- •1. Поняття та предмет цивільного права.
- •2. Принципи та методи цивільно-правового регулювання.
- •3. Акти цивільного законодавства. Дія цив. Законодавства у часі, просторі та за колом осіб.
- •4. Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків. Межі здійснення цив.Прав.
- •5. Форми та способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •6. Правоздатність і дієздатність фізичної особи як учасника цивільних правовідносин. Види цивільної дієздатності фізичної особи.
- •7. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •8. Інститут опіки й піклування у Цивільному кодексі України.
- •9. Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування людини.
- •10. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •11. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •12. Види юридичних осіб.
- •13. Порядок та способи утворення юридичних осіб.
- •14. Припинення юридичної особи.
- •15. Речі як об'єкти цивільних правовідносин.
- •16. Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних правовідносин.
- •17. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин.
- •18. Поняття, види та умови дійсності правочинів.
- •19. Недійсні правочини. Правові наслідки недійсності правочину.
- •20. Поняття та види представництва у цивільному праві.
- •21. Поняття, форма та зміст довіреності.
- •22. Поняття та види строків у цивільному праві.
- •23. Позовна давність.
- •24. Поняття та зміст права власності.
- •25. Підстави набуття та припинення права власності.
- •26. Право власності на землю.
- •27. Право власності на житло. Підстави набуття та припинення права власності на житло.
- •29. Спільна сумісна власність.
- •30. Спільна часткова власність.
- •31. Цивільно-правові способи захисту права власності.
- •32. Речові права на чуже майно.
- •33. Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (ап).
- •34. Право інтелект. Власності на винахід, корисну модель (км), промисловий зразок (пз).
- •35. Поняття та види зобов'язань.
- •36. Поняття та принципи виконання зобов'язань.
- •37. Неустойка як вид забезпечення зобов'язань.
- •38. Порука як вид забезпечення зобов'язань.
- •39. Гарантія як вид забезпечення зобов'язань.
- •40. Застава як вид забезпечення зобов'язань.
- •41. Завдаток як вид забезпечення виконання зобов'язань, його відмінність від авансу.
- •42. Підстави припинення зобов'язань.
- •43. Поняття та функції цивільно-правової відповідальності.
- •44. Форми та види цивільно-правової відповідальності.
- •45. Поняття та види цивільно-правового договору.
- •46. Порядок укладання цивільно-правового договору.
- •47. Зміна й розірвання цивільно-правового договору.
- •48. Поняття та предмет договору купівлі-продажу.
4. Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків. Межі здійснення цив.Прав.
Під здійсненням суб'єктивного цивільного права слід розуміти добровільне вчинення уповноваженою особою відповідних дій, спрямованих на використання можливостей, закладених у суб'єктивному праві, для задоволення потреб та інтересів носія цього права. Ознаки здійснення суб'єктивних цивільних прав: 1. Здійснення суб'єктивного цив. права можливе за умови наявності в особи цього суб'єктивного права. 2. Здійснення суб'єктивного цивільного права має бути добровільним. Жодна особа не може бути примушена здійснювати будь-яке суб'єктивне цив. право. 3. Здійснення суб'єктивних цив. прав можливе лише шляхом вчинення відповідних дій, спрямованих на використання тих можливостей, що закладені у відповідному суб'єктивному праві. 4. Суб'єктом здійснення суб'єктивного цивільного права може бути лише уповноважена особа. Однак у ЦПУ можливі випадки, коли суб'єктивне право однієї особи фактично здійснюється іншою. Здійснення однією особою цивільного права іншої можливе на підставі представництва.
5. Форми та способи захисту цивільних прав та інтересів.
Захист суб'єктивного цивільного права являє собою сукупність заходів, спрямованих на припинення порушення та відновлення чи визнання порушеного або оспорюваного суб'єктивного цивільного права. Захист суб'єктивного цивільного права може здійснюватися: 1) безпосередньо носієм порушеного права; 2) уповноваженими державними органами чи посадовими особами. Носій порушеного суб'єктивного цивільного права може безпосередньо захищати це право шляхом самозахисту. Самозахист цивільного права — це самостійне вчинення уповноваженою особою відповідних дій, спрямованих на припинення порушення і поновлення порушеного суб'єктивного цивільного права без звернення до компетентних державних органів з вимогою про його захист. На сьогодні згідно з чинним цивільним законодавством суб'єктивні цивільні права можуть захищатися судом, ПУ, ОДВ, органами влади АРК або ОМС, нотаріусом. Суд може здійснювати захист цивільних прав та інтересів наступними способами: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
6. Правоздатність і дієздатність фізичної особи як учасника цивільних правовідносин. Види цивільної дієздатності фізичної особи.
Цивільна правоздатність — це здатність фізичної особи мати цивільні права і обов'язки. Носіями таких прав і обов'язків можуть бути не тільки громадяни України, а й іноземці і особи без громадянства. До найбільш значимих майнових прав, які можуть мати громадяни, належать: право приватної власності; право користування житловими приміщеннями; право на підприємництво; право заповідати та успадковувати майно; право бути стороною в договорах. Повністю дієздатними у віковому аспекті можуть вважатися громадяни, які досягли повноліття — 18-річного віку. У разі реєстрації шлюбу особою, яка не досягла повноліття — з моменту реєстрації шлюбу. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Часткову дієздатність мають особи, яким не виповнилося 14 років, їх закон називає малолітніми. За загальним правилом, права і обов'язки малолітніх здійснюють їх батьки або законні представники — опікуни. Однак вони мають право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; 2) здійснювати особисті немайнові права автора на твори науки, літератури та мистецтва або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняється законом. Неповною дієздатністю володіють неповнолітні громадяни віком від 14 до 18 років. Вони можуть укладати правочини за згодою своїх батьків або піклувальників. Неповнолітні вправі самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; розпоряджатися своєю заробітною платою, стипендією або іншими доходами; вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. Дієздатність, як і правоздатність, природно припиняється із настанням смерті громадянина. Але за життя він може бути обмежений у дієздатності або визнаний недієздатним. Під обмеженням дієздатності слід розуміти заборону громадянинові на підставі рішення суду самостійно укладати правочини, пов'язані з розпорядженням майном, одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів. Усі ці дії він може проводити лише за згодою піклувальника. Особа, обмежена у дієздатності, самостійно може укладати лише дрібні побутові правочини. Визнання громадянина недієздатним можливе лише на підставі рішення суду. Громадянин, визнаний недієздатним, не має права укладати будь-які правочини. Від його імені і в його інтересах правочини укладає його опікун.