19 Капітал і наймана праця. Вартість роб сили та зп

Гроші стають капіталом лише тоді, коли їх пускають в обіг для наживи, тобто для одержання грошової суми більшої ніж первісно вкладена. Загальна формула руху капіталу така: Г—Т—Г¢ , де Г¢ = = Г + ∆Г, а ∆Г — це приріст грошей над первісною сумою. Форми капіталу — торговельний і лихварський. Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичні відносини, є процесом, який перетворює, з одного боку, засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з іншого — безпосередніх виробників у найманих робітників. Основу цього процесу становив розвиток товарного виробництва. Капітал — це авансовані підприємцями у виробн товарів засоби виробництва, грошові ресурси і засоби на оплату найманої праці, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та збагачення підприємців.

Наймана праця і робоча сила як товар. Капітал підприємця є його приватною власністю. Але його власність не поширюється на інший фактор виробництва — робочу силу вільних робітників. Останніх він може залучити через механізм наймання. Наявність найманої праці — обов’язковий соц-екон чинник функціонування в екон системі сусп категорії капітал. Форми працевлаштування людей: пряму і побічну. Наймана праця здійснюється за допомогою засобів вир-тва, які не належать працівникові; процесом праці керує власник засобів вир-тва; результати вир-тва присвоюються власником капіталу.    Наймання праці — це письмовий чи усний договір між власником підприємства або його представником і працездатною особою про використ робочої сили суб’єкта, що працевлаштовується, у виробничому процесі підприємства за відповідну грошову винагороду. Грошова винагорода має назву заробітна плата. З виникненням капіталізму ств особливий ринок — ринок праці.

Основні форми ЗП. ЗП має дві форми: відрядну і почасову. Першою формою є почасова заробітна плата. Вона може бути погодинною, поденною, щотижневою, щомісячною. При визначенні розмірів заробітної почасової плати визначається одиниця виміру ціни праці — ціна години праці — погодинна ставка оплати праці. Погодинна ставка оплати праці (З_г) розраховується діленням установленої величини заробітної плати (за день, тиждень, місяць — З_п) на нормативну кількість годин праці (відповідно за день, тиждень, місяць — Г): З_г = З_п / Г.

     Сутність відрядної (поштучної) ЗП полягає в тому, що за нею заробіток залежить від розмірів виробітку за одиницю часу. Затрати робітника за цією формою заробітної плати вимірюються кількістю і якістю виробленої продукції.

   На основі погодинної і відрядної форм ЗП підприємства застосовують різні, часом надто складні, системи оплати праці, які спрямовані на стимулювання зростання кількості та якості вироблюваної продукції, на інтенсифікацію праці. За їх допомогою власники підприємств намагаються заінтересувати найманий персонал у найбільшій віддачі, у найкращому виконанні своїх трудових обов’язків, в ініціативності та винахідливості.

   Номінальна ЗП — це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, тиждень, місяць у касі підприємства. Включає в себе відрахування на соц страхування і прибутковий податок. Вона характеризує рівень заробітної плати незалежно від зміни цін на товари і послуги, тому є одним з факторів підвищення добробуту і рівня життя трудящих.

Реальна ЗП — це та к-сть товарів і послуг, яку працівник може придбати на свою номінальну ЗП, очищену від відрахувань на прибутковий податок. Виділяють такі фактори, які визначають рівень заробітної плати: 1) розмір номінальної заробітної плати; 2) рівень цін на товари та послуги; 3) розмір сплачуваних податків. Мінімальна ЗП — це законодавчо встановлений розмір ЗП за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.