14. Підготовка педагога з основ здоров я до організації навчально-виховної

роботи

Підготовка вчителя до навчально-виховної роботи з основ здоров я передбачає такі аспекти:

• знання мети, змісту та методів навчально-виховного процесу цієї дисципліни у всебічному розвитку особистості

• уміння організовувати навчально-виховний процес, забезпечувати різні рівні розвитку пізнавальних можливостей учнів з урахуванням їх індивідуальних особливостей

• уміння здійснювати навчальну взаємодію «вчитель-учень», спираючись на суб’єкт-суб’єктні відносини, враховуючи національні традиції, мікро- і мікросоціальні відносини

• дотримуватися принципів гуманізації і демократизації у навчально-виховному процесі

• сприяти самовихованню учнів, саморозвитку їх суспільно-ціннісних якостей і створювати умови для самореалізації людини як неповторної індивідуальності

• виховувати ставлення до людини як найвищої цінності, створеної природою, заохочуючи дотримуватися ЗСЖ

Психолого-педагогічний аспект підготовки вчителя основ здоров я до самовдосконалення включає такі напрямки:

• володіння методами самоаналізу та адекватної самооцінки

• уміння аналізувати власний досвід роботи

• уміння використовувати передовий педагогічний досвід роботи, досягнення педагогічної науки, національної культури, традиції і звичаї свого народу

• уміння володіти собою, здійснювати емоційно-вольову саморегуляцію

Указані аспекти передбачають такі компоненти:

1. конструктивний – відбір змісту навчально-виховного матеріалу

2. комунікативний – установлення оптимальних стосунків з учнями і керівниками

3. гностичний – вивчення фактів і явищ педагогічної діяльності, аналіз їх ї знаходження адекватних засобів регулювання.

15. Традиції: визначення сутність, використання українських національних традицій в педагогічному процесі.

Традиції – елементи соціальної культурної спадщини, які передаються наступним поколінням і зберігаються протягом тривалого часу в суспільстві.

Щоб стати традицією, явище яке сприймається всім народом, стає його сутністю, проходить складний процес добору.

У продовж багатьох століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи своєрідними обрядами, ритуалами, звичаями. Серед великої кількості знань зберігалося і згодом переходило у традицію тільки те, доцільним,виправдовувало себе, забезпечувало добробут, лад і здоров’я людей.

Завдяки щирій і глибокій моральній спрямованості наших пращурів у їхньому житті виробились численні звичаї, мудрі і повчальні за етичним змістом і водночас прекрасні за зовнішньою формою.

Ці звичаї ставали нормою життя наших предків, задовольняли естетичні потреби їхньої душі., становили основу ЗСЖ. Вони знайшли своє відображення в народному календарі, який акумулював багатий досвід людства і несе великий потенціал.

Народний календар – це система історично обумовлених дат, подій і спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей,які в певній послідовності відзначаються протягом року, це енциклопедія знань про життя людей праці їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища.

За довгі роки спільного існування народний і церковний календарі настільки злилися воєдино, що практично функціонує єдиний народний календар.

Учитель повинен знати народний календар і вважати його природовідповідною програмою виховання. Виховний зміст народного календаря детермінує педагогіку навчання, праці, наприклад день зустрічі весни, день зустрічі птахів, день першої борозни і сівби, свято першого снопа, які визначають багатогранність сучасного життя.

Народні традиції знайшли своє місце у сучасній школі. Для прикладу виховні заходи, які виховують в дітей повагу і шанобливе ставлення до батьків, старших, молодших членів родини, які застосовують учителі в позакласні роботі.