23 Домогосподарство та його роль в ринковій економіці.

У сучасних цивілізованих країнах світу найпрогресивнішою сусп системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах однієї держави різних екон секторів. Одним з таких секторів є домашні господарства. Домогосподарство визначається як “особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя”, тобто об’єднаних спільним веденням господарства. До дом господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув’язнені та ін. Функції: постачальниками ресурсів (робоча сила людини, її особиста праця). Кожен господарник, працюючи на підприємстві чи в установі, а також виробляючи власну продукцію та реалізуючи її на ринку, приносить користь державі, забезпечуючи її ресурсом праці. Застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою вир-тва товарів, домовласник ставить на службу інтересам суспільства такий важливий екон ресурс, як капітал. Крім праці та капіталу домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації сусп виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, придбавають облігації. Головне джерело доходів домогосп. — це доходи від ресурсів, які домогоспод поставляють сусп вир-тву, або ж доходи від факторів вир-тва. Але цим не вичерпуються доходи, що отримують домогосподарства, слід враховувати також трансферти. Трансфертні платежі — це всі виплати, які відповідають  його реальному екон внеску, але не еквівалентні виробничим витратам. Сукупний дохід домогосподарства — це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел. Сукупний дохід домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість набору товарів і послуг, розрахована за нормами і нормативами. Для оцінки доходів населення, крім прожиткового мінімуму, має враховуватись і оптимальний споживчий бюджет — вартість набору життєвих засобів, розрахована за нормами і нормативами споживання, які задовольняють розумні раціональні потреби людей.

Розподілу доходів між домогосп виділяє 2 основних підходи: функціональний розподіл доходів та особистий розподіл доходів. Перше означає, що грошовий дохід країни поділяється на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Заробітна плата виплачується за роботу; рента і процент — за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності; прибуток надходить до власників підприємств. Особистий розподіл доходів пов’язаний зі способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств.    Споживання домогоспод — це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.Споживчі витрати можуть бути: 1) витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше ніж один рік: автомобілі, ПК, магнітофони; 2) витрати на товари короткострокового користування — такі, що служать менше ніж один рік: продукти харчування та більшість предметів одягу; 3) витрати на послуги: лікаря, перукаря, установ освіти, культури та ін.   Витрати домогосподарства на споживання пов’язані з попитом та з такими явищами, як ефект доходу, ефект заміщення, споживчий надлишок, максимізація корисності. Ефект доходу означає вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів. Якщо ціна зростає, а грошові доходи залишаються сталими, то реальні доходи домогосподарств зменшуються, і вони купують менше товарів і навпаки. Ефект заміни полягає в тому, що коли ціна на товар зростає, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, аби отримати бажане за найнижчу ціну. Споживчий надлишок. Аналіз закону спадної корисності показує, що існує розрив між загальною корисністю блага і його ринковою вартістю, що виражається додатковою вигодою для домогосподарства, або споживчим надлишком. Максимізація граничної корисності. Домогосподарство як покупець повинне так упорядкувати своє споживання, щоб кожен окремий товар приносив йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню. Середня гранична корисність на гривню всіх товарів за стану рівноваги для споживача називається граничною корисністю доходу.

Заощадження - це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.