Стенокардія

Лікувальна фізична культура повинна робити загальнозміцнювальний вплив, активізувати обмін речовин, стимулювати регуляторні механізми для відновлення нормальних судинних реакцій при м’язовій роботі, забезпечувати адаптацію до фізичних навантажень. В умовах стаціонарного лікування заняття лікувальною гімнастикою починаються через 1–2 дні після припинення приступу хвороби. При постільному режимі вправи для дрібних і середніх груп м’язів і дихальні вправи спочатку виконуються у вихідному положенні лежачи на спині і правом боку, а після декількох занять – і в положенні сидячи. Якщо немає повторних приступів, до кінця тижня включаються вправи для великих груп м’язів, вихідне положення стоячи і ходьба по палаті. Через кілька днів після цього хворого переводять на вільний режим з відповідним зміною змісту занять. При легких приступах стенокардії заняття починають відразу за методикою палатного чи вільного режиму. В умовах санітарного чи поліклінічного лікування використовуються гімнастичні вправи для всіх м’язових груп, а також дихальні вправи і ходьба. На початку курсу лікування при стенокардії спокою варто ширше використовувати вихідні положення сидячи і стоячи, а при стенокардії напруги – лежачи. При гарній витривалості занять можна обережно, при систематичному лікарському контролі, включати в них ходьбу на лижах, веслування, плавання і тренувати організм до поступово великих навантажень.

Інфаркт міокарда

Підставою для початку занять при строгому постільному режимі є зникнення основних симптомів гострого періоду – припинення хвороби, ліквідація ускладнень, зменшення тахікардії. В останні роки лікувальну гімнастику в клінічних умовах стали призначати на першому тижні захворювання (3–7 день). Тривалість усього курсу лікувальної гімнастики залежить від виду інфаркту міокарда. Розроблено різні програми реабілітації хворих, що передбачають поступове і контрольоване розширення фізичного навантаження. Термін таких програм варіюють від 3 чи 4–5 до 6–8 тижнів. При строгому постільному режимі лікувальна гімнастика спрямована на активізацію периферичного кровообігу і профілактику ускладнень. Заняття проводяться 2 рази в день тривалістю 7–10 хв.

Ревматизм

Завданням лікувальної фізичної культури є підвищення загального тонусу і зниження сенсибілізації організму, удосконалювання компенсацій за рахунок активізації позасердцевих факторів кровообігу, а потім адаптація серцево-судинної системи до фізичних навантажень. Лікувальну фізичну культуру призначають в активній фазі ревматизму при стиханні гострих явищ захворювання. Методика занять нагадує методику, застосовувану при інфаркті міокарда. При строгому постільному режимі застосовують активні рухи в дистальних суглобах кінцівок, вправи з допомогою, пасивні вправи, а також масаж. У міру розширення рухового режиму в заняття поступово включають більш важкі вправи для більш великих груп м’язів. Рухи, що викликають біль у збуджених суглобах, виконують з неповною амплітудою. У заняття з дітьми, що знаходяться на палатному режимі, обов’язково включають ігрові завдання, малорухомі ігри, а на вільному режимі – рухливі ігри. У неактивній фазі ревматизму заняття продовжуються чи в санаторії, чи в поліклініці, а після досягнення гарної адаптації до фізичного навантаження дозволяється займатися в спеціальній медичній групі. Через 6 місяців після додаткового медичного огляду хворих переводять у підготовчу, а потім і в основну групу.