6 Екон потребі сусп. Закон зростання потреб. Взаємозв потреб, екон інтересів і виробн.

Екон потреби - це частина сусп потреб, задоволення яких пов'язане з функціонуванням сусп виробництва, включаючи виробничу і невиробничу сферу. Виділяють: 1)фізіологічні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття); 2)духовні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації); 3)соціальні потреби, задоволення яких пов'язане з функціонуванням соціальної сфери сусп (охорона здоров'я, транспорт). За способом задоволення виділяють: 1)індивідуальні - це потреби в одязі, житлі, їжі та ін.; 2)колективні - ті, що спільно задовольняються у трудовому колективі; 3)суспільні - це потреби у забезпеченні громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо. За ступенем реалізації потреби:абсолютні потреби; дійсні потреби; платоспроможні. Численні потреби людини за спільністю ознак можна об'єднати у такі групи: матеріальні і духовні; загальні і конкретні; поточні та перспективні; задоволені і незадоволені; дійсні та абсолютні. Ієрархія потреб Маслоу: 1) фізіологічні потреби(одяг,житло)(нижчя ланка) 2)потребі в безпеці та захисті 3)соц. Потреби 4)у повазі 5)у самовираженні.

Найповніше задоволення особистих потреб сусп. є основним стержнем кінцевої мети виробництва. Будь-яке сусп так чи інакше повинно розв’язати 3 основні взаємозалежні екон проблеми: що повинно вироблятися? як вироблятимуться? для кого?

Одне з фундаментальних положень політекон полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробн. ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб – обмеженими. Отже виникає дія 2 законів: закон зростання потреб і закон розвитку факторів виробн. Вони хар-ть: 1)неухильний розвиток людини з її зростаючими потребами 2)підвищ ефект виробн. ресурсів за послідовного нарощування обсягу відтворюваних ресурсів та їх якісних показників. Закон зростання потреб: в міру розвитку сусп. виробн., а разом з тим і людини

як особистої та продуктивної сили, відбувається поступове зростання її потреб. …П1→В1→П2→В2…, тобто зрослі потреби П1(П1=П+дельтаП) стимулюють зростання виробн. В1, зб якого веде до зростання потреб П2, а це є причиною подальшого подолання зростання виробн. В2. Такий процесє безперервний.Цей закон знаходить свій прояв у 2 головних формах: у зростанні особистих потреб і зростанні виробн. потреб. Дія закону зростання потреб проявляється в ступені його реалізації. Срзп=С/(Пт+Пн), де С-споживання, Пт-потреби традиційні, Пн-потреби нові, Срзп- ступінь реалізації закону потреб.

Екон інтереси являють собою об’єктивні, зумовлені відносинами власності спонукальні мотиви, стимули трудової діяльності, спрямовані на задоволення потреб кожного члена і суспільства в цілому. Екон інтереси виступають формою прояву і реалізації економічних потреб. За ознакою суб’єктивності інтереси: особисті, групові, колективні, національні, відомчі, регіональні, загальнолюдські, суспільні. У системі інтересів виокремлюють головні і другорядні. З урахуванням об’єкта інтересів останні можна класифікувати як: морально-етичні, інтереси безпеки праці, інтереси умов праці, інтереси режиму праці і відпочинку, грошово-фінансові, майнові та ін.

 Зростання маси і різноманітності споживних вартостей у результаті зростання продуктивних сил приводять до зміни структури виробництва і витіснення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспільного виробництва, відбувається безперервно. Потреби людини безмежні у своєму розвиткові і мають тенденцію до зростання, тобто до якісних і кількісних змін, тобто в суспільстві діє закон зростання потреб.