17. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин.

Цнними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила і власником, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Ознаки цінних паперів: 1) цінним папером визнається документ, який посвідчує майнове право; 2) документ повинен відповідати вимогам щодо форми і мати усі необхідні реквізити. 3) порядок здійснення прав, закріплених у цінних паперах, визначається при їх випуску (емісії), а також у тексті цінного паперу; 4) цінні папери є обігоздатними документами, тобто можуть переходити від однієї особи до іншої. 5) цінні папери є публічно достовірними документами, у зв'язку з чим боржник не може відмовити власнику цінного паперу від виконання зобов'язання посилаючись на свої правовідносини з попередніми держателями цінного паперу. Види цінних паперів: 1) акцій; 2) облігацій (внутрішніх та зовнішніх державних позик; місцевих позик; підприємств); 3) казначейських зобов'язань республіки; 4) ощадних сертифікатів; 5) інвестиційних сертифікатів; 6) векселів; 7) приватизаційний паперів. Новий ЦК України виділяє такі групи та види цінних паперів: 1) пайові, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку; 2) боргові, які засвідчують відносини позики; 3) похідні, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів (ст. 196).

18. Поняття, види та умови дійсності правочинів.

До найпоширеніших юридичних фактів належать угоди, а за новим ЦКУ — правочини, тобто дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Новий ЦК України допускає різні форми зовнішнього вияву волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку йдеться про конклюдентні дії, тобто дії, у яких втілюється воля особи укласти правочин. Правочини бувають одно-, дво- або багатосторонніми. Якщо для виникнення правочину необхідні зустрічні волевиявлення, то це двостороння угода. Вона називається договором. Для виникнення багатостороннього правочину необхідно волевиявлення трьох і більше сторін. Залежно від способу укладання правочини поділяються на консенсуальні і реальні. До реальних правочинів належать договори позики, перевезення, дарування. За особливостями мети правочини поділяються на платні і безплатні. Умовами чинності право чинів є: а) про форму; б) про сторони; в) про зміст правочину; г) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; д) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; е) правочини, що вчиняються батьками (усиновителями), не можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей. Недодержання стороною (сторонами) вимог чинності правочину в момент його вчинення є підставою недійсності правочину.