55. Види рент.

Рента - це ціна, що сплачується за використання землі та ін­ших природних ресурсів, кількість яких жорстко обмежена. Оскіль­ки пропозиція землі абсолютно нееластична, то єдиним дійовим фактором визначення ренти є попит на землю. Він залежить від ці­ни продукції, що вирощується на землі, продуктивності землі та ціп на ресурси, що використовуються разом із землею (добрива). Від­повідно крива попиту переміщується вправо і вліво.

Оскільки земля має різну природну родючість, то власник ро­дючішої землі отримуватиме додатковий економічний прибуток. Він називається диференційною рентою. Власники кращих земель можуть отримувати диференційну ренту навіть у довготривалому періоді, тому що кількість землі обмежена і хтось вже користується родючою землею, а диференційна рента не може бути ліквідована за рахунок перетікання капіталу.

Однак родючість землі може змінюватися внаслідок економі­чної діяльності людини. Економічна родючість землі може також приносити диференційну ренту. Але відмінності економічної ро­дючості менш стабільні і можуть бути ліквідовані, якщо конкурен­ти перейдуть до аналогічного використання землі.

З величиною ренти пов'язана ціна землі:

P = R/r,

де Р - ціна землі, R - рента, г - банківський відсоток.

На графіку показано, як визначається ціна (рента) за використання землі. Криві попиту і пропозиції перетинаються у рівноважній точці є. Саме цій точці відповідає рівень ренти за землю. Якби рента встановилася на рівні, вищому за рівноважну ціну, то величина попиту на землю з боку всіх фірм була б меншою від наявної кількості землі, що пропонується. За цієї умови окремі земельні власники не змогли б здати в оренду (тимчасове користування) свої земельні ділянки.

56. Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.

Ринкова рівновага

В результаті дії конкурентних сил відбувається синхронізація цін попиту і цін пропозиції, яка дістала назву ринкової рівноваги (market equilibrium).

Рівноважна ціна (Ре - equilibrium price) і рівноважна кількість (Qe - equilibrium quantity) блага на ринку встановлюється при рівнянні попиту і пропозиції (перетин кривих). В стані рівноваги ринок збалансований, і ні у спожи¬вачів, ні у виробників немає стимулів для її порушення.

Якщо ціна є більшою за рівноважну, то існує надлишок товару (при ціні Р2 Qs>Qd), якщо навпаки - дефіцит (при ціні Р1 Qd>Qs) (рис.4.6). За таких умов у ринкових суб'єктів з'являються стимули до змінювання ситуації.

При аналізі встановлення рівноваги видно, що при цінах,

вищих за рівноважну, існували споживачі, які були готові їх

платити. Однак в результаті встановлення рівноваги на ринку

вони купують благо за нижчою ціною. Різниця між

максимальними витратами, які споживач готовий був здійснити, і

фактичними витратами називається споживчим надлишком чи

виграшем (consumer surplus).

Одночасно з боку виробників також спостерігаються такі, що

готові були здійснювати виробництво при ціні, нижчій за

рівноважну. І в результаті встановлення рівноважної ціни вони

отримують виробничий надлишок чи виграш (producer surplus) -

різниця між фактичним доходом, що був отриманий від

діяльності, і мінімально можливим .