1. Коло́їдна хі́мія — наука про високодисперсний стан речовини та поверхневі явища, які виникають на межі поділу фаз. Одна фаза не повинна бути розчинена в іншій.
Для об`єктів колоїдної хімії притаманні дві загальні ознаки: гетерогенність і дисперсність, всі особливості колоїдних систем є функцією або наслідком цих двох ознак.
Фізи́чна хі́мія — галузь науки, що вивчає хімічні явища та процеси на основі загальних принципів фізики з використанням фізичних експериментальних методів.
На відміну від хімічної фізики, яка використовує більш мікроскопічний підхід, фізична хімія застосовує фізичні поняття для вивчення макро- і мезоскопічних систем. Проте, оскільки фізична хімія є міждисциплінарною наукою, класифікувати конкретне дослідження як чисто фізичне, хімічне, приналежне до фізичної хімії чи до хімічної фізики, часто доволі складно.
2. Агрегáтний стан — термодинамічний стан речовини, сильно відмінний за своїми фізичними властивостями від інших станів цієї ж речовини. Переходи між агрегатними станами однієї і тої ж речовини супроводжуються стрибкоподібними змінами вільної енергії, ентропії, густини і інших фізичних властивостей. Як правило, серед агрегатних станів виділяють тверде тіло, рідину, газ та плазму. Відрізняються вони, в першу чергу, характером руху молекул та порядком симетрії.
В залежності від величини to та тиску величина може знаходитися в одному із чотирьох станів.
Газоподібній стан характеризується .
Відстані між молекулами газів дуже великі у порівняні з різними розмірами мас.
Сила взаємодії між молекулами газів майже відсутні.
Запас енергії молекул газів дуже великий (залежність від to).
Газі характеризуються невеликою концентрацію одиниці об’єн.уму.
Гази не мають постійного об’єму і намагаються зайняти увесь простір.
ГАЗИ ІДЕАЛЬНІ І РЕАЛЬНІ
Реальні – наз. Такі гази які реально існують в природі які мають C2H2 NH3 молекулами яких мають власну формулу об’єм та масу, взаємодіють між собою з певними чинами запас хімічної … змінюються від To.
Ідеальні гази – математична модель газу скі складаються з математичних точок які не мають ні форму, ні розмірів не взаємодіють між собою і рухаються прямолінійно і рівномірно.
Будь який реальний газ (н.у) або блискіх до цих умов вважаються ідеальним газом і підпорядковується будь якому закону (н.у) нормальні умови=р=101325 Па.
(760 мм.рт. ст.=1)
Т=273К (0ос)
Основним законом ідеальних газів є закон Менделеєва-Клайперона
P*V=n*R*T, де р-Па
V-см3
n-моль
R=8.314 (Дж/м*К) газова стала
T=(Кельвін/К)
, де 
3. Рідина
Детальніше: Рідина
В рідкому стані речовина зберігає об'єм, але не тримає форму. Це означає, що рідина може займати тільки частину об'єму посудини, але вільно перетікати й проникати, перетікати, у всі її закутки. Рідина, на відміну від газу має добре визначену поверхню. Для більшості речовин рідина — проміжний стан між газом і твердим тілом. Речовина переходить у рідкий стан із твердого в результаті процесу, який називається плавленням.
З мікроскопічної точки зору молекули рідини сильно взаємодіють між собою таким чином, що утворюють зв'язаний стан, тобто агрегуються. Потенціальна енергія їхнього притягання більша, ніж кінетична енергія теплового руху. Однак, на відміну від твердого тіла, молекули рідини достатньо рухливі, щоб часто змінювати своє положення. Рухаючись, молекули рідини в будь-який момент мають більш-менш упорядковане розташування, яке називають ближнім порядком, однак, цей порядок не строгий, і на далеких віддалах не зберігається.
Як і газ, рідини теж здебільшого ізотропні. Однак, існують рідини із анізотропними властивостями — рідкі кристали. Крім ізотропної, так званої нормальної фази, ці речовини, мезогени, мають одну або кілька упорядкованих термодинамічних фаз, які називають мезофазами. Упорядкування у мезофазах відбувається завдяки особливій формі молекул рідких кристалів. Зазвичай це довгі вузькі молекули, яким вигідно украладатися так, щоб їхні осі збігалися.
Поверхне́вий на́тяг — фізичне явище, суть якого в прагненні рідини скоротити площу своєї поверхні при незмінному об'ємі.
Характеризується коефіцієнтом поверхневого натягу.
Завдяки силам поверхневого натягу краплі рідини приймають максимально близьку до сферичної форми, виникає капілярний ефект, деякі комахи можуть ходити по воді.
Поверхневий натяг виникає як у випадку поверхні розділу між рідиною й газом, так і у випадку поверхні розділу двох різних рідин.
Своєю появою сили поверхневого натягу завдячують поверхневій енергії.
Для зменшення сил поверхневого натягу використовуються поверхнево-активні речовини.
Методи вимірювання П.н. на рідких (рухливих) поверхнях поділу фаз умовно поділяють на три групи: 1) статичні (методи капілярного підняття і лежачої або висячої краплі); 2) напівстатичні (методи максимального тиску бульбашки (краплі), відриву кільця, відриву пластинки, зважування або рахування крапель); 3) динамічні (методи капілярних хвиль, струменів, що коливаються). Найбільш точні результати дають статичні методи, які базуються на вивченні нерухомих менісків рідини або профілю крапель і бульбашок. У цих випадках поверхня рідини знаходиться в рівновазі з її об’ємом і не змінюється під час вимірювань. Динамічні методи застосовують, коли передбачається швидке встановлення рівноваги між поверхневим шаром і об’ємом рідини. Для визначення П.н. на межі рідина – рідина, рідина – газ або рідина – пара застосовують методи капілярного підняття, зважування або рахування крапель, максимального тиску бульбашок, відриву кільця і деякі інші методи. Для вимірювання П.н. твердих тіл використовують лише непрямі методи його визначення, напр. метод розчинності (див. Розчинність), що грунтується на законі В. Томпсона (Кельвіна), який пов’язує розчинність речовини з розміром його малих частинок і П.н. Слід зазначити, що П.н. кристалів носить усереднений характер, оскільки залежно від щільності заповнення граней кристалу атомами або іонами інтенсивність дії молекулярних сил, яка відповідає різним граням кристалу, неоднакова, а отже їм відповідає різний П.н.
+ конспект.
4 В'я́зкість або внутрішнє тертя — властивість текучих тіл (рідин і газів) чинити опір переміщенню однієї їх частини відносно іншої. Одиниця вимірювання — пуаз.