Завдання № 2

Прочитайте опис злочинного поводження. До якого типу відноситься даний злочин? Проаналізуйте криміногенну ситуацію й особистість злочинця. Чи можливо було запобігти цьому злочину?

Дудник не любив азартні ігри. Може бути, тому, що почував: варто тільки почати – потім не зупинишся. Так воно й відбулося. Навіщо він тільки погодився піти із друзями в це казино? Програв 7 тис. доларів. Добре, Козицький виручив. Краще б він виручив інакше – не повів би в казино. Як тепер бути, де взяти такі гроші?

Вихід йому запропонували вже наступного дня: «У нас до вас прохання. Не потрібно завтра занадто ретельно оглядати блакитний фургон. А якщо що-небудь там побачите, зробіть вигляд, що все в порядку. Ваша частка – 10 тис. доларів».

Через тиждень Дуднику подарували відеофільм, де був записана ця розмова й факт передачі грошей. Так митний інспектор став співробітничати з наркомафією.

Завдання № 3

Прочитайте опис злочинного поводження. До якого типу ставиться даний злочин? Проаналізуйте криміногенну ситуацію й особистість злочинця. Чи можливо було запобігти цьому злочину?

Чоловік Ганни був суддею. От уже кілька тижнів злочинне угруповання безуспішно намагалося зробити на нього вплив: пропонували гроші, загрожували. Тоді Резин запропонував зайнятися дружиною судді Адилова. Цей варіант виявився досить успішним. Коштувало показати їй флакон з кислотою й вона погодилася (правда, їй показали ще кілька фотографій – на кого вона стане схожа, після того як цю штуку хлюпнуть їй в обличчя).

Справа, що вони вимагали, було нескладною. Увечері вона непомітно витягла з портфеля чоловіка зв'язку ключів – від кабінету та від сейфа. Ці ключі вона поклала в коробку, що стояла на сходовій клітці біля їхніх дверей. Рано ранком у цій же коробці вона знайшла ключі (їх уже повернули) і повернула їх на місце в портфель.

По факту пропажі кримінальної справи із сейфа судді Адилова була порушена кримінальна справа.

Завдання № 4

Прочитайте опис злочинного поводження. Кваліфікуйте дії Конгура та Додюла. Проаналізуйте криміногенну ситуацію й особистість злочинців.

Проведіть віктимологічний аналіз злочину. Чи можливо було запобігти цьому злочину?

Тарас Прокопович – інвалід першої групи, проживає в Дніпропетровську. І от він отримує листа. Так не будь-звідки, а із Києва. Київський комітет інвалідів пропонує йому безкоштовно німецькі протези та інвалідну коляску з електромотором. Для припасування протезів його запросили приїхати в Київський інститут протезування. На вокзалі обіцяли зустріти.

В Київ Тараса Прокоповича супроводжував дванадцятирічний онук Грицько – сина не відпустили з роботи. Після покупки квитків вони подзвонили у Київ (телефон був у листі) і сказали, коли їх треба зустрічати.

На вокзалі в Києві їх зустріли двоє чоловіків, допомогли сісти в машину. От тільки відвезли їх не в інститут протезування, а в якийсь будинок на окраїні Києва. Грицька відвели в якусь кімнату, а з Тарасом Прокоповичем відбулася розмова.

- Ти, дід, будеш тепер працювати на нас. Щоранку тебе будуть вивозити в людні місця, станеш там просити милостиню. Якщо задумаєш валяти дурня, онука більше не побачиш.

- Синки, так я ж за протезами приїхав.

- У твоєму віці, дід, пора б і порозумнішати. Хто нині тобі безкоштовно протези буде робити? Та й навіщо вони тобі потрібні? Без них ти більше грошей заробиш.

От уже три тижні Тарас Прокопович їздить по Києву, збирає милостиню. Набирає дуже багато. Він навіть і подумати не міг, що таким способом можна добувати великі гроші. Менше 100 доларів до вечора в нього не бувало.

Заробляє він добре, а тримають його, як собаку. Спить він на соломі. Годують якимись відходами. Онука свого він не бачив жодного разу. Серце старого болить. За себе він не хвилюється, а от онук. Адже це по його провині хлопчик потрапив у таку переробку. Тільки б він був живим. Тільки б вони йому ногу не відрізали, щоб розжалобити тих, хто подає милостиню.

Тарас Прокопович намагався заговорити з жінкою, але вона його грубо обривала. Був у нього план: закричати, покликати міліцію. Але якось його возили так, що міліції не виявлялося поблизу. А коли один раз виявився поруч міліціонер, Тарас Прокопович зрозумів, що його план ні на що не годиться, – жінка дала міліціонерові 100 доларів. Той посміхнувся й пішов. «Так, до такого звертатися по допомогу даремно», – подумав Опанас Петрович.

І все-таки удача посміхнулася йому. Його помічниця один раз залишила його на три хвилини одного. Він відразу попросив перехожого відвезти його в міліцію – до начальників вище. Розповів усе, що з ним трапилося. Попросив не віддавати його жінці, якщо вона буде відбирати його. Хлопець просто отетерів від почутого. Він найняв таксі, посадив Тараса Прокоповича та повіз його в МВС. Там розповіді Опанаса Петровича не здивувалися. Подзвонили в Дніпропетровськ. Початок розповіді знайшло підтвердження. Справа була за тим, щоб заарештувати негідників і врятувати онука.

По розповідях Тараса Прокоповича будинок на окраїні Києва вдалося розшукати не відразу. Але все-таки вдалося. Його оточили, затримати вдалося всіх. Був серед затриманих і Грицько. Худючий, але живий і здоровий.

Затримали й організаторів злочинного бізнесу. Ними виявилися громадяни Молдавії Мирка Конгур і Богдан Додюл.

Тарас Прокопович знову в Дніпропетровську. Грицько відгодували салом. Він возить діда на колясці щодня на прогулянку у сквер. Тепер обоє вони знають, що таке сьогоденне щастя.