- •Мікроекономіка як складова теоретичної економіки.
- •1. Що виробляти?
- •2. Для кого виробляти?
- •3.Коли будуть спожиті ті чи інші блага або ресурси?
- •Суб´єкти та об´єкти економічних відносин на мікрорівні.
- •Методологія мікроекономічного аналізу
- •4. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.
- •5.Закон спадної граничної корисності блага.
- •6. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновага споживача.
- •7. Вибір споживача з ординалістський позицій.
- •8 Криві байдужості, їх властивості.
- •9. Бюджетна лінія.
- •10. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
- •11.Реакція споживача на зміну його доходу.
- •12. Поняття повноцінних і неповноцінних благ.
- •13.Крива Енгеля, функції Торнквіста.
- •14. Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •15. Ефект доходу та ефект заміщення.
- •16. Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком.
- •17. Попит і закон попиту.
- •18. Пропозиція і закон пропозиції.
- •19. Взаємодія попиту і пропозиції.
- •20. Сталість і динамічність ринкової рівноваги. Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника.
- •21. Еластичність попиту за власною ціною блага.
- •22. Перехресна еластичність за доходом.
- •23. Взаємозв´язок між ціною та валовим виторгом за різної еластичності.
- •24. Еластичність пропозиції.
- •25. Спрощена схема ринково-виробничої системи.
- •26. Мотивація поведінки підприємства
- •27. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •28. Витрати виробництва.
- •29. Правило спадної віддачі змінного фактора виробництва.
- •30. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта.
- •31. Постійна (стала), спадна та зростаюча віддача від масштабу.
- •32. Оптимум виробника.
- •33. Витрати виробництва за короткостроковий період.
- •34. Типовий характер зміни витрат за короткостроковий період.
- •35. Витрати в довгостроковому періоді.
- •36. Ознаки й умови досконалої конкуренції.
- •37. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.
- •38. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.
- •39. Ознаки монопольного ринку.
- •40. Економічні, адміністративні та правові бар'єри вступу до монопольного ринку.
- •41. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва.
- •42. Потреба державного регулювання монополії, антимонопольна політика.
- •43. Основні ознаки олігополії.
- •44. Теоретичні моделі олігополії.
- •45. Особливості організації олігополістичного ринку.
- •46. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
- •47. Нецінова конкуренція.
- •48. Похідний попит. Взаємозв'язок ринків продуктів та факторів виробництва.
- •49. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку ресурсів.
- •50. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.
- •51. Основні фактори впливу на ринок праці.
- •52. Капітал як фактор виробництва.
- •53. Аналіз інвестиційних рішень.
- •54. Особливості землі як фактора виробництва.
- •55. Види рент.
- •56. Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.
- •57. Причини обмеженої здатності ринкового регулювання.
- •58. Сучасна теоретична економіка про права власності.
- •59. Теорема Коуза.
- •60. Трансакційні витрати.
- •Завдання для модульного контролю № 1
- •Завдання для модульного контролю № 2
25. Спрощена схема ринково-виробничої системи.
Виробництво — це процес використання ресурсів (робочої сили, капіталу, природних ресурсів та підприємницьких здібностей) для виготовлення товарів, послуг, інформації.
В иробництво можна уявити як систему, що споживає на вході певні ресурси, а на виході видає готові продукти: товари, послуги в натуральному чи грошовому вимірі (рис. 6.1). У процесі виробництва споживаються такі ресурси або фактори виробництва:
1. Земля — вічний фактор виробництва, що включає лише сільськогосподарські угіддя, але й всі природні ресурси (нафта, вугілля, газ, вода і т. д.).
2. Капітал (або фізичний капітал) — все, що створене працею людини і служить основою створення нового продукту (споруди, обладнання, матеріали і т. д.).
3. Праця — це вплив людини на речовину природи з метою надання їй властивостей, здатних задовольняти людські потреби.
4. Підприємницькі здібності — це особливі здібності деяких людей йти на мобілізацію ресурсів, організацію виробництва, ризик з метою отримання прибутку.
Усі фактори, що використовуються у виробництві кількісно обмежені. Разом з тим, потреби людства постійно зростають, що пов'язано як з кількісним приростом населення, так і з підвищен якості життя. Отже, між обмеженими ресурсами і безмежними требами завжди існує конфлікт.
Розв'язати його можна двома шляхами:
1. Максимізувати обсяг виробництва при певних обмеженнях на ресурси.
2. Мінімізувати витрати ресурсів при заданих обсягах виробництва.
Щоб вирішити ці завдання, необхідно раціоналізувати форми об'єднання факторів виробництва та їх якісне і кількісне співвідношення у процесі виробництва. Ось лише деякі аспекти їх раціоналізації.
1. Відповідність факторів виробництва. Найбільша ефективність виробництва досягається тоді, коли якісні характеристики працівників (їх кваліфікація, освітній рівень, особисті якості) відповідають рівню засобів виробництва.
2. Співвідношення факторів виробництва. Між працівниками і засобами виробництва повинно бути не тільки якісне, а й кількісне співвідношення.
3. Взаємозамінюваність факторів виробництва. Один і той же результат можна отримати при різному співвідношенні факторів виробництва.
Підприємство — це відокремлена економічна структура, Що виробляє і реалізує певні товари, послуги, інформацію. Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку.
Головна проблема підприємства — задовольнити постійно зростаючі потреби споживачів при обмежених ресурсах.
Перед будь-яким підприємством постають три основні питання:
1. Що виробляти (які економічні блага і в якій кількості)?
2. Як виробляти (за допомогою яких обмежених ресурсів)?
3. Для кого виробляти (хто отримає те, що вироблено)?
Умови, в яких функціонують підприємства:
1. Самостійне здійснення відтворювального процесу.
2. Повна економічна відповідальність за результати своєї діяльності.
3. Прибуток виступає основним джерелом коштів для розвитку підприємства.
4. Конкуренція з іншими підприємствами.
5. Економічна допомога держави має локальний, вибірковий, винятковий характер.