- •1. Управлінське документознавство як навчальна дисципліна.
- •2. Значення документування управлінської інформації.
- •3. Зміст та структура курсу "Управлінське документознавство".
- •4. Об’єкт, предмет, мета та завдання управлінського документознавства.
- •5. Джерела для вивчення управлінського документознавства
- •6. Понятійний апарат управлінського документознавства.
- •7. Зв’язок управлінського документознавства з іншими галузями знань.
- •8. Історичні засади управлінського документознавства історія розвитку писемності, перші документи.
- •9. Історичні засади управлінського документознавства, документування часів Київської Русі.
- •10. Історичні засади управлінського документознавства: документи судів, актові книги.
- •11. Історичні засади управлінського документознавства: документування в Запорозькій Січі.
- •12. Історичні засади управлінського документознавства: документація наказів (хv-XVI ст.).
- •13. Історичні засади управлінського документознавства: створення документів і документування в Україні хvіі-xvііi ст.
- •14. Історичні засади управлінського документознавства: робота з документами в колегіях.
- •15. Іcторичні засади управлінського документознавства проходження документів у міністерствах уніфікація документів
- •16. Історичні засади управлінського документознавства: становлення сучасного документознавства, систематизація ділової документації.
- •17. Історичні засади управлінського документознавства: документотворення в Українській рср.
- •18. Історичні засади управлінського документознавства: сучасне документознавство в Україні.
- •20. Загальні та спеціальні функції службового документа
- •21. Стандартизація, уніфікація і трафаретизація управлінських документів: загальні поняття.
- •22. Загальні вимоги до управлінського документування.
- •24. Вимоги до оформлення копій документів.
- •26. Формуляр-зразок.
- •27. Основний склад реквізитів управлінських документів.
- •29. Документи, які підлягають затвердженню:
- •30. Перелік документів, на яких ставиться печатка
- •31. Зміст уніфікації та стандартизації службових документів
- •32. Історичні витоки уніфікації документів
- •33. Напрями уніфікації управлінських документів
- •34. Уніфікація управлінських документів за формальною ознакою
- •35. Уніфікація управлінських документів за змістовою ознакою
- •36. Основні принципи уніфікації і стандартизації управлінських документів.
- •37. Регламентація процесів уніфікації управлінської документації.
- •38. Диференціація управлінських документів в установі.
- •39. Класифікації систем документації.
- •40. Державний класифікатор управлінської документації.
- •41. Міжнародні організації. Ісо 15489-2001 "Інформація та документація. Управління документацією".
- •42. Управління документацією в різних країнах.
- •43. Загальна характеристика розпорядчих документів.
- •44. Постанови, накази, вказівки, ухвали, розпорядження,
- •45. Загальна характеристика організаційних документів.
- •46. Статут, положення, правила, інструкція як організаційні документи.
- •47. Оформлення документів колегіальних органів: протоколи, стенограми, повідомлення.
- •48. Загальна характеристика довідково-інформаційних документів.
- •49. Службові листи. Види службових листів. Специфіка листування із зарубіжними партнерами.
- •50. Візитка: правила оформлення та вручення.
- •51. Факс. Телеграма. Телефонограма.
- •52. Довідка. Види довідок.
- •53. Службові записки (доповідна, пояснювальна).
- •54. План, звіт, анкета.
- •55. Загальна характеристика господарсько-договірних документів.
- •56. Поняття про договір. Правова основа договору. Види договорів (договір поставки, договір підряду, договори про майнову відповідальність).
- •57. Угода. Трудова угода. Укладання комерційних угод. Контракт
- •58. Загальна характеристика документів господарсько-претензійної діяльності.
- •59. Протокол розбіжностей до договору, комерційні акти, претензійні листи, позовні заяви як господарсько-претензійної діяльності
- •60. Загальна характеристика обліково-фінансових документів.
- •61. Таблиця, список, перелік
- •62. Накладна, відомість, квитанція
- •Акт. Види актів
- •64. Доручення, довіреність, розписка
- •65. Призначення документації з кадрів, чи щодо особового складу.
- •66. Класифікація документів щодо особового складу.
- •67. Автобіографія, резюме, характеристика, трудова книжка.
- •68. Ведення трудових книжок.
- •69. Укладання та розірвання трудового договору.
- •73. Складання опису документів особової справи.
- •74. Особовий листок з обліку кадрів.
- •75. Оформлення копій документів про освіту.
- •76. Документування роботи з резервом кадрів.
- •77. Документування призначень допомог і пенсій.
- •78. Оформлення нагороджень.
- •79. Основні напрями удосконалення складу і форм документів.
- •80.Табель форм документів, що використовуються в діяльності організації.
- •81.Приймання, розгляд і реєстрація документів.
- •82.Порядок проходження, опрацювання та відправлення вихідної кореспонденції.
- •83. Організація контролю за ходом виконання документів.
- •84. Робота з листами, пропозиціями, заявами та скаргами громадян.
- •85. Складання номенклатури справ.
- •86. Групування документів у справи, їх розміщення.
- •87. Зведена номенклатура справ. Правила формування справ.
- •88. Особливості групування різних видів документів.
- •89. Оперативне зберігання документів.
- •90. Підготовка справ до наступного зберігання і використання.
- •91. Оформлення обкладинки справи. Складання описів справ. Правила зберігання справ в архіві.
48. Загальна характеристика довідково-інформаційних документів.
Процес прийняття управлінських рішень базується на зборі та обробці об'єктивної і достовірної інформації. Тому переважна більшість документів, що відправляються з підприємства та спрямовуються до нього, є довідково-інформаційними. У них міститься інформація про фактичний стан справ в установі, організації, на підприємстві, який є підставою для прийняття розпорядчих документів.
Довідково-інформаційна документація носить допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчої документації. Інформація, що міститься в довідково-інформаційних документах, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома.
Документи цієї системи відіграють службову роль по відношенню до організаційно-правових та розпорядчих документів. Довідково-інформаційні документи не містять доручень, не зобов'язують їх виконувати, як розпорядчі документи, а повідомляють дані, на підставі яких приймаються відповідне рішення, тобто ініціюють управлінське рішення, дозволяють вибрати той чи інший спосіб управлінського впливу.
Особливість цих документів полягає в тому, що вони направляються знизу вверх по системі управління: від працівника до керівника структурного підрозділу, від керівника структурного підрозділу до керівника організації, від підвідомчої організації до вищої.
До довідково-інформаційної документації відносяться такі види документів:
акти; протоколи;
довідки;
службові листи;
пояснювальні та доповідні записки;
плани і графіки;
відгуки та рецензії.
49. Службові листи. Види службових листів. Специфіка листування із зарубіжними партнерами.
Службовий лист - це один із різновидів інформаційних документів для писемного спілкування й оперативного управління процесами діяльності організацій, установ та їх структурних підрозділів
Є два види службових листів:
а) офіційне листування міждержавних установ чи іноземних представництв у дипломатичній практиці;
б) ділове (комерційне) листування, яке має напівофіційний характер, для ділових контактів між фірмами, установами, закладами тощо.
Загальноусталений принцип побудови змісту службового листа: вступ, докази, висновки й закінчення. Використання ж усіх цих компонентів зумовлюється характером листа й конкретними обставинами справи.
Вступ має містити виклад причин і безпосереднього приводу, що спонукав написати листа. Докази з наведенням фактів, цифрових даних і логічних висновків, у яких повинні переконати адресата в правомірності постановки питання й необхідності позитивного розв'язання його. Основним структурним елементом змісту є висновок (закінчення), де викладають суть питання, основну думку: згоду чи відмову, пропозицію чи прохання тощо.
За функціональними ознаками службові листи поділяються на два типи:
Листи, що потребують відповіді - запити, прохання, пропозиції, звернення, вимоги.
Не потребують відповіді - відповіді, попередження, розпорядження, відмови, подяки, підтвердження, запрошення, комерційні, супровідні, гарантійні, рекламні, рекомендаційні та інформаційні листи.
За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні та колективні листи.
Звичайний і колективний листи надсилаються на одну адресу, тільки останній укладається від імені декількох організацій чи установ.
Циркулярний завжди надсилається керівною установою до своїх структурних підрозділів, філій тощо.
Текст службового листа повинен бути простим і розкривати бажано тільки одне питання. Це спрощує його реєстрацію та контроль за проходженням. Якщо ж лист містить кілька питань чи тем, що контролюються різними відділами, то доводиться робити копії.
Головна мета листа - поінформувати, пояснити, упевнити, довести і спонукати до потрібної дії адресата (одержувача). Службовий лист є документом, тому він повинен бути чітким, лаконічним, зрозумілим, не містити нічого зайвого, що б заважало сприйманню основної інформації. Але добирати потрібні слова і тон ви повинні самі залежно від мети листування, ступеня знайомства, віку, статі та необхідності дотримання субординації. Безперечна умова - дотримання міри, доречності й такту.
Проте лишається досить умовностей, додержувати яких конче потрібно. Це передусім стосується структури службового листа: логічних елементів змісту та правил його оформлення.
Реквізити:
1. Назва міністерства (для державних структур).
2. Назва й адреса адресанта (ліворуч або посередині).
3. Номер і дата листа.
4. Назва й адреса установи (закладу) адресата, його посада, прізвище та ініціали (праворуч).
5. Заголовок листа ("про...").
6. Текст (зміст).
7. Перелік додатків (якщо надсилаються) із зазначенням кількості сторінок.
8. Посада; звання; ранг; статус адресанта (ліворуч).
9. Підпис, ініціали та прізвище адресанта (праворуч).
10. Печатка (якщо необхідно).
11. Віза виконавця, підпис на копію (якщо необхідно).
Будьте лаконічні. Намагайтеся викладати інформацію чітко й по суті, не зловживаючи чужим часом і увагою.
Слідкуйте за логічністю та послідовністю викладу. Розбивши текст на смислові абзаци, ви полегшите його сприймання адресатом.
Уникайте багатозначності та не переобтяжуйте лист іншомовними словами. Суть справи слід викладати чітко, зрозуміло, без двозначностей, які можуть викликати сумніви чи запитання.
Будьте ввічливі. Стежте за стилем вашої кореспонденції. Уникайте категоричності. Не забувайте про вступний і завершальний компліменти.
Завершальні речення можуть виражати: повторну подяку, висловлення сподівання чи надії, запевнення у співробітництві чи надійності, прохання дати відповідь, зателефонувати тощо, вибачення за турботу чи затримку з відповіддю.
Прощальні фрази добираються залежно від рівня стосунків (партнерства) на зразок:
Завжди щиро Ваш...
Із найліпшими побажаннями...
Щиро відданий Вам...
Бажаємо успіхів...
Із повагою...
Із вдячністю й повагою... і т. ін.
Оскільки метою офіційного листування є засвідчення адресатові поваги з безумовним урахуванням рангів, воно повинно ґрунтуватися на принципах поваги та обопільної коректності.
Існують певні правила реагування на листи за термінами. Відповідь слід дати не пізніше, ніж через десять днів. Якщо запит, прохання тощо потребує ґрунтовнішого вивчення, то протягом трьох днів сповіщають адресатові, що інформацію отримано й над розв'язанням питання вже працюють. Остаточну відповідь слід дати не пізніше, ніж через місяць.
Як правило, службові листи укладаються на бланку, що містить віддруковані реквізити установи, закладу, організації. За характером інформації листи поділяються на різні групи.
Ініціативні листи містять прохання, пропозицію, звернення чи запит до адресата.
Лист-відповідь викладає характер проблеми чи вирішення питання, прийняття чи відмову пропозиції тощо, заявлених в ініціативному листі.
Листуючись із іноземними партнерами, потрібно враховувати специфіку оформлення листів у межах нашої країни і країни-адресата. В українському синтаксисі абзаци мають відступ від лівого поля сторінки. У міжнародному листуванні абзац починається з нового рядка і розташовується без абзацних відступів, причому, щоб розмежувати частини тексту, робляться пропуски між абзацами в один рядок.
Писати довгі листи не рекомендується. Але якщо лист має дві та більше сторінок, то за міжнародними стандартами у кінці першого аркуша пишеться Continued over або See overleaf, що означає Продовження далі. Іноді зазначають "...2". На другій сторінці вказується номер 2, повторюється ім'я адресата і дата листа (це на випадок, якщо друга сторінка відділиться від першої) і продовжується текст листа.