачає буттєвий устрій «події» присутності як такої, на основі якої вперше можливе дещо подібне до «світової історії» та історичної приналежності до світової історії» . Неможливо інтерпретувати цей вислів в тому смислі, що саме Dasein, тут-буття, при-сутність - та фундаментальна подія, що надає можливості історії, надає часові смисл часу історичного. Присутність лише «влаштована» так, що проходить крізь події у часі, і саме це проходження є основою для історичності Dasein, тобто для існування історії як такої. Часова протяжність присутності очевидно є найпершою умовою можливості історичного буття. Первинно ця протяжність виявляє себе в повсякденності, у специфічному «день-за-днем бутті». Введення в ці роздуми теми повсякденності не є жодним відхиленням від головного шляху. Для інтерпретації часовості необхідно включити в розгляд «повсякденні «події» присутності та рахунки з «часом», що стурбували її у цих подіях» Ще нетематизована власне «подія» тут опиняється в чітко окресленому контексті - в межах розгляду повсякденності у її протяжності, і життя людини в протяжності «між» ( між народженням і смертю). Можливо, доречно перенести і на саму подію цю основну характеристику - протяжність в часі, хоча очевидність того, що подія відбувається в певний час і в певному місці не залишає простору для маневрування думки та здобуття чогось більш неочі- куваного від цієї очевидності. В будь-якому разі, головне для нас те, що подія пов'язується із часовістю, протяжністю, історичністю Dasein, таким чином входячи в її осново-устрій, доводячи не випадковість того, що для нас наше власне життя завжди виглядає як черга випадків і подій.

Лише з 30-х рр. подія як така (Ereignis) стає центром філософування М. Гайдеггера. Хоча важно однозначно стверджувати, що М. Гайдеггер «досліджує» поняття події як таке, проте можна відзначити один суттєвий зсув його уваги. І до «повороту», і після зустрічаються , звичайно, вирази «подія буття», «думка як подія», проте в першому випадку слово «подія» повністю підкорене контексту визначення буття, думки, як це було видно вище в описі історичності. А в другому випадку «подія» створює власний контекст, часто досить нетривкий і складний для експлікації, але все ж - власний контекст, тобто власний смисл. Для визначення цього смислу варто звернутись до різних тлумачень і до конкретного текстологічного аналізу.

Значна частина інтерпретацій гайдеггерівської «події» спрямована на очевидний зв'язок введення в поле зору (і простір вслуховування) події з проблемою мови. Ю. Романенко акцентує увагу на запитальному характері мислення, вказуючи на нього як на центральний момент гайдеггерівсько- го філософування. Динаміка запитання і відповіді у мові - саме те, що зв'язує людину і буття, те, що дозволяє «бути при бутті». «Перекладемо термін «подія» - пропонує Ю. Романенко, - на мову синер- гійної динаміки: по-дія (рос. со-бьітие) є син-ергія. Енергія запитання та енергія відповіді втихомирюють одна одну і вилились в нову форму буття - казання» . Запитуючий перетворюється на знаряддя для «казання», розповіді буття, і таку зустріч запитуючого і того, що відповідає, М. Гайдеггер і називає «подією».

Ці інтерпретації далекі від того, щоб тлумачити подію як суто мовне (як в широкому, так і у вузькому смислі цього слова) явище. Подія в значенні випадку ще не тематизується як універсальна мова людського буття, і також вона не тлумачиться як така, що відбувається тільки в межах опису засобами мови. Цього не мав на увазі й М. Гайдеггер, тому наведені інтерпретації - справа скоріше іншого дослідження, а в контексті гайдеггерівської філософії після «повороту» «подія» пов'язується із мовою головним чином як із «домівкою буття».

Саме онтологічний контекст є визначним і для опису мови, і для тематизації «події». Адже М. Гай- деггер ставить питання не просто про діалог, а про взаємоналежність буття і людини, іншими словами - про взаємний «заклик» буття і людини.

Те, що людина привласнює буття, ми помічаємо у використанні сущого, а М. Гайдеггер описує і зворотній процес - буття привласнює людину у мовленні, поезії. Так постає взаємна пристосованість, взаємоналежність буття і людини.

Ми самі і є тим вікном, що дозволяє бачити у сущому щось крім сущого, щось поза сущим - буття. Із цього факту і отримує можливості розвитку така онтологія, що має на меті осягнення буття поза сущим. Тому і проект «Буття і часу» був спрямований на «екзистенційний аналіз Dasein», і в пізній творчості М. Гайдеггера зберігає чинність зв'язок людини та буття. І якщо класична метафізика тотожність називає «основною рисою» буття, то в гайдеггерівських міркуваннях потреба і заклик так зв'язують людину і буття, що це не тотожність належить буттю, а «буття і мислення належать разом - тотожності». Для цієї тотожності М. Гайдеггер і шукає особливе ім'я у слові «подія».

Водночас, «подією» є і саме буття. М. Гайдеггер закінчує «Час і буття» такими словами: «єдина мета цієї доповіді веде до того, щоб ввести в поле зору саме буття як подію»

Отже, головне, щопов'язуєбуття, часіподію, - буттяічасзбуваються, здійснюютьсявподії. Цю тезу

Подія - цете, щоздійснюється, збувається, якздійснюютьсяізбуваютьсямрії, підкріпленічисленнимироздумамиіуявленнямибажаного. Щоб бути, дещо повинно від-бутись. В «буванні» підкреслена множинність, а в слові «відбутись» - навпаки, одиничність. Проте тут немає суперечності: для того, щоб один раз відбутись, подія буття повинна «випробувати» себе у буванні; щоб осягнути буття, треба від-штовхнутись від цього бування, тобто у множинності сущого побачити одиничність події буття. Цю гру одиничного і множинного у події ми побачимо ще більш виразно у гайдеггерівському розумінні історичної події.

Історич-ність М. Гайдеггер описує як первісну характеристику Dasein, спосіб його буття. І щоб показати це виходячи із такої ж первісності часовості, М. Гайдеггер зауважує, що часова протяжність людського буття конкретизується у події. Саме історичність людського буття пояснює можливість подій.

Події, що «складають» «історію буття», відрізняються від звичайних явищ тим, що вони не просто стаються, вони - здійснюються, збуваються. Історія здійснюється не через випадки чи явища, що стаються, а через події, що здійснюються, розгортаються у багатьох явищах. Події збуваються, діють «буттєвою енергією» - тобто продовжуються весь той час, поки для історії є дієвим смисл цих подій. Смисл тиражується у множинних явищах. І тут ми повертаємось до інтерпретації «Часу і буття»: події від-буваються, з-буваються, тобто випробовують себе у буванні, здійснюються в буванні, а не стаються раз і назавжди. Це означає, що подія не може бути одиничним випадком, вона повинна тягнути за собою інші, або навіть означати всі ці інші випадки. Якщо можна було б детально описати всі вияви нігілізму (в гайдег- герівському розумінні - роздвоєння світу і переніс ваги на надчуттєве суще, забуття буття), то ми отримали б ряд явищ різного типу, які в цілому складали б єдину картину. Отже, подія як така тісно пов'язана із смислом, який вона промовляє у своїх численних виявах, конституювання події (адже свідчення про неї в історіографічному сенсі неможливі) і є визначенням того смислу, що пов'язує усі явища в єдине ціле.

Подія не просто «має» для нас смисл, як його мають явища і факти, подія «повідомляє» смисл. Адже подія як така, що концентрує в собі різноманітні явища і факти, узагальнюючи їх значення в більш універсальний смисл, від часу її конституювання є для нас джерелом всіх тих значень, уособленням яких вона стає. Тому події можна назвати універсальною мовою життя.

Головна проблема - розшифрування цієї мови. Визначення події із ряду більш або менш значних фактів, випадків - це процедура, що входить до самої сутності події у її смисложиттєвому вимірі. Якщо ж скористатись тим висновком, що ми отримали із розгляду онтологічного тлумачення події, а саме: подія - це і є при-власнення людини буттям, це подія при-стосування, то можна стверджувати наступне. Визначення події є таким при-стосуванням випадків, при-власненням, приборканням, наближенням людиною до себе явищ свого життя у розумінні їх спільного смислу. Подія і є цим збиранням (і зібранням) різних обставин в одне ціле смислу. Тому, дійсно, до самої сутності події належить при-власнення, і тут ми можемо погодитись із М. Гайдеггером вже на суттєво інших підставах.

. Низка подій як така, що складатиме смислове підґрунтя життєвої історії людини, не могла б постати без само- розуміння присутності. В області випадків і фактів життя смисловий устрій Dasein вимагає існування особливих точок розгортання цих випадків - подій. Тому поняття події доповнює і продовжує аналітику Dasein у проекті феноменологічної онтології.