- •1. Поняття та предмет цивільного права.
- •2. Принципи та методи цивільно-правового регулювання.
- •3. Акти цивільного законодавства. Дія цив. Законодавства у часі, просторі та за колом осіб.
- •4. Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків. Межі здійснення цив.Прав.
- •5. Форми та способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •6. Правоздатність і дієздатність фізичної особи як учасника цивільних правовідносин. Види цивільної дієздатності фізичної особи.
- •7. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •8. Інститут опіки й піклування у Цивільному кодексі України.
- •9. Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування людини.
- •10. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •11. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •12. Види юридичних осіб.
- •13. Порядок та способи утворення юридичних осіб.
- •14. Припинення юридичної особи.
- •15. Речі як об'єкти цивільних правовідносин.
- •16. Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних правовідносин.
- •17. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин.
- •18. Поняття, види та умови дійсності правочинів.
- •19. Недійсні правочини. Правові наслідки недійсності правочину.
- •20. Поняття та види представництва у цивільному праві.
- •21. Поняття, форма та зміст довіреності.
- •22. Поняття та види строків у цивільному праві.
- •23. Позовна давність.
- •24. Поняття та зміст права власності.
- •25. Підстави набуття та припинення права власності.
- •26. Право власності на землю.
- •27. Право власності на житло. Підстави набуття та припинення права власності на житло.
- •29. Спільна сумісна власність.
- •30. Спільна часткова власність.
- •31. Цивільно-правові способи захисту права власності.
- •32. Речові права на чуже майно.
- •33. Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (ап).
- •34. Право інтелект. Власності на винахід, корисну модель (км), промисловий зразок (пз).
- •35. Поняття та види зобов'язань.
- •36. Поняття та принципи виконання зобов'язань.
- •37. Неустойка як вид забезпечення зобов'язань.
- •38. Порука як вид забезпечення зобов'язань.
- •39. Гарантія як вид забезпечення зобов'язань.
- •40. Застава як вид забезпечення зобов'язань.
- •41. Завдаток як вид забезпечення виконання зобов'язань, його відмінність від авансу.
- •42. Підстави припинення зобов'язань.
- •43. Поняття та функції цивільно-правової відповідальності.
- •44. Форми та види цивільно-правової відповідальності.
- •45. Поняття та види цивільно-правового договору.
- •46. Порядок укладання цивільно-правового договору.
- •47. Зміна й розірвання цивільно-правового договору.
- •48. Поняття та предмет договору купівлі-продажу.
37. Неустойка як вид забезпечення зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Традиційно як різновид неустойки розглядають штраф і пеню. Штраф як вид неустойки визначається у твердій сумі або у вигляді певного відсотка до суми невиконаного зобов'язання і стягується однократно. Пеня встановлюється на випадок прострочення виконання зобов'язання і обчислюється у відсотковому відношенні за кожний день прострочення. За підставами встановлення розрізняють неустойку: 1) законну, тобто безпосередньо передбачену в конкретному нормативному акті; 2) договірну, тобто таку, умови стягнення і розмір якої визначили самі сторони при укладенні договору. За співвідношенням зі збитками розрізняють чотири види неустойки: 1) залікову — найбільш поширений вид неустойки. Кредитор стягує в повному обсязі неустойку в залік збитків, а якщо неустойка не покриває збитків, то стягує і збитки в тій частині, що не покрита заліковою неустойкою; 2) штрафну, яка дає змогу кредиторові стягнути і неустойку, і збитки в повному обсязі; 3) альтернативну, умови якої надають кредиторові право вибору: вимагати відшкодування заподіяних збитків чи стягувати зазначену в договорі неустойку; 4) виключну, що надає змогу кредиторові стягувати з боржника лише неустойку, можливість вимагати відшкодування збитків виключається.
38. Порука як вид забезпечення зобов'язань.
Порука — це односторонній, консенсуальний договір, за яким третя особа бере на себе повну або часткову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання боржником його зобов'язання перед кредитором. За дог. поруки кредитор поруч із боржником набуває в особі поручителя додаткового боржника. ЦК встановлює солідарну відповідальність поручителя і боржника, якщо інше не передбачено в договорі. Сторони можуть передбачити і субсидіарний характер відповідальності поручителя. Якщо ж це спеціально не застережено в договорі, то поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, а саме — за сплату основного боргу, відсотки, неустойки, збитки, витрати, пов'язані зі стягненням боргу тощо. Договір поруки повинен бути укладений обов'язково в письмовій формі. Відносини поруки виникають з моменту укладення угоди про поруку, а припиняються, крім загальних підстав, у разі: 1) припинення забезпеченого порукою зобов'язання; 2) зміни зобов'язання без згоди поручителя; 3) закінчення 6 місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання, якщо кредитор не звернувся з вимогою до поручителя; 4) переведення боргу, якщо поручитель відмовився відповідати за нового боржника.
39. Гарантія як вид забезпечення зобов'язань.
Гарантія являє собою зобов'язання, за яким одна організація (гарант) зобов'язується нести майнову відповідальність перед кредитором за неналежне виконання зобов'язання боржником. Водночас гаранту надано право вимагати оплати послуг, які він надає боржникові. При гарантії, як і при договорі поруки, беруть участь 3 особи: кредитор, боржник і гарант. Гарантія має багато схожих рис з порукою, але водночас вона має і деякі специфічні риси: 1) за договором поруки зобов'язання може бути забезпечене будь-якою особою, за гарантією, як правило, юридичною особою (банк, інша фінансова установа, страхова організація); 2) обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видана гарантія. Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією.